Славетний Джо Райт у режисерському кріслі. Емі Адамс, Ґері Олдмен та Джуліанн Мур у акторському складі. Сюжет з алюзіями на американські фільми 40-хх років. Здається, у «Жінці у вікні» / The Woman in the Window були майже всі складові успіху, але… Хтось скаже, що релізу фільму завадила пандемія COVID-19, але на нашу думку, навпаки. Добре, що стрічка вийшла саме на Netflix, у кінотеатрах її, напевне, чекав би приголомшливий провал.

Англієць Джо Райт, на мою думку, один із найталановитіших режисерів сучасності. Його «Гордість і упередження» / Pride & Prejudice (2005) напевне, найкраща з екранізацій (а їх було доволі багато) цього класичного роману, та одна із найліпших екранізацій творів Джейн Остін взагалі. «Спокута» / Atonement (2007) – один із найпотужніших фільмів, присвячених Другій світовій війні, а сцена на пляжі Дюнкерку, мабуть взагалі найгеніальніша зі сцен, знятих одним кадром. «Анна Кареніна» / Anna Karenina (2012) – дуже яскрава, трохи театральна і зовсім незвична постановка ще одного класичного твору XIX століття. «Темні часи» / Darkest Hour (2018) – один із найбільш вражаючих фільмів про Вінстона Черчилля. З іншого боку, у творчому здобутку Райта є й декілька зовсім слабких стрічок – «Пен: подорож до Небувалії» / Pan (2015) та «Ганна. Ідеальна зброя» / Hanna, яку не рятує навіть участь Сірши Ронан. На жаль, «Жінку у вікні» / The Woman in the Window треба додати до другого списку, фільм вийшов просто нецікавим, що для трилеру майже вирок.

Головна героїня «Жінки у вікні» / The Woman in the Window, дитячий психолог Анна Фокс, пережила важку травму, внаслідок якої вона потерпає від агорафобії. Чоловік та донька живуть окремо від Анни, тож вона усі дні проводить одна у чотирьох стінах та розважається тим, що підглядає за сусідами. Вона і є та сама жінка у вікні. І ось одного разу Анна стає свідком вбивства у домі навпроти…

Нічого не нагадує? Так, це майже калька з геніального гічкоківського «Вікна у двір» / Rear Window з Джеймсом Стюартом та Грейс Келлі, зразкового прикладу побудови саспенсу у кіно, від початку до кінця знятого в одній декорації. І це не єдина цитата з американської класики у стрічці. У The Woman in the Window є відсилки ще до декількох фільмів Гічкока та інших режисерів. Більш того, Джо Райт навіть навмисно розкидає по стрічці цитати. Нудьгуюча Анна Фокс майже весь час дивиться старі, часом ще чорно-білі фільми, так що на екрані її телевізора час від часу застигають кадри з класики, є там, здається, і Rear Window, і перша The Woman in the Window (1944). До речі, фільм 1944 року не має ніякого відношення до нової стрічки, це просто збіг назв і жанрів. Чи має?

Справа у тому, що Анні, яка повідомила поліції про злочин, ніхто не вірить. Жінка, яку вона вважала вбитою – жива, хоч і виглядає зовсім інакше. Її чоловік та син поводяться так, начебто нічого не сталося, а Анна втручається у їхнє життя та переслідує їх родину. На додаток до всього, Анна вживає досить сильні ліки, одним із побічних ефектів яких можуть бути галюцинації. До того ж, Анна майже весь час тяжко пиячить, змішуючи ліки з алкоголем. Тобто чи не привиділось їй все, як і герою The Woman in the Window (1944)?

Мабуть, ви вже здогадуєтесь, яка відповідь на вас чекає, бо The Woman in the Window все ж таки трилер. До того ж, Джо Райт старанно розвішує по декораціях рушниці, які неодмінно вистрелять наприкінці стрічки. І робить він це занадто вже показово, підкреслюючи кожну з підказок, ніби перепитуючи глядача: «Ви побачили цю штуку? Вона нам ще знадобиться!», «Звернули увагу? Запам’ятайте це!», «Ось, ось, не проґавте! Це важливо для фіналу!» і т.ін. Виглядає це трохи жалюгідно.

З іншого боку, мабуть, це провина не тільки Джо Райта. Фільм, який мав вийти ще до пандемії, у жовтні 2019 р., відправили на монтаж по новому, коли Disney, новому власнику Fox, не сподобались результати глядацьких тестів. Не допомогло, стрічка залишилась все такою ж сумбурною та просто нецікавою.

І досить непогані акторські роботи, насамперед Емі Адамс, яка більшу частку екранного часу перебуває на самоті, не рятують The Woman in the Window. Як не рятує, а мабуть, вносить ще більше розладу й важлива тема сприйняття особистої втрати, яку підіймає фільм. Тобто у Джо Райта вийшов і дуже слабкий трилер, що не розкриває усього свого потенціалу, і дуже слабка психологічна драма, яка майже губиться за кровавими подіями фіналу.

Повторюсь, може, й на краще, що кінотеатральний реліз The Woman in the Window внаслідок пандемії COVID-19 декілька разів переносили. Майже всі нові релізи Netflix збирають яку-не-яку аудиторію, тож знайде свого глядача й The Woman in the Window.

P.S. Так, українське озвучення знову з самого початку. Ця тенденція дуже тішить.