Іноді люблю погратися зі старим комп’ютерним залізом. Просто є певний містичний потяг до того… Маю вдома Apple PowerMac G4 (один з перших) і оскільки на ньому і так нічо’ не робиться серйозного то підключив до нього свій старий монітор Samsung SyncMaster 550b, відправлений на горище років 4 тому з появою ТФТ. Монітору вже 10 років, але він досі працює. Ще англійської “зборки”. Звичайний з виду монітор, трубка, 15 дюймів, 1024х768 при 85Hz. Багато у кого були такі — середнячок у 1999-2000 роках. Максимум по специфікації 1280х1024 при 60Hz.
Так от. Включив системник, пішов по каву, а монітор забув включити. Система загрузилася (Mac OS X 10.4.11 “Tiger”) і коли я повернувся включив і монітор. По якійсь причині зайшов у пульт налаштувань екрану і побачив, що є можливість вибрати більше відеорежимів, ніж за звичай (напевно система при старті не проініціалізувала монітор і тому вивела повний список, а не тільки ті, які підтримуються по специфікації [цим монітором]). От думаю, зараз ми тебе “жечч” будемо. Ставлю 1400х1050 — працює, все дрібне акуратне, звісно 60Hz, але ж я не читати зібрався — у мене спортивний інтерес. Картинка зсунута — це легко поправляється через меню монітора (благо він запам’ятовує налаштування для кожного відеорежиму). Увійшовши в азарт ставлю 1600х1200. Погас, “частота привышена” і тд. Автоматично рука б’є по ESC. Знову воскрес у 1400х1050. Ну думаю, певно це гора, більше ти нічо’ вже не зможеш. Але якось так “по накату” ставлю 1920х1080. Завівся. Теж 60Hz, картинка розтягнута по вертикалі (монітор же 4:3 а картинка 16:9). З допомогою лінійки, простих обчислень і менюшки монітора стискаю картинку до потрібних “дев’яти” по вертикалі. Картинка трохи викривлена по краях, можна підлаштувати з меню. Враження як від стрибків з парашутом — як може десятирічний, п’ятнадцятидюймовий монітор (призначений для домашнього користування [не суперграфічний і не військовий]) видати 1920х1080 зрозуміти складно, але виявляється — МОЖЕ!