Сьогодні поговоримо про нове епічне фентезі з нотками стімпанку та наукової фантастики. Роман називається «Беззоряна Корона. Падіння Місяця», а написав його відомий американський письменник Джеймс Роллінс, книжки якого не раз потрапляли в списки бестселерів New York Times. Правда, я знав його за гарними технотрилерами, тому дуже здивувався, коли побачив біля прізвища Роллінс жанр «фентезі». Заглибившись в біографію письменника, я дізнався, що він пише в цьому жанрі ще з 2005 року, і досить багато. Проте більшість з цього вийшло під іншим його псевдонімом (бо справжнє ім’я автора Джеймс Пол Чайковські) Джеймс Клеменс.
На жаль українською Джеймса Роллінса видали буквально декілька романів, тому чудово, що видавництво Bookchef випустило першу книжку свіженької, поки що дилогії, «Падіння місяця». Я вже прочитав цей роман, тому, як завжди, ділюся враженнями нижче.
Автор Джеймс Роллінс
Перекладачка Ганна Литвиненко
Видавництво Bookchef
Мова Українська
Кількість сторінок 768
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 128×200
Сайт bookchef.ua
Цей світ знаходиться на планеті, яка давно перестала обертатися навколо власного Сонця. Тому одна її частина — розпечені землі, а інша — суцільний лід та неймовірний холод. Люди та інші істоти живуть на відносно невеликій території посередині. Навколо планети обертається Місяць, який за давніми пророцтвами повинен впасти на землю та знищити її.
Зупинити майбутній апокаліпсис доведеться групі найрізноманітніших героїв: дівчині, що має зв’язок із велетенськими прадавніми кажанами, її батьку — вигнаному лицарю, принцу імперії, на якого полює рідний брат спадкоємець престолу, засудженому злодію, що дивом втік з каторги, прадавній істоті напівбогині, що зроблена із бронзи. Чи вдасться їм зупинити кінець світу? Що залишиться від нього потім чи цій планеті не вижити?
Сюжет «Беззоряної Корони. Падіння Місяця» поєднує згадані вище жанри епічного фентезі та наукової фантастики. Також є трохи стімпанку, що простежується в наявності різних дирижаблів, які, що правда, керуються не тільки наукою, а й магічними порошками та винаходами.
Усе це ніби дивне поєднання сприймається біль ніж адекватно. Тим паче із «наукового» тут в основному пояснення обертання планет тощо, а усе інше — найкласичніше фентезі з можливих. Маємо велику проблему — в цьому випадку реальний кінець світу, декілька поганих персонажів, а також групу героїв, що протистоять не тільки ворогам, а й повинні буквально врятувати планету від апокаліпсиса.
Загальна канва історії добре знайома фанатам жанру. Також, напевно, цей тип розповіді у фентезійному жанрі вважається не тільки класичним, а вже й застарілим. Як і обрана письменником неквапна стилістика оповідання, розлога та повільна, ніби біля каміна. Проте в романі багато реалістичності, жорстокості, сексуального та побутового насилля. Тому оця «джорджмартінівська» подача бадьорить історію та постійно тримає читача в тонусі.
«Беззоряна Корона. Падіння Місяця» також може похвалитися продуманою та глибокою світобудовою. Тут немає ні ельфів, ні орків, тому роман не настільки канонічний, як його задум. Проте Джеймсу Роллінсу вдалося створити багатий на події та цікавинки всесвіт, в якому хочеться жити. Для мене, як для читача, це один з найголовніших плюсів книжки в жанрі фентезі.
А ще це незвичайний світ. Ми знаємо, що це не просто шмат території на гарно намальованій мапі, а далі невизначені землі. Читачу відразу кажуть, що це планета, та й не проста, а така, що перестала обертатися, тому маємо серйозні наслідки для клімату тощо. А ще в неї є Сонце та Місяць, а останній скоро призведе до катастрофи. І оце все наукове та незвичне поєднано з найкласичнішим фентезі, що по факту дає дуже цікавий роман, який хочеться читати і читати.
Варті уваги й головні герої. Більшість з них теж класичні (дівчина, що повинна врятувати світ, злочинець, що закохується та змінюється, принц гультіпака без переконань, який звалює на себе відповідальність за друзів та майбутнє світу тощо) проте чудово прописані, мають логічні бажання та перепони для їх досягнення. Усі вони ніби живі, тому співпереживання вмикається дуже швидко.
Проте є тут один лиходій, рідний брат того самого принца, дії якого зовсім нелогічні та не збігаються з описаним автором характером. Письменник спочатку малює його як складну особистість з великою відповідальністю. Іноді проскакує любов до брата та емпатія. Але зненацька персонаж міняє погляди на протилежні, а прописано це дуже нелогічно та непослідовно.
Що стосується самого видання, то книжка «Беззоряна Корона. Падіння Місяця» зроблена гарно та якісно, проте ніяких особливостей фентезі видань в неї немає. Роман має мапу та небагато цікавих ілюстрацій місцевих створінь. Проте в усьому іншому це просто «цегла» із сірою обкладинкою, де про жанр фентезі можна здогадатися лише по назві. І то не факт, що це вдасться. Але заради справедливості скажу, що й оригінальна обкладинка американського видання, на мій погляд, така ж блякла, тому маємо, що маємо.
