Diablo IV_20230318154224
У вихідні Blizzard провели закритий бета-тест Diablo IV. На нього пускали власників попереднього замовлення гри, журналістів та блогерів. Ми випробували нове вторгнення демонів до Санктуарію і поділимося особистим досвідом після 20 годин гри.
Важливо. Враження про сюжет та ігролад ґрунтуються лише на Пролозі та Першому Акті гри, у фінальній версії все може бути інакше.
Невідомий визволяє з Безодні Ліліт — творчиню Санктуарію. Якщо з минулими антагоністами серії все було зрозуміло, вони чисте зло, яке потрібно знищити, то ситуація з Ліліт дещо інакша.
Як Матір Санктуарію та нефелімів (ким є наш герой), Ліліт хоче врятувати своїх дітей та місце в якому вони живуть і готова протистояти як ангелам, так і демонам. Принаймні так було до моменту поки Інарій, батько Санктуарію, не запроторив її у Безодню дуже і дуже давно.
Після повернення, подорожуючи Санктуарієм Матір пробуджує в людях всю їх гріховність та намагається знайти ключі до пекла і судячи з усього Дочка Ненависті (її батько Мефісто, Владика Ненависті) нікого не збирається звільняти з потойбіччя. Підозрюю, що її плани щодо Пекла зовсім не пацифістичні.
Інарій, колишній партнер, а пізніше найзапекліший ворог Першої Матері, теж дізнається про повернення Ліліт і точно не лишиться осторонь її мандрівки.
В трейлері з TGA ми бачили саме його з армією янголів десь на межі пекла. Ми, як нефеліми спочатку намагаємося співпрацювати з Інарієм та його послідовниками, але не виключено, що під кінець гри будемо третьою стороною у древньому конфлікті між Світлом та Темрявою.
Ймовірніше подальший розвиток історії зробить з Ліліт першого «сірого» антагоніста серії, наміри якої ми зможемо розділити без домовленості із совістю. Принаймні таке враження склалося після Прологу та Першого Акту гри.
Цього разу зло пробудилось десь в тайзі населеною протослов’янськими народами, на що натякає акцент мешканців, їх зовнішній вигляд та імена. Звичайно, це вигаданий світ, але хочеться вірити, що прототипом була не країна 404.
У беті на вибір було доступно три класи з п’яти:
Окрім дерева талантів має ще Збройну Спеціалізацію. Вона прокачується в залежності від того, яким знаряддям вбивства найчастіше користуємося. Одночасно використовується три набори зброї. Перемикаються вони простим натисканням відповідного вміння.
За Друїда та Некроманта дадуть пограти під час відкритої бети з 24 по 26 березня.
Я обрав шлях чаклунки. Дерево талантів важко назвати розгалуженим. Воно послідовне і відверто безглуздих чарів я не помітив, тож доведеться чимось жертвувати, під активні заклинання/вміння всього шість комірок включаючи базове. За мага, по моїм спостереженням, найефективнішим є Мороз, але він і найнудніший з трьох.
Нудність Морозу може бути суб’єктивним викривленням, оскільки я починав грати саме за Морозного мага і за час прокачування героя мені ця школа магії трішки приїлася. Вогонь та блискавку я пробував вже прокаченим персонажем до 25 рівня тож мав змогу відкрити майже всі основні заклинання.
Вогонь дуже яскравий, все вибухає і палає, може бути надзвичайно ефективним для великого скупчення монстрів, але втомлює колупати одного монстра, навіть відносно рядового, оскільки більшість заклинань мають ефект тривалої дії.
Блискавка, щось середнє з двох попередніх, є чари спрямовані на одного противника так і групу монстрів, тривалої дії та миттєвої. Водночас на екрані твориться повний хаос, нічого не зрозуміло, але дуже весело і яскраво.
Якщо проходити без компанії друзів, то однозначно варто обирати Мороз. Він дає більше контролю над противниками, як групою, так і поодинокими, має захисні бар’єри та Ультимативну здібність яка справді УЛЬТИМАТИВНА.
Звичайно, ніхто не забороняє комбінувати різні школи магії та фанати вже склали супер білди для винищення всього живого за лічені секунди. Тут потрібно розуміти, що у людей було чимало часу аби заморочитися та підібрати відповідне спорядження на максимальне підсилення вмінь.
До максимального у беті 25 рівня зі 100 я грав за мага на стандартному, Пригодницькому, рівні складності й проблем не виникало. Хоча кілька разів сили зла брали гору.
На складності Ветеран вже грав за Розбійника (до 15 рівня). Це теж веселий клас, який може дати раду як поодиноким противникам, та чудово справляється з групою демонів, використовуючи пастки та шипи.
На противагу магу, як такої яскраво вираженої спеціальності «рога»(Rogue) не має. Максимум це обрати якою буде основна зброя: ближнього бою чи далекобійна.
За Варвара встиг пройти лише пролог тож жодними емоціями стосовно цього класу поділитися не можу, але у куцому редакторі персонажа можна створити власного Нейтана Експложна (чи хоча б наближеного до нього death metall-вокаліста).
Навіть на складності Ветеран гра не підриває місце, на якому ви сидите. Хоча стежити за рівнем здоров’я доводиться уважніше. Зате досвід набігає набагато швидше (+20%) і по відчуттю спорядження падає цінніше.
Вже після десятого рівня мені дісталося кілька Легендарних предметів, а це по суті лише початок першого акту. Загалом луту падає велика кількість. На щастя розробники не перетворили перемогу над противником у зорепад предметів. Можна навіть пройти підземелля і не забити сумку повністю.
Підземелля, зустрічаються часто і всі вони генеруються випадково, окрім невеличких підвалів, в яких міняється лише оформлення. Це саме робиться з деякими сюжетними підземеллями. Але вже за кілька годин грання увагу звертаєш тільки на художнє оформлення, а не на географію. «Блоки» з яких формуються підземелля вам добре запам’ятаються вже за перший десяток годин грання.
Окрім квестів та підземель, гра постійно змушує звернути увагу на додаткові активності обабіч шляху до головної задачі. Але робить це з розумінням міри.
Перемогти особливо товстого моба; відбиватися від хвиль монстрів, стоячи на маленькій платформі; за відведений час вбити необхідну кількість противників поруч з Обелісками; звільнити ціле поселення, виконавши перед цим невеличку зачистку; провести розслідування з подальшим випровадженням загарбників за допомогою чарівних заклинань та загартованого клинка.
На світового боса я не зміг потрапити, оскільки Blizzard вирішили запустити його вже наступного дня від початку бети. А на той час мені ще було рано битися з ним. Та коли я нарешті прокачався, що б штурмувати Ашаву, виявилося, що вона з’являлася лише один день і в конкретно визначені години. Рішення відверто дивне, з урахуванням того, що бос потребує 23-25 рівня і точно не всі охочі встигнуть прокачатися за добу (особливо в Європі).
Але буде ще один шанс під час відкритої бети 24-26 березня. Головне, що б теперішні герої дожили до кінця тижня. Одразу зазначу, після закінчення тестування усі персонажі будуть видалені, то ж сильно до них не прив’язуйтеся.
Головне запитання — для кого ця гра? Мені, як любителю сюжету в іграх, історія Diablo IV хоч і виглядає цікавою, але сильно розмазана необхідністю винищувати демонічне населення Санктуарію. Заради чого грати? Заради ігроладу, який кардинально не змінився за останні 20 років? Можливо, адже від нього все ще важко відірватися.
У 2023 році є багато подібних ігор: Path of Exile і та ж Diablo Immortal. В них можна пограти безкоштовно та отримати свою порцію задоволення. Так, ці ігри зроблені не за всі гроші світу, але кількість травинок у кадрі мало впливає на ігролад.
Diablo IV виглядає неймовірно.
Увага до деталей, кількість об’єктів та їх якість змушує постійно наближати камеру та розглядати житло мешканців міст, стежину у багнюці оточену деревами чи декорації кімнати тортур. Похмурість серії повернулася і простежується вона не у збавленій насиченості кольорів, а загальному настрої та атмосфері гри. Фанатам має сподобатися таке повернення до витоків.
Грати за мага одне задоволення, вогняні метеорити, вибухи, ефекти блискавок та заморожені противники виглядають дуже соковито. Говорячи мовою кіно, весь бюджет видно на екрані.
Не варто забувати про категорію гардкорних фанатів. Історія їх хвилює в третю чергу. Вони прискіпливо слідкують за оновленнями гри та часто бурхливо реагують коли характеристики їх улюбленого класу зменшили на 0,003%. Таким людям огляди не потрібні і їм важко догодити, але судячи з усього, саме на них орієнтуються Blizzard.
Акцент на ендгейм контенті, світові боси, можливість зустрічати інших героїв під час проходження, сезонний абонемент та інші елементи перетворюють Diablo IV на майже MMO. Добре, що для любителів бути центром історії є можливість пройти гру соло.
В бету грали на PS5. На цій консолі гра працює добре, керування зручне, але відсутня підтримка функціонала DualSense. Зате консольну версію не оминув мішечок технічних недоліків про які ми писали в окремій новині на сайті.
Черги були лише в п’ятницю на початку тестування, а в суботу в обід я вже зміг нормально зайти на сервер без очікування взагалі.
Якщо винести за дужки проблеми мережевого характеру, то гра перебуває у чудовому стані враховуючи, що до релізу ще понад два місяці.