Напередодні Гелловіну заведено згадувати найстрашніші ігри покоління, десятиліття, в історії відеоігор взагалі (необхідне підкреслити). Ми вирішили трішки змінити правила, і розповісти про кілька страшних та моторошних епізодів у не горор іграх. У списку переважно старі ігри, але спойлери все одно будуть.
Зміст
Max Payne зразковий екшн свого часу, навіть новаторський, оповідає історію детектива Макса Пейна, який жадає помсти за вбиту сім’ю. Гру важко назвати яскравою чи життєствердною, а пролог другого акту взагалі перетворюється на натуральний горор. Не по власній волі Макс куштує заборонену речовину «Валькірія» або «V» і відправляються у подорож підсвідомим. Прямуючи нескінченним лабіринтом Макс чує чийсь голос, що благає милосердя, жіночий плач та крики немовляти.
Перша зупинка у гостьовій кімнаті, схоже, в ній щойно відбулася бійка. Наступний коридор вже забруднений кров’ю приводить Макса до суцільної темряви, вихід з якої, наче нитка Аріадни, намагається вказати тоненька лінія з крові, яка чимдалі, тим більше розгалужується артеріями та, схоже, насправді намагається заплутати героя. Зрештою герой дістається дитячої кімнати в якій сталося щось жахливе. На початку третього акту Макс ще раз переживе подібний досвід.
Цілком ймовірно, що сьогодні цей епізод зовсім не лякає, як мінімум застарілою графікою, але 20 років тому він сприймався зовсім інакше.
В серії Batman: Arkham чимало епізодів які змушують здригнутися, це морг в першій частині, і любляче та щире «Привіт» від Людини-кажана з Batman: Arkham Knight, але найбільше злякав епізод на початку Batman: Arkham Asylum. Досвідчені гравці одразу здогадаються про який саме момент йде мова. На екрані з’являються графічні артефакти після чого настає суцільна темрява і тиша, і складається враження наче ваша відеокарта відправилась до прабатьків.
Звичайно, із залізом все добре, а причиною цього ефекту став Опудало зі своїм галюциногенним газом. Налякатися мав би Бетмен, але в цей момент від кількох крапель валер’янки навряд чи відмовився б і гравець. Зараз, через 13 років, цей епізод сприймається скоріш комічно, аніж страшно (бо коли знаєш, вже не страшно).
Людина завжди жахалася невідомого, а найменш досліджений Земний біом, це звичайно ж світовий океан. І автори Subnautica вміло використовують цей страх. Гра яскрава і насичена кольорами та коли справа доходить до глибоководного занурення, часто стає моторошно і якось недобре.
Так, в першу чергу прискорює серцебиття ліміт повітря, який з кожною секундою відбирає надію на успішне завершення експедиції. А коли вперше занурюєшся у нескінченні та розгалужені лабіринти печер, ситуація тільки погіршується. А ще коли перше серйозне занурення відбувається кудись, що має назву «Печери кривавих водоростей» стає зрозуміло, що нічого доброго у своїх лабіринтах ці печери не приховують.
Жанр «стелс» сам по собі змушує руки пітніти переховуючись в тіні від чергового патрулю. Та коли до цієї формули додається замок наповнений «містицизмом» страшно стає по справжньому. Особливо коли дізнаєшся, що ця будівля колись слугувала дитячим притулком та психіатричною лікарнею. Одночасно. В якийсь із днів в кімнаті персоналу спалахнула пожежа і частина будівлі була понівечена вогнем. Кажуть, що деякі лікарі були жорстокими до хворих, один з пацієнтів виявився (колишнім) палієм і таким чином вирішив помститися кривдникам. В результаті притулок закрили, дітей вивезли, а сама будівля лишилась практично покинутою.
А ми знаємо, якщо подібний заклад з’являється в кіно чи грі, нічого хорошого очікувати не варто. Густа атмосфера замку підсилюється його постояльцями, Маріонетками, яких неможливо вбити, максимум оглушити на якийсь час, а єдиним союзником виявляться привид колись вбитої тут дівчинки. Будинок «пам’ятає» її, і що б звільнити дух дівчинки необхідно знищити кілька предметів, які тримають пам’ять про неї. Ймовірно, Маріонетки не мають власної волі, а являються просто тілами, якими керує свідомість будинку і без дозволу будинку, ніхто не зможе покинути його стін живим, хіба що хтось допоможе ззовні. Окрім духу дівчинки, головного героя супроводжують лихий ембієнт, звуки живих істот, скрип дверей та стукіт по стінах.
З теперішніх ігор рівень нагадує Outlast тільки без сучасних досягнень техніки, і з ще меншою кількістю світла. Нагадаю, що Thief, це серія про злодія, задача якого зібрати якомога більше дорогоцінностей і успішно покинути будівлю.
Весь цей епізод покликається на фільм жахів House on Haunted Hill 1999 року. В старому будинку (з історією) закрили з десяток осіб, а хто доживе до світанку отримає по мільйону доларів.
Хрестоматійний приклад горор-рівня у не горор грі без якого не обходиться жоден подібний топ. У мирні часи Рейвенголм був шахтарським містечком з’єднаним тунелями з Чорною Мезою. Після вторгнення Комбайнів Рейвенголм зміг прийняти біженців з Міста 17, але Комбайни скинули на місто бомбу з гедкрабами та через якийсь час Рейвенголм перетворився на місто-зомбі. Вдалося вижити лише отцю Григорію, який згодився допомогти Фріману пройти крізь місто.
Окрім атмосфери покинутого міста, розробники підсилили страх практично повною відсутністю набоїв та новим надшвидким типом зомбі, які дуже нагадують ксеноморфів-бігунів з фільму Чужий 3. Проходження рівня займе приблихно 40 хвилин і впродовж цього часу доведеться активно користуватися гравітаційною пушкою, предметами які погано лежать, наприклад циркулярними пилами, а також пастками, яких вдосталь підготував отець Григорій аби вберегтися від нападів колишніх співмешканців та сусідів.
Пізніше Arkane Studios почала розробку гри-спінофа Return to Ravenholm, та після повноцінно зроблених 9-10 рівнів гру скасували. А ще до Arkane планувалося доповнення-приквел про Ravenholm над яким працював Воррен Спектр (Warren Spector), батько Deus Ex, System Shock та серії Thief.
Покликання на Ravenholm можна зустріти у грі Resistance 3, там теж є покинуте шахтарське містечко яке приховує таємниці.
Spec Ops: The Line не має класичних горор-елементів і лякає зовсім інакше. Загін військових прибуває у Дубай недалекого майбутнього який поглинув пісок. Їх місія знайти попередній батальйон, який направили для евакуації цивільного населення міста. За час як місто поглинув пісок, в ньому організувалися банди, які воюють з тими самими військовими, і обидві фракції не дуже люблять чужаків.
В один момент загону потрібно прорватися крізь укріплення ворогів. Командир загону, головний герой, вирішує використати знайдений снаряд з білим фосфором. Після того як фосфор осів, загін спускається до місця удару і знаходить там півсотні мертвих цивільних, які застигли у жахливих позах, наче щойно їх дістали з кунсткамери. Гра поступово показує як ламається психіка військових та розвивається ПТСР, особливо після таких жахливих вчинків.
Білий фосфор це один із найнебезпечніших видів зброї сучасності, довкола якого постійно точаться суперечки й ось чому. При потраплянні на шкіру, часточки фосфору випалюють (до 2760°C) плоть вщент допоки не зникне повністю і його неможливо струсити чи погасити поки є доступ до кисню. Вдихання робить ще гірше, невелика кількість диму з часом розкладає плоть, по суті, людина починає гнити перебуваючи у повній свідомості.
Жодна з ігор у цьому списку не лякає так сильно, як цей епізод у Spec Ops: The Line, особливо з розумінням впливу фосфору на тіло людини та усвідомленням, що ця зброя не є вигадкою письменників-фантастів.
Попри те, що гра ще з позаминулого покоління і класу АА, обов’язково спробуйте, не пошкодуєте.
The Legend Of Zelda: Majora’s Mask досі виділяться на тлі інших ігор серії. Цього разу Лінку потрібно врятувати країну Терміна від місяця, який зійшов з орбіти й невідворотно падає на країну, що вочевидь, приведе до її знищення. І вам не вдасться стати героєм з першого разу, і з другого, і навіть з третього. Лінк потрапив у часову петлю і має всього три дні на порятунок країни, після спливу часу місяць падає і знищує все ущент, а Лінк відкочується на три назад.
Розробники, мабуть, навмисне зробили місяць НАСТІЛЬКИ страшним, що б гравець буквально відчував небезпеку від його наближення. Та якщо кинути погляд довкола, загальний дизайн гри навряд викликає у вас посмішку чи приступ мімішності. Персонажі та оточення жахають не менше, ніж падаюча каменюка яка наближає їх смерть.
Для розкруту, подивіться фанатський трейлер гри від Ember Lab, студії, яка пізніше зробить Kena: Bridge of Spirits.