Серія слешерів «Крик» завжди ходила тонкою межею між метанаративним висловлюванням про жанр фільмів жахів і цілковитим фарсом. Заперечувати культурну важливість франшизи неможливо, але перегляд кожної її частини схожий на лотерею, в якій задоволення завжди перебуває десь поруч із соромом і відторгненням того, що відбувається. У підсумку все залежить навіть не від особистого сприйняття глядачів, а скоріше від удачі. Розповідаємо в рецензії нижче, наскільки пощастило «Крику VI» вийти хоч трошки хорошим фільмом.
Жанр слешер
Режисер Метт Беттінеллі-Олпін, Тайлер Джиллетт
У ролях Мелісса Баррера, Дженна Ортега, Кортні Кокс, Мейсон Гудінг, Джасмін Савой Браун, Гейден Панеттьєр
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Історія фільму концентрується на героях, яким вдалося пережити події «Крику» 2022 року. Саманта (Мелісса Баррера), Тара (Дженна Ортега), Чад (Мейсон Ґудінґ) і Мінді (Джасмін Савой Браун) залишили містечко Вудсборо і переїхали до Нью-Йорка. Але тінь подій, пов’язаних із вбивцею Гостфейсом, досі переслідує їх. І коли вбивства починаються знову, але вже у великому місті, старим знайомим доведеться адаптуватися до нових умов, щоб вижити.
У випадку «Крику VI» немає сенсу довго добирати слова і вигадувати комплексні конструкції, тому скажемо відразу.
«Крик VI» — дуже поганий фільм, який не працює на жодному зі своїх сенсів і точно не вартий вашого часу.
Але тут важливо грамотно розмежувати звичайне неприйняття сутності кіно і його відторгнення на критичному рівні. Адже серія «Крик» давно тримається на хиткому метанаративному ґрунті, намагаючись висміювати та фільми жахів загалом, і саму себе, але залишатися при цьому гідним кінотвором.
«Крик» 2022 року довів, що подібний підхід цілком може працювати й в новітній час, успішно розважаючи та витримуючи баланс між дурістю і дотепністю. Але з «Криком VI» щось немов пішло зовсім не туди.
Частково в цьому вина нової локації. Хорори не з дивної примхи виробничих компаній майже завжди розгортаються в маленьких містечках і віддалених громадах. Останні не тільки мають атмосферний вигляд і підживлюють саспенс, а й до того ж знімають багато запитань до правдоподібності сюжету. Наприклад, рівня «а чому всім жертвам маніяка ніхто ніколи не допомагає?».
Але Нью-Йорк — зовсім інша справа. Наповнені людьми й автомобілями вулиці міста руйнують усю атмосферу смертельної небезпеки. Придушення недовіри, на якому багато в чому і тримаються горори, в «Крику VI» абсолютно не працює. І через це починає спливати величезна кількість проблем фільму.
Персонажі тут завжди вибирають найтупіше рішення у всіх можливих ситуаціях. Вбивця місцями здається мало не надприродною сутністю, але в деяких сценах ніби розділяє абсолютну відсутність інтелекту з головними героями. Кожна сцена виглядає максимально вимученою і розтягнутою. Особливо в цьому плані виділяється місцева поїздка в метро, яка за суб’єктивними відчуттями триває приблизно третину фільму, хоча нічого особливо важливого під час неї не відбувається.
У голові завжди є розуміння, що кожну частину серії «Крик» не можна сприймати надто серйозно. Що кожна з них завжди буде трохи про кривляння та усмішки в очі глядачам. Тільки ось «Крику VI» цих кривлянь і усмішок дуже сильно не вистачає.
Те, що відбувається, здається занадто серйозним. Через це численні відсилання до класичних сюжетних прийомів горорів здаються більше фанатською маячнею, ніж реальним зверненням до глядачів. Відсилання до всіх попередніх частин «Крику» теж особливо краще ситуацію не роблять.
«Крик VI» сприймається фанфіком середньої якості, який абсолютно не розуміє, чому франшиза знаходить відгук у серцях людей ось уже стільки років. Фільм зроблений фанатами і для фанатів, але сторонній людині на цьому святі безглуздих убивств і смакування насильства (яке, що вже приховувати, у кіно і справді зробили на відмінно) робити практично нічого.
Фільм ніби занадто сильно цінує сильні сторони серії, які й так ніколи не були надприродними одкровеннями. Але «Крик VI» не розкриває навіть їх. У своїх спробах бути постмодерністським твором про дурість багатьох слешерів і горорів загалом фільм і сам скочується у відверту дурість.
Напевно, фанати серії «Крик» це оцінять, тому що вони та не чекають нічого нового. Чи то жарт, на самому початку фільму одна з героїнь відкритим текстом промовляє, як і куди розвиватиметься історія «Крику VI». Цей момент дає надію, що сценарій зможе посміятися над собою і вивести все в цікаве річище. Але цього не відбувається.
Жодні Кортні Кокс і Дженна Ортега не можуть виправити ситуацію. Їхні акторські таланти ніби тьмяніють через сумнівну якість абсолютно всього в «Крику VI». Та й сценарій, у якому кожен діалог немов випромінює ідіотизм, краще актрисам не робить.
В останні хвилин двадцять фільму половина залу під час перегляду відверто сміялася щосили, хоча нічого показово смішного на екрані не відбувалося. І цей факт, мабуть, теж досить красномовно говорить про якість «Крику VI».