Феномен Blumhouse Productions напевно вивчатимуть ще багато років. Адже ця студія зуміла взяти ірраціональний жанр жахів і поставити його на рейки суворого голлівудського виробництва, в якому немає місця для зволікань і запинок. Чи впливає це на якість підсумкових фільмів? Ще і як, що підтверджують багато в чому скромні оцінки з боку критиків. Тільки касові збори це особливо не зачіпає, тож від горорів Blumhouse Productions найближчим часом ми точно не позбудемося. «Нічний заплив» — черговий фільмів жахів кіностудії. Розповідаємо в нашій рецензії, яким він вийшов.
Жанр горор
Режисер Брайс Макгуайр
У ролях Вайатт Рассел, Керрі Кондон, Ненсі Ленехан, Бен Сінклер, Джоді Лонг
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2024
Сайт IMDb
Фільм розповідає про сім’ю Воллерів, яка через проблеми з бейсбольною кар’єрою глави сімейства Рея (Вайатт Рассел) змушена шукати новий дім. Рею потрібне відновлення після травми. У будинку, який вони разом знайшли, якраз є занедбаний басейн, здатний позитивно вплинути на фізичний і моральний стан чоловіка. Тільки низка дивних подій починає показувати, що з басейном усе далеко не так просто, як здалося на перший погляд.
Історія появи «Нічного запливу» банальна і нагадує десятки інших фільмів жахів. Місцевий сценарій заснований на короткометражці 2014 року з однойменною назвою. Короткометражка покликана була показати життєздатність ідеї про «вбивчий басейн». Але тут автори спіткнулися на найочевиднішому моменті. Адже те, що працює у форматі чотирихвилинної історії, може викликати лише нудьгу при перенесенні в майже стохвилинний фільм.
«Нічний заплив» нудний. Банальна фраза, але для такого банального фільму вона підходить ідеально.
Складається враження, що хорошого в кіно вистачило якраз на чотири хвилини першоджерела. Все інше довелося заповнювати типовими для Blumhouse Productions сюжетними лініями про сім’ю, моментами з минулого і пафосними розмовами ні про що.
Вам навіть не потрібно зайвий раз вдумуватися, щоб зрозуміти максимальну шаблонність розвитку абсолютно всього в історії. Знову сім’я з проблемами, знову загадковий будинок, знову спроби дізнатися правду про те, що відбувається, через попередніх мешканців і знову загадкова сутність, яка вилізе під кінець фільму й остаточно вб’є всі спроби налякати глядачів, заразом захопивши контроль над якимось із персонажів.
Це навіть не спойлер, тому що подібна структура активно експлуатується в багатьох інших горорах. Таке відчуття, що в кіноіндустрії існує якийсь автоматичний генератор сценаріїв для фільмів жахів, у якому потрібно просто змінювати змінні на кшталт імен героїв і ключової загрози, а суть при цьому не змінюється.
І навіть такий підхід може спрацювати, якщо ключова загроза реалізована гідно. Згадайте, наприклад, «Сіністера», який чудово підходить під структуру вище, але все одно виявився гідним кіно.
Проблема в тому, що загроза в «Нічному запливі» — це басейн. Так, звучить абсурдно. Виглядає ще абсурдніше.
Тут уже можна спробувати виправдати авторів, адже у своїй основі фільм намагається натиснути на наш страх смерті від утоплення, який поєднує в собі страх води, глибини і задухи загалом. До того ж басейни на задньому дворі — це одна з важливих особливостей американської культури, своєрідний прояв «американської мрії», образ якої неабияк підкоригувало капіталістичне суспільство. Як і багато інших фільмів жахів, «Нічний заплив» з’явився не з повітря, чіткий фундамент у нього все-таки є.
Тільки фундамент цей такий самий ненадійний, як і вода в басейні. Відкинувши зв’язки з американським укладом життя, ми отримаємо лише дуже дивний об’єкт у центрі сюжету. Який до того ж через силу пов’язують із містицизмом і традиціями предків. Я акцентую вашу увагу, це фільм про басейн. Страшно? Не дуже? Розумію, нічого дивного.
Басейні пригоди розбавлені сварками головних героїв і сценами з їхнього сімейного життя. Які настільки нудні і, вже вибачте, мляві, що спостерігати за іншими нещасними глядачами, які пішли з вами в кінотеатр на «Нічний заплив», і то цікавіше.
Це типова для Blumhouse історія, коли жахи розбавляють сімейною драмою. Щось хороше виходить рідко — і тут у нас не винятковий випадок.
Не можна сказати, що фільм зроблений погано з технічної точки зору. Він має гарний вигляд і звучить (останнє вкрай важливо для горорів). Просто технічна реалізація спрямована на настільки дурну ідею, що саме по собі досягненням воно не стало.
А ще це абсолютно не страшний фільм. Зізнаю чесно, я вже дуже втомився таке говорити майже про кожен фільм жахів. Але «Нічний заплив» настільки загруз у шаблонах, що тільки на повторення вже сказаних колись фраз і заслуговує. Хочете щось цікаве про утоплення? Подивіться «Озеро Мунго» 2008 року. А з басейнами краще взаємодіяти особисто, ніж спостерігати за ними через погані фільми.