24 лютого Netflix випустив комедійний фільм «У нас є привид», головні ролі у якому виконали Девід Гарбор та Ентоні Макі. Його сюжет засновано на коротесенькому оповіданні Джеффа Мано «Ернест», яке було опубліковане в журналі Vice восени 2017 року. У цій рецензії розповідаємо, чи вийшов з Девіда Гарбора гарний привид.
Жанр сімейна комедія
Режисер Крістофер Лендон
У ролях Девід Гарбор, Ентоні Макі, Тіґ Нотаро, Дженніфер Кулідж, Том Бауер
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
З впевненістю справжнього супергероя глава родини Френк Преслі налаштований на переїзд у новий будиночок разом з дружиною та двома синами-підлітками. Помешкання виглядає трохи кріпово, як щось середнє між похмурою будівлею з «Жаху Амітивілля» та хатинкою з вступного титру «Один вдома». Але вкрай низька ціна спокушає Френка лишитися саме тут.
Поки батько намагається налагодити непрості стосунки з молодшим сином, 16-річним Кевіном, останній виявляє на горищі справжнього привида. Попри намагання потойбічної сутності налякати малого, хлопець не губиться і навіть вважає химерного мешканця кумедним. З часом їм вдається потоваришувати, а ще пізніше й інші члени сім’ї дізнаються про надприродного сусіда, котрого вирішують назвати Ернестом.
Коли ж Френк завантажує ролики з кадрами Ернеста у мережу, вони стають вірусними і привертають багато уваги зі сторони ЗМІ та простого люду. Окрім них незвичайною знахідкою зацікавлюється і списана в тираж агентка урядової організації, яка прагне вполювати привида за будь-яку ціну. У результаті це стає великою проблемою для головних героїв.
«У нас є привид» — нова робота постановника Крістофера Лендона, який колись вже мав справу з потойбіччям у такому-сякому жахастику «Паранормальне явище: Фатальна мітка». Після цього режисер звів на одному полі бою скаутів проти зомбі, але справжній успіх отримав завдяки веселому слешеру «Щасливий день смерті». Потім з’явився менш вдалий сиквел і, нарешті, суперечливі «Химери».
Очевидно, що Лендон впевнено почувається у жанрі комедійного слешера та не боїться обігрувати задеревенілі жанрові тропи (у «Днях смерті» це був день бабака + полювання умовного Примарного обличчя, у «Химерах» — обмін тілами).
От і у цій роботі йому довелося працювати з історією про «будинок з привидом». Але різниця з минулим досвідом постановника полягає у тому, що «У нас є привид» — проєкт, призначений для приємного сімейного перегляду на Netflix. Тож і звично розгорнутися тут нема де: ніяких тобі кривавих розправ чи гумору на грані фолу.
Втім, як і вечірнє дозвілля у затишному колі родичів чи друзів стрічка не працює. З надприродного тут є лише напівпрозорий та напівлисий Девід Гарбор у кадрі. З кумедного — яскрава Дженніфер Кулідж, яка стрибає у вікно в кращих традиціях героїв бойовиків. А з фантастичного — 85-річний Том Бауер з другого «Міцного горішка», що дає прочухана здоровому дядьку, котрий біцепси для ролі Капітана Америки готував, на хвильку.
Проблема фільму особливо проявляється під час пригод юних героїв та їхнього примарного друга. За ними банально не цікаво спостерігати, та й розраховані ці поневіряння здебільшого на підліткову аудиторію.
Гарбор, який після ролі Санта-Клауса на межі нервового зриву знову зображає фантастичного персонажа, виконує трюк Близнюка з другої «Матриці», але подібні фокуси навряд чи когось здивують. Серед іншого творці намагаються посміятися з сучасної епохи гонитви за сенсаціями, соцмереж і феномену трендових відеороликів, що виглядає цікаво.
Ще свіжі у пам’яті тіктоківські танцюльки під Леді Гагу у стилі Вензді Аддамс, від яких не було ніякого рятування. У фільмі ж Ернест спокійно проходить крізь стіну, а численні користувачі TikTok роблять з цього тренд. Береш, розганяєшся і врізаєшся з усієї сили об стіну — всім весело, вподобайки сиплються.
Хоч якоїсь глибини цій простенькій та не особливо захопливій історії про дружбу і стосунки дітей з батьками додають навіть не елементи трилера в кульмінації, а драматичні нотки, пов’язані з персонажем Гарбора. Вони дозволяють прийти хоч і до продиктованої жанром (і першоджерелом), але сентиментальної кінцівки, яка трохи згладжує загальне враження від побаченого.
Не забуває Лендон передати привіт і культовому «Привиду» з Патріком Свейзі. От тільки його власне творіння, на відміну від стрічки Джеррі Цукера, в майбутньому ніхто не згадає незлим тихим словом.