Недавно в соціальних мережах я побачив велетенську яскраву книгу з оком дракона на обкладинці, кольоровими мапами, деталізованими ілюстраціями, відповідним стилізованим шрифтом «під Толкіна» та епічною назвою. Звичайно, таке видання відразу привернуло мою увагу, бо книжок такого формату в нас майже немає, тому я захотів дізнатися про нього більше. Виявилося, що це перша частина трилогії «Розбудити дракона» під назвою «Хребет дракона». Написав це темне епічне фентезі американський письменник Кевін Дж. Андерсон. А в Україні її випустило молоде видавництво Mediason з Івано-Франківська. Отож, я вже прочитав цю новинку, тому як завжди ділюся враженнями в рецензії.
Автор Кевін Дж. Андерсон
Жанр Епічне фентезі
Видавництво Mediason
Мова Українська
Перекладачка Ірина Сав’юк
Кількість сторінок 560
Обкладинка Тверда+Суперобкладинка
Ілюстрації Є
Рік видання 2023
Розмір 165×240 мм
Сайт mediason.pro
Дві тисячі років тому люди потерпали від глобальної війни своїх творців — піщаних та крижаних Лютих. Тоді вони не змогли перемогти один одного, щоб потім знищити дракона та стати поруч зі своїм Богом. Люті зникли, дракон заснув десь під горами, а люди відновили свої землі, створили дві потужні країни на різних континентах та жили собі у відносній тиші та спокої. І ось тепер Люті повернулися — піщані прийшли з півдня та запропонували союз людському королю Адану, а крижані з’явилися з півночі, почали нищити поселення та будувати свої фортеці. Обидві сторони готуються до фінальної битви, а люди от-от опиняться між двох вогнів. Що їм робити? З ким створювати союз, а проти кого точно воювати? Або треба щось інше, але що? Здається тепер людству загрожують не тільки нові темні часи, а загроза виживання як виду.
«Хребет дракона» — класичний представник темного епічного фентезі. Правда, оцей розмах властивий жанру тут є тільки в задуму автора, та трохи в подіях, які поступово розгортаються. А ще у віддаленому майбутньому, яке напевно настане у другому чи третьому томі.
Проте в першому епічності майже немає. Навпаки, все дуже камерне та невелике. Наприклад, в одного з королів майже мало слуг, або це просто не показується, його супровід складає декілька воїнів, а напад на ворога відбувається з 50 вершниками.
В першій книзі немає ні армій, ні батальних сцен, ні епічності описів. Судячи з подій, усе це повинно бути далі. Вже у першому томі видно, що автор задумав свій всесвіт масштабним та об’ємним, але в нього просто не виходить як слід усе це описати та правильно подати читачу. В основному тут не вистачає деталей, бо саме вони створюють потрібний затишок та розлоге поступове просування будь-якого потужного епічного фентезі. Уявіть собі «Володаря перснів», який зняли за кошти та в дусі першого сезону «Вікінгів». Тобто все прикольно та якісно, але розмах та бюджет явно не ті.
Свою темну фентезійність «Хребет дракона» показує в культі краси, жорстокості деяких моментів та сексуальних сценах. Проте в усьому іншому це відносно затишне фентезі, яке читається неспішно, а головне цікаво.
Останньому сприяють адекватно поданий простий текст, короткі глави та зрозумілі об’ємні персонажі. Їх тут багато, але не більше ніж потрібно, щоб заплутатися хто є хто, як це часто буває у того ж Мартіна.
Герої хоч і знайомі (король, що хоче захистити своїх людей та має зробити важкий вибір; воїн з раною в душі та фанатичною вірністю присязі; слабкий принц, що стає маріонеткою; сильна незалежна жінка-воїн; герой із загадковим минулим та суперсилою тощо), але усі вони зрозумілі та адекватно опрацьовані. Правда, становлення відразу двох героїнь жінок побудовано на зґвалтуваннях, що напевно не ок для сучасних трендів. Можливо, автору може за це прилетіти від деяких проактивних українських читачок.
Також тут дуже мало драконів, але це нормально, тим паче для трилогії. В першій частині вони радше фон та частина експозиції, ніж суттєва ланка твору. Це не плюс і не мінус, а просто факт, який, можливо, комусь потрібно знати перед рішенням купляти чи ні.
560 сторінок роману читаються швидко та бадьоро. Але іноді відчувається, що автор навмисно розтягував історію через деяких персонажів. Вони не могли визначитися з подальшими діями, тому металися від однієї ідеї до іншої, що по факту не рухало історію вперед, а тільки роздувало обсяг роману.
Окремо відзначу якість та формат видання. Це велика книга із суперобкладинкою з крутими малюнками, що відразу говорять потенційному покупцю про її настрій та жанровість. Тут гарні деталізовані чорно-білі ілюстрації, зручний для читання шрифт та кольорові мапи на форзаці. Такої подачі саме жанрових творів дуже не вистачає іншим українським видавництвам, хоча я розумію, що це сильно впливає на ціну, тому вони рідко так ризикують. Але іноді читачу потрібні саме такі книжки і він за них готовий платити.
Кевін Дж. Андерсон — один з найплідніших сучасних американських авторів фантастики та фентезі (175 книг, 58 яких були бестселерами). І нехай в Україні його майже не знають (я давно читав на руськом його трилогію по серіалу «Секретні матеріали»), бо «Хребет дракона» фактично перша книга автора видана українською мовою.
Проте на Заході це більш-менш популярний письменник середньої руки, якому дають писати різні цикли чи підцикли відомих серій та франшиз. Наприклад, Андерсон писав книги по X Files, по «Зоряним війнам», по Starcraft, по всесвіту «Дюни» (разом із сином Френка Герберта Брайаном) тощо. Також він працював над коміксами, виступав як сценаріст (Star Trek: Deep Space Nine, Star Trek: The Next Generation) і, звичайно, створював власні світи. Найвідоміші з них — цикли Game та The Saga of Seven Suns. У 2019 році він почав свою трилогію «Розбудити дракона», яка складається з романів «Хребет дракона», «Війна помсти» (2021) та «Боги і дракони» (2022).
Як ви зрозуміли, автор та його творчість займають середню ланку у світі фантастичної літератури. Це такий собі класичний ремісник, який з багатьма іншими своїми колегами створює великий ринок фантастичної літератури на Заході. То чому переклали саме його і чи потрібно це взагалі сучасному українському читачеві? Це не Сандерсон, не Мартін, не Аберкромбі, не Лінч, не Райан (хоча він якраз ще не перекладений українською теж), не Ротфусс і не Паоліні. Це не зірка фентезі сцени, але саме така література завжди вкрай необхідна, бо створює згадану вище масу, великий середній прошарок будь-якого жанру в англомовному та будь-якому іншому потужному літературному ринку.
Завжди є тонкий пул бестселерів, є погані автори, яких мало хто читає, а є вагома середня категорія просто нормальних романів, які дозволяють відволіктися, розважитися тощо. Саме до таких належить «Хребет дракона».
Нарешті в Україні почати перекладати не перлини світової літератури, а просто нормальні жанрові книжки. Ними чудово розширювати ринок, наповнювати його різноманіттям та можливістю читати про все, що тобі цікаво. Звичайно, хотілося б, що це розширення відбувалося коштом суто українських авторів, але поки маємо, що маємо. Також я не певен, що саме цей сегмент потрібно випускати в таких дорогих та шикарних виданнях. Навпаки, це повинна бути м’яка обкладинка та найдоступніша ціна.
Така література обов’язково потрібна Україні тут і зараз. Тому я сподіваюся, що видавництво Mediason розпродасть усі примірники цієї книжки, а потім зробить ще декілька додруків, щоб продати їх теж. Я точно чекаю на продовження трилогії, бо отримав початок добротної цікавої фентезі історії, де мені хочеться дізнатися що буде далі.
Також я закликаю усіх українських авторів писати більше жанрової літератури, не обов’язково фантастики, а видавництва видавати більше таких середніх, просто нормальних книжок, які не стануть улюбленими, але точно розважать та забезпечать з десяток годин чудового дозвілля.
