Якщо минулого тижня в нас були космічні, в різних інтерпретаціях цього слова, але реальні пригоди астронавта Майка Маллейна, то сьогодні темою теж буде космос. Проте це все ж не мемуари, а бойова та наукова фантастика. Ми поговоримо про популярні книжки американської письменниці Марти Веллс «Всі системи: небезпека» та «Штучний стан», які входять до серії «Щоденники вбивцебота». У 2023 році їх випустило в нас видавництво «Жорж», а скоро навіть обіцяють третю книжку.
Новели, про які піде мова нижче, мають на двох по парі премій «Г’юго» та «Локус», а також одну «Неб’юлу» (!). Це вам для розуміння наскільки це визнані у своєму жанрі книжки. Я ніколи не дивлюся на нагороди, бо іноді смаки у людей не збігаються, але все ж стараюся читати твори переможці. В цьому випадку мушу визнати, що абсолютно згоден з усіма нагородами та схвальними відгуками, бо вони дійсно чудові. А чим саме читайте в рецензії нижче.
Авторка Марта Веллс
Перекладачі Анатолій Пітик, Катерина Пітик
Видавництво Жорж
Мова Українська
Кількість сторінок 152, 160
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 130×210
Сайт instagram.com/zhorzhclub
Далеке майбутнє. Людство давно підкорило космос, досліджує та колонізує планети. Проте цивілізацією правлять не уряди, а величезні, жадібні та нахабні корпорації. Для зручності життя людство розробило два види андроідів: перших для власної охорони, а других для сексуальних послуг. Один з таких охоронців працює на віддаленій планеті з групою вчених, яка досліджує місцеві надра. Проте цей вартмех не простий, а із самосвідомістю. 35 000 годин тому він хакнув власний модуль керування і тепер успішно грає роль бездушної бляшанки, яка здатна тільки виконувати команди. Він називає себе вбивцеботом, бо має негативні спогади з минулого, любить дивитися серіали та усіма способами намагається уникати контакту з людьми.
Під час одного з досліджень з одним із вчених стається біда, а вбивцебот рятує йому життя, показавши свою «людськість» всій команді. Поки ті переглядають своє ставлення до „неживої машини“, стає відомо про зникнення інших дослідників, які мешкали та працювали на другому боці планети. Судячи з усього в цьому світі ще хтось є і вони чомусь хочуть усіх знищити. Вбивцеботу та його групі людей доведеться розгадати цю загадку та не загинути.
«Щоденники вбивцебота» Марти Веллс складаються з серії новел (повістей) та двох романів. «Всі системи: небезпека» та «Штучний стан» — відносно короткі за обсягом історії (в нашому випадку на 140-150 сторінок). Це значить, що основний конфлікт сюжету починається буквально з перших абзаців, змушуючи читача прилипнути до тексту намертво. Книжки читаються фактично за вечір-ніч, або за день. Звісно, цьому сприяє не тільки відносно невеликий об’єм, а й чудовий стиль авторки.
Короткий формат перших двох новел «Щоденникві вбивцебота» позбавлені розгойдувань, довгих вступів, передісторій тощо — тільки екшн та чудова іронія від головного героя андроїда з приводу переглянутих серіалів, його ставлення до оточення, людей тощо.
«Щоденники вбивцебота» — історії про людяність та співчуття, про самотність та дружбу, про самоіронію та довіру, про самопізнання та вірність. І вже на це все авторка натягує пригоди та бійки, хакерські штучки, розумні космічні кораблі та зухвалі корпорації.
Найсильніші сторони книжок — сам вбивцебот та шлях його самоідентичності, а також детальні описи найрізноманітніших комп’ютерних систем, хабів, чипів, протоколів тощо. Усе це створює медитативне читання, якому серйозно сприяє легка та максимально приємна мова написання.
Найслабша сторона, принаймні судячи з перших двох новел, — світ та ряд другорядних персонажів. Описів тут дуже мало, бо в авторки просто фізично не було місця для великих та серйозних експозицій. Це навіть не можна занести в мінуси, що я й не зробив, бо всесвіту вбивцебота віриш та хочеш тут бути, але коротенькі новели залишають час тільки для дій та розкриття головного героя, а на усе інше не звертають уваги.
Якщо ви скажете, що варто тоді було робити з цього роман, а не ліпити повісті, то тут би я з вами посперечався. Бо, по перше, спробуйте, напишіть роман, а, по друге, це вже була зовсім інша подача, настрій, енергія тощо. «Всі системи: небезпека» та «Штучний стан» чудово працюють саме в цьому невеликому форматі, як яскраві плями, що минають дуже швидко, але залишають по собі неймовірні враження.
Я писав вище, що в циклі «Щоденники вбивцебота» є ряд новел та вже два романи. На мою думку, авторка вже напевно достатньо розкрила персонажа через серію невеликих форматів, щоб потім взятися за романи. Судячи з відгуків вони теж чудові, але я певен, що це інші історії. Також сподіваємося побачити їх в українському перекладі.
Мені сподобалося оформлення обкладинок. «Щоденники вбивцебота» належать до рідких представників перекладів українською мовою, по зовнішньому виду яких можна відразу визначити жанр. Добре, що видавництво «Жорж» не стало вигадувати щось своє, чи мімікрувати обкладинку під щось нібито універсальне і взяла чудові обкладинки оригінальних видань.
А от всередині оформлення мені не зайшло. Я не знаю як було в оригіналі, але тут маємо величезні відступи по краях і невеличкий прямокутник тексту маленьким шрифтом посередині. Я чув від деяких людей, що таке краще допомагає їм зосереджуватися на читанні. Але мені зовсім ні, бо навіть з моїм зором 100% доводилося підносити книжки сильно ближче до очей, ніж зазвичай. Уявляю, як буде незручно людям зі слабшим зором.
Не розумію, чому не можна було збільшити розмір шрифту хоча б на один, або на два розміри? На кількість сторінок це б не повпливало, а тільки додало б зручності та зменшило величезні відступи на сторінках. В усьому іншому до оформлення претензій немає. Сам шрифт приємний, папір теж чудовий, як і загальна якість видання.
