21 березня, на Netflix відбулася прем’єра науково-фантастичного серіалу «Проблема трьох тіл». Це екранізація першого однойменного роману з культової трилогії «Пам’ять про минуле Землі» китайського письменника Лю Цисіня. Перша книга отримала премію «Г’юго», а третя «Локус», тому знаковою фантастикою ці твори вважаються не тільки в Китаї. Під вихід серіалу, про який ми теж обов’язково випустимо рецензію, я прочитав усю трилогію, а в цьому матеріалі поділюся враженнями та досвідом читання. Чи справді це скарб, який варто мати на поличках кожному любителю фантастики? На кого розраховані романи, а кому не варто навіть братися за них. Про усе це та багато іншого читайте нижче.
Автор Лю Цисінь
Перекладач Євген Ширинос
Видавництво Bookchef
Мова Українська
Кількість сторінок 432, 704, 816
Обкладинка Тверда
Рік видання 2020, 2021
Розмір 130×210 мм
Сайт bookchef.ua
В часи Китайської революції батька астрофізикині Є Веньцзє вбили, а її саму репресували. Через деякий час праці у штрафних таборах дівчину запрошують на секретну дослідницьку станцію «Червоний берег». Тут вони відправляють сигнали у Всесвіт для встановлення контакту з інопланетянами. Саме Є Веньцзє вдалося отримати першу відповідь, де її просять припинити подальші спроби контакту, бо ця цивілізація обов’язково прилетить на Землю та окупує її.
Розчарувавшись в людстві, вчена все ж надсилає відповідь. На тому боці її приймає розвинена планета, яка усю свою історію страждає від трьох сонць поруч. Змушені виживати тисячоліттями в надскладних умовах трисоляріанці вирішують захопити Землю, та зробити її новою домівкою, замість свого руйнівного світу.
На Землі дізнаються про вчинок Є Веньцзє, про інопланетян та їхні плани захоплення. Частина людства чекає на чужинців, вважаючи їх Богами, інші просто живуть та насолоджуються життям, поки можуть. Але більшість країн об’єднується у майбутній війні проти загарбників, які вже летять окуповувати планету.
Як бачите, зі стислого опису сюжету, проблеми землян в трилогії перегукуються із сучасними реаліями українців. Нас теж хоче окупувати могутніший придуркуватий сусід, але ми боремося та даємо відсіч. Від цього читання серії «Пам’ять про минуле Землі» виявилося несподівано актуальним. За книгами трисоляріанці мешкають в Альфі Центавра, що за космічними мірками дуже близько до Землі. Саме це й робить їх сусідами.
Трилогія Лю Цисіня — потужна, епічна тверда наукова фантастика, що вміло захоплює читача. Книжки написані цікаво, а переклад та адаптація на вищому рівні. Проте відповідний жанр робить читання не легким. Тут дуже багато фізики та різноманітних наукових пояснень тих чи інших явищ та процесів, особливо в першій книзі. Це не тільки сповільнює та ускладнює читання, а й робить вимушені та часті провисання сюжету.
Усе це не сказати, щоб мінус, але точно не йде романам на користь. Це з одного боку. З іншого, у твердій науковій фантастиці, напевно, інакше не вийде, тому події часто перериваються довгими експозиціями. Проте автор робить усе, щоб читання не переставало бути цікавим. Його мова барвиста та вишукана, тут багато описів та деталей, що пожвавлюють враження читача.
В різноманітних інтерв’ю Лю Цисінь казав, що писав у стилістиці фантастики «Золотої доби», бо саме її багато читав у підлітковому віці та молодості, а найбільше йому імпонують Артур Кларк та Рей Бредбері. І хоч вплив цього періоду в романах точно є, особливо в науковій подачі та стерильних персонажах, які виконують функції штовхачів історії, найбільша схожість для мене тут була зовсім іншою.
Деякі читачі несподівано порівнюють Лю Цисіня з Деном Брауном. В чомусь я з ними згоден, принаймні в скрупульозній подачі деталей. Але книжки Брауна сухі, якщо ви розумієте про що я. А китайський фантаст пише яскраво та жваво як тільки дозволяє йому жанр.
Трилогія «Пам’ять про минуле Землі» найбільше мені нагадала поєднання творів Пітера Воттса та Харукі Муракамі. Від першого тут потужна науковість сюжету, закручений вир подій та поєднання декількох піджанрів у цікаву суміш. Від другого — медитативність подачі історії, простота оповіді з потужним глибоким художнім підтекстом.
«Проблема трьох тіл», «Темний ліс», «Вічне життя Смерті» — завжди наукова фантастика, але тут вистачає детективної складової, кіберпанку, драми та соціальної фантастики. Це багатошарові романи, які наповнені китайською та класичною культурою, наукою та філософією буття. Це книжки про пошук сенсу, про своє Я, про відчай та надію. Це романи про прощення та біль від минулого. А ще це космічна фантастика майже без бойових сцен та екшену. Але це не заважає книжкам захоплювати увагу та читати їх ще й ще.
Як ви розумієте подібни твори точно не для усіх. Попри намагання автора витягнути з твердої наукової фантастики максимум художності, тут все одно ну дуже багато науки, тонни складних пояснень та пітьма різноманітних посилань, включно зі зносками. Останні дуже раджу читати, бо вони пояснюють ті чи інші моменти, історію Китаю тощо, а без цього розуміння контексту не буде.
Якість видання самих книжок на гарному рівні. І хоч по обкладинках не дуже видно, що перед нами саме наукова фантастика, вони все ж привертають увагу. Проте мені більше подобається оформлення американських видань. Там і художність на рівні, і стилістика відповідна.
А ще тут дрібний шрифт, тому читати буде не просто, але я розумію причину такого рішення видавництва. Тексту багато, особливо в другій та третій книжках, тому тут або зменшувати шрифт, або робити з книжок важкезні цеглини. З досвіду мого читання подібних талмудів, я б вибрав перше, тому дякую Bookchef за саме це рішення.
