БПЛА Punisher — багаторазовий ударний дрон українського виробництва. Він має виняткові характеристики — літає на відстань до 45 км зі швидкістю 198 км на годину і може скидати вибухівку на об’єкт з точністю влучання до чотирьох метрів.
Редакція ITC поговорила з одним з засновників та ідеологом проєкту — Максимом Суботіним. Розповідаємо, як група українських спецпризначенців ще у 2016 році розробила дрон, здатний завдати серйозних проблем у тилу ворога всього за $100.
Що таке Punisher і навіщо він створений?
Наш продукт — багаторазовий ударний дрон літакового типу, який несе на борту контейнер вагою 1,5 або 2,5 кг. За призначенням це уламково-фугасний СВП (саморобний вибуховий пристрій, Прим.ред.), в якому може міститись 2300 металевих кульок-елементів ураження та 600 г пластифікованої вибухівки.
Базовий комплекс коштує близько $50 тис., він складається з самого дрона, трьох комплексів батарей, катапульти для запуску, наземної станції, антени, балістичного комплексу, кейса для транспортування та ремонтного набору. Є також модернізований варіант, з РЕБостійким комплектом — він коштує $110 тис.
Punisher створений, щоб працювати у тилу ворога — знищувати командні пункти, підрозділи ППО, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), склади боєприпасів і палива, машини командного звʼязку та казарми з ворогом. Але буває що його використовують для розвідки, адже літак дуже тихий та має навчений екіпаж
Раніше наш БПЛА, перш за все, використовували бійці Сил спеціальних операцій, що логічно — його створили бійці цих підрозділів для виконання відповідних задач.
Тобто основна задача цього БПЛА — ламати логістику?
Punisher не створений, аби ганяти піхоту в окопах передньої лінії або знищувати танки. Якщо в оператора і стоїть задача, наприклад, зробити небоєздатною роту танків, він буде працювати не по машинах.
Він, у взаємодії з підрозділом розвідки, знайде казарму танкістів або пункт дозаправлення танків чи місце зберігання палива і знищить ці об’єкти.
Танки не поїдуть і не зможуть працювати, якщо склад палива і казарма танкістів вчора згоріли. А самі танки ми, при хорошому складі обставин, потім заберемо собі як трофейні.
Ще один приклад задачі для Punisher — розв’язання проблеми з РЕБ. Нещодавно 58-ма бригада знищила одну з машин комплексу російського новітнього засобу РЕБ. Він був розгорнутий в бойовому положенні та активно придушував наші розвідувальні дрони, які знаходились в тому районі. Відповідно, не давав працювати цілій низці підрозділів: аеророзвідці, артилерії тощо.
Які переваги та вразливості має цей дрон?
Punisher, перш за все, тихий. Вухо не чує його з висоти у 200 метрів у безвітряну ніч, притому робоча висота БПЛА — 400 метрів. Він літає на дистанції до 45 км і досить швидко — крейсерська швидкість 80 км на годну, максимальна — 198 км на годину.
В останніх моделях є комплект модернізації, який робить його стійким до спотворення даних засобами РЕБ. Саме це найбільш часта причина втрати літаків — через ворожі РЕБ вони отримують спотворені дані, наприклад, інші координати. Ми використовуємо дуже якісну телеметрію та захищені GPS, вся архітектура у дроні дублюється. Його не можна назвати невразливим, але точно можна назвати стійким до РЕБ.
Вартість місії Punisher — одна з найнижчих, близько $100. В середньому один екіпаж може робити близько семи вильотів за день. Рекорд в цьому плані побили на Херсонщині, хлопці зробили вісім коротких місій за 58 хвилин.
З вразливостей — як і в будь-яких літальних апаратів, погода. Punisher не може літати у дощ. Зате досить непогано витримує вітер — ми проводили тести під час вітру 23 м на секунду, що вважається вже штормом. Літак тричі відніс контейнер до цілі, найкращий результат — відхилення у 3 метри, найгірший — 11 метрів
За весь час існування проєкту втратили всього 10 літаків. Вісім з них — від засобів РЕБ, ще два — вороги збили засобами ППО. Жодного літака не втрачено від влучання стрілецької зброї.
Ви почали розробку ще у 2016 році, коли про дрони в російсько-українській війні майже не говорили. Як так вийшло?
У 2016 році, коли починалась історія Punisher, про дрони не те що не говорили так багато, як зараз. Взагалі не говорили.
Ядро проєкту — ветерани. Це люди, які у 2014-му році брали активну участь у бойових діях і виконували задачі Сил спеціальних операцій. З часом зрозуміли, що є потреба у засобі, який міг би вражати цілі на 20 км у тилу ворога.
Згадаймо 14-15 роки. У нас були засоби ствольної артилерії з відпрацьованими стволами, які не давали кучності або влучності попадань на відстані навіть у 20 км. Реактивним снарядом можна зробити постріл дальшим, але не більш точним. Відповідно, можна було палити по 2 вагони снарядів, щоб влучити у приміщення квадратурою 40 метрів. Потрібен був засіб, здатний робити це меншими затратами.
Ми стали вивчати, що вже є на ринку взагалі й що ми можемо придбати. Виявилось що придбати ми не можемо нічого — як мінімум, ми б не отримали необхідні документи для закупок закордонної зброї. Тому, у 2015 році, вирішили почати розробку самостійно.
Першою ідеєю стало виготовлення дрона-камікадзе. Створили перші прототипи з робочою назвою «Піпетка». Вони були створені з каналізаційної труби, на одному кінці якої був трошки перероблений постріл від РПГ-7. Дрон працював на основі штовхаючого гвинта та мав розмах крил 1,7 м.
Таких прототипів ми зробили п’ять, вони зробили чотири успішні місії. Але ми зрозуміли, що все, далі проєкт розвивати не можемо.
Чому?
Все робилось за кишенькові гроші, їх не вистачало, мова про донати на такі проєкти тоді не йшла.
Ми шукали спосіб виконати задачу найдешевшим способом і зрозуміли, що вартість виконання місії дроном-камікадзе суттєво вище, ніж багаторазового. Бо найдорожча частина дрона — це електроніка, яка у випадку камікадзе втрачається повністю.
Чи важко в Україні, особливо тих часів, розробляти військове обладнання?
В нашій команді є люди, які літають на різних засобах. Це мала авіація, гелікоптери, транспортні літаки, дельта- і парапланеристи. Ці люди знають про те як поводяться повітряні маси і як себе у них веде тіло. Тому розробка літака для нас була задачею зрозумілою.
Більша проблема — вибухова частина. Настанови, якими керуються Збройні сили України, забороняють вносити конструктивні зміни до штатних боєприпасів. Тобто перероблений РПГ-7 використовувати не можна і це правильно — навіть досвідчені інженери й люди з фахом іноді припускаються фатальних помилок.
Тому ми й розробили наш контейнер — по факту, це не боєприпас. Ним він стає коли інженер підрозділу, маючи бойовий наказ і підписане бойове розпорядження, замовляє зі складу пластифіковану вибухівку та підривачі, які складає всередину контейнера. Як у конструктор. Таким чином він робить з нього СВП — саморобний вибуховий пристрій, який дозволено використовувати без обмежень.
Сам контейнер — це просто пластик. А його наповнення — речі, які у великій кількості є на складах ЗСУ. Така схема дозволила нам залишатись у правовому полі та отримати найдешевшу вартість виконання місії у світі — біля $100.
Такий склад контейнера довгий час дозволяв нам залишатись тайною для ворога. Під час вибухів у ворожому тилу їх слідчі часто не могли з’ясувати, що взагалі сталось: були версії й внутрішніх вибухів, і диверсантів. А ми їм активно допомагали через соцмережі: трошки ІПСОшили. Зараз так вже не робимо.
Через те, що про проєкт вже знають?
У 2019 році ми, не за нашої волі, «засвітились», та вийшли у публічну площину. Представили Punisher на виставці «Зброя та безпека».
Ще тоді ми у команді розуміли, що нас чекає ескалація війни. Тому заснували проєкт UA Dinamics і почали масово готувати операторів Punisher. За перший рік встигли підготувати 42 підрозділи: в кожному по три людини.
На момент вторгнення у нас була уже вибудована система підготовки операторів. Через командування запрошували бійців знайомих підрозділів
У навчальних центрах ЗСУ не було таких курсів, так і дронів такого типу не було. Зараз все змінилось: у структурі ЗСУ працюють два навчальних центри з підготовки пілотів саме на Punisher.
Скільки Punisher вже використовують українські захисники?
У Сил оборони України на сьогодні близько 250 літаків. Більшість з них з’явились вже під час повномасштабної війни.
Наразі ми виконуємо державне замовлення і постачаємо дрони державі, 50 літаків для ЗСУ замовила компанія Cosmolot, деякі купують волонтери або самі підрозділи.
Punisher вже давно став не лише засобом для ССО. Він є на озброєнні у механізованих, артилерійських бригад. Задачі, в яких необхідно завдати удар на 45 км у тил, бувають у більшості підрозділів.
Наприклад, була така ситуація. В одній з точок фронту, під час планування контрнаступу, виникла проблема — треба було знищити склад артилерії ворожого дивізіону. Але наша артилерія не могла там працювати в повну силу — над ними майже постійно «висіли» одночасно декілька «Орланів». Відповідно піхота не могла працювати теж — бо що вони зроблять без підтримки арти?
Проблема була вирішена наступним чином. Спочатку силам ППО вдалось за 9 днів знищити 12 «Орланів». Після цього артилерія почала працювати, а екіпаж Punisher знайшов склад дивізіону ворожої артилерії. Приблизно у 80 метрах від нього був їхній командний пункт. Наш літак, разом зі складом, знищив ще й штаб і декілька десятків офіцерів ворога.
Скільки літаків ви можете виготовляти на місяць? І що плануєте робити далі?
Зараз ми отримуємо приблизно по чотири заявки від підрозділів на день, виробляємо близько 30 літаків на місяць. Масштабуватись поки немає можливості — для цього треба багато кадрів. Щодо далеких планів — їх не будуємо, бо ми абсолютно впевнені, що росія буде намагатись повторити свої невдалі спроби, виправивши помилки.
Тому я б радив усім готуватись до наступного масштабного наступу росіян. На превеликий жаль, нам з ними воювати й воювати. Ми, всередині команди, ще у 2015 давали прогноз цій війні на 15 років. І на жаль, здається це прогноз не був вірним.
Щобільше людей усвідомлять це сьогодні та почнуть готувати себе, принаймні морально, тим більше у нас буде шансів на Перемогу.
Бажаєте допомогти? Переходьте за посиланням на платформу українських винахідників Brave Inventors та допомагайте хлопцям робити ці БПЛА кращими:
