Green Launch позиціонує себе як лідер з запуску корисних навантажень з великою гнучкістю азимуту, графіка та з мінімальною вартістю. Будувати ракети дорого, вони складні, шкідливі для довкілля і не безпечні на 100%. З’являються альтернативні технології запуску задля скорочення їх використання. Наприклад, розробляється кінетична система запуску SpinLaunch, яка розкручує ракету до неймовірних швидкостей на кінці довгого важеля з вуглецевого волокна у вакуумній камері, а потім запускає її в небо зі швидкістю до 6 Махів.
Green Launch же використовує простіший підхід, який дозволить запускати ракети-носії в космос майже втричі швидше і зекономить немало часу. По суті, це величезна газова гармата.
Головний операційний директор та головний науковий співробітник Green Launch доктор Джон У. Хантер керував програмою надвисотних досліджень (SHARP) у Ліверморській національній лабораторії Лоуренса 30 років тому і також був головною розробкою найбільшої та найпотужнішої у світі «водневої імпульсної пускової установки».
Якщо спростити її пристрій, це довга трубка, заповнена воднем із сумішшю гелію і кисню, а снаряд знаходиться перед нею. Коли ця газова гармата стріляє, гази дуже швидко розширюються, і снаряд отримує сильний поштовх. В рамках програми SHARP в 1992 році була побудована і випробувана 122-метрова імпульсна пускова установка, яка побила всі рекорди електричних пускових установок рельсотронного типу по енергії та швидкості, а також запускала корисне навантаження (включаючи випробувальні гіперзвукові прямоточні повітряно-реактивні двигуни) до 9 Махів.
«Рекорд для снаряда, запущеного із водневим паливом, становить 11,2 км/с (32,7 Маха). Ми плануємо обмежити швидкість пуску до 6 км/сек (17,5 Маха), щоб розширити можливості повторного використання і запобігти зносу ствола)», — повідомив New Atlas Ерік Робінсон, директора з розвитку бізнесу Green Launch.
Як і у випадку із системою SpinLaunch, Green Launch потрібно запустити невеликий другий ступінь ракети, щоб надати їй останній імпульс прискорення і вивести на правильну орбіту. А оскільки воднева гармата запустить її набагато швидше, така ракета може бути значно меншою і легшою.
За оцінками Green Launch, задіяні сили прискорення досягнуть піку приблизно в 30 000 G.
За словами представників компанії, це не є проблемою навіть для багатьох готових електронних компонентів. Невеликі захищені супутники теж мають упоратися. У Green Launch вважають, що вартість запуску буде мінімальною — близько 1/10 ціни розміщення навантаження на ракеті.
Воднева гармата може запускатися кожні 60-90 хвилин, відправляючи свій гіперзвуковий снаряд у небо, де він «попадає в атмосферу протягом хвилини і скидає свою аеродинамічну оболонку».
Для досягнення низької навколоземної орбіти на висоті від 300 до 1000 км потрібно менше ніж 2 години. Супутники та корисне навантаження можуть бути на орбіті через 10 хвилин.
Компанія вже побудувала 16,5-метрову експериментальну пускову гармату і наприкінці минулого року провела вертикальні випробування на полігоні Юна в Аризоні. У ході першого пострілу вдалося досягти початкової швидкості, що перевищує 3 Маха. Снаряд відлетів далеко в стратосферу. Пізніше цього року команда планує збільшити швидкість настільки, щоб снаряд зміг перетнути лінію Кармана на висоті 100 км над Землею і увійти в так званий початок космосу.
«Нашими нинішніми співробітнися NSF. Ми братимемо проби мезосфери на відстані від 30 до 100 км, щоб визначити вміст ізотопного газу. Це має велике значення для енергетичного балансу Землі та надає фізичні дані для клімками та замовниками є Каліфорнійський університет та Гарвард у рамках проекту, що спонсоруєтьатологів усього світу», — додав Робінсон.
Він заявив про успіх на випробувальному полігоні Юма, тому Green Launch розпочала новий етап розробки суборбітальної, а потім першої орбітальної системи.
Тестовий запуск, знятий зі швидкістю 12500 кадрів в секунду.
А це відео без сповільнення.
Тестування вертикального запуску.