Поширення людства по земній кулі нерозривно пов’язане з навколишніми умовами. Дослідницька група з Пусанського національного університету в Південній Кореї оприлюднила свою роботу, що базується на моделюванні за допомогою суперкомп’ютерів, яке показало, наскільки зростання людства обумовлене змінами клімату в доісторичні часи. Команда з Пусана, очолювана фізиком-кліматологом Акселем Тіммерманном, використала «безпрецедентну перехідну модель загальної циркуляції, пов’язану з плейстоценом, у поєднанні з великою компіляцією скам’янілостей і археологічних даних для вивчення просторово-часової придатності довкілля».
Ця модель, яку команда назвала симуляцією «2ma», «відтворює ключові записи палеоклімату, такі як температура поверхні моря в тропіках, антарктична температура, гідроклімат східної Африки та літній мусон у Східній Азії, у тісній згоді з палео-реконструкціями». Робота вчених опублікована у журналі Nature.
По суті, команда вивчила, як 41-тисячорічна циклічність опадів та зміни температури, спричинені осьовим коливанням Землі, вплинули на доступність ресурсів для перших людей та наших близьких родичів.
Об’єднавши штучні дані, отримані в результаті моделювання 2ma, з даними про скам’янілості та археологічні знахідки, команда отримала дані про місця, де, швидше за все, жили homo sapiens і наші генетичні відгалуження.
Було виявлено незвичайні тенденції. Наприклад, дослідники дізналися, що близько 700 тисяч років тому Homo heidelbergensis (європейський різновид людини прямоходячої, яка жила в Європі та Західній Азії між 700 і 200 тис. років тому. Вважається попередником неандертальця) почали розширюватися за межі свого традиційного ареалу. Вони могли це зробити, тому що еліптична орбіта нашої планети створювала на той час більш вологі та придатні для життя кліматичні умови.
Моделювання спроектувало рух цих сприятливих «плям» Землею. А дослідники знайшли докази у вигляді скам’янілостей, місця знаходження яких переміщалися за цими «плямами».
«Глобальна колекція черепів та інструментів не розподілена у часі випадковим чином. Вона слідує за шаблоном», — сказав Тіммерманн.
Отримані результати можуть підтримати гіпотезу єдиного еволюційного шляху, яка стверджує, що зміна клімату 700 тисяч років тому призвела до більш жарких та посушливих умов у Південній Африці та реакція Homo heidelbergensis на ці зміни зрештою призвела до появи Homo sapiens.