Цього тижня у широкий прокат вийшла драма «Носоріг». Це кримінальна історія, яка відтворює події «лихих» 90-х в Україні. Стрічка стала другою повнометражною роботою Олега Сенцова. До речі, восени її можна буде знайти у каталозі онлайн-кінотеатру – нещодавно Netflix придбав права на показ фільму.

Режисер написав сценарій стрічки 10 років тому. Ще у 2012 році ідея Олега Сенцова пройшла конкурсний відбір кінопроектів, отримавши фінансову підтримку від Держкіно. Трохи згодом мав розпочатися знімальний процес, проте цього не сталося – роботу над фільмом зупинили через незаконний арешт Сенцова.

Коли режисера звільнили, він висловив бажання повернутися до реалізації свого задуму. Рада з підтримки кінематографії при Держкіно ухвалила рішення відновити фінансування «Носорога» – так у 2020 році фільм отримав 25 млн грн, що були направлені на фільмування. Також у виробництві допомагали продюсери із Польщі та Німеччини.

Світова прем’єра «Носорогу» відбулася торік – картину показали на Венеційському кінофестивалі в рамках офіційної конкурсної програми «Горизонти». Потім стрічка потрапила на Стокгольмський міжнародний кінофестиваль, де вона отримала нагороду «найкращий фільм». У лютому 2022 року драма нарешті дісталася українського прокату.

Варто попередити, що «Носоріг» – кіно жорстоке, відверте та нецензуроване. Воно відтворює епоху бандитських 90-х, що розпочалися після розпаду Радянського Союзу. У фільмі відбуватиметься саме те, чого очікуєш від сюжету про ці бентежні часи. Герої танцюватимуть на містечкових дискотеках під «It’s my life», віджиматимуть гроші у простачків, а потім перейдуть до більш солідних справ, перетворившись на бандюків у шкіряних куртках. Вони розважатимуться у котеджах із саунами, розстрілюватимуть конкурентів та домовлятимуться із правоохоронними органами.

Звичайно, в кадрі з’являється безліч впізнаваних атрибутів, без яких історія була б неповноцінною. Спочатку це картонки «для примірки речей» на базарах, джинсовки та футболки із зображенням Сильвестра Сталлоне у ролі Рембо. А трохи згодом золоті ланцюги поверх чорних водолазок, сотові телефони із відкидною кришкою та BMW «п’ятірка».

Може здатися, що фільм по-своєму романтизує події тридцятирічної давності, відтворюючи атмосферу, в якій пройшла молодість режисера. Та насправді все навпаки – стрічка ніби сперечається із бажанням ностальгувати. Вона робить акцент на тому, яким неоднозначним був період становлення нових авторитетів.

Навіщо такі сюжети потрібні нам зараз? За словами Олега Сенцова, йому було важливо розвінчати всі міфи та зробити саме українське кіно про 90-ті. І справді, ці роки часто згадують з особливою сентиментальністю, а подібні кримінальні сюжети трапляються лише у російському кінематографі. У нас же до цього часу не було повнометражних стрічок, які б висловлювалися про неспокійні реалії, в яких панував рекет. 

Головний герой фільму – молодий спортсмен, який отримує прізвисько Носоріг. Він швидко розуміє, що для нього в житті є лише два варіанти – бути жертвою, або нападником. Хлопець обирає найбільш звірячий та кровавий шлях, приєднуючись до міських бандитів. Носоріг отримує все більше і більше влади, не відчуваючи провини чи страху. Одного разу він переходить межу та втрачає все, що у нього було.

Олег Сенцов неодноразово наголошував, що центральний персонаж – антигерой. Він погана людина, яка вдається до жорстокості, не опираючись злу. Щоб фільм був переконливим, режисер шукав виконавця головної ролі серед людей певного типажу: футбольних фанатів, спортсменів та людей, які побували на війні. Все це було у житті Сергія Філімонова – нині лідера руху «Гонор», який погодився зіграти у кримінальній стрічці.

Філімонов непрофесійний актор, тож деякі сцени в нього виходять беземоційними. Та найбільше Сергія підводить дикція – інколи просто неможливо розібрати, що саме говорить герой (це типова ситуація для сучасного українського кіно, в якому з’являються артисти без досвіду). Попри всі недоліки, слід все ж відмітити, що саме Філімонов як ніхто інший вписується у роль Носорога.

У фільмі найбільше запам’ятовується постановка сцени, яка дуже винахідливо показує різні періоди із життя однієї сім’ї. Польський оператор Богуміл Годфрейув допоміг Сенцову втілити складний режисерський задум – камера рухається по колу в одному й тому самому будинку, а в кадрі змінюються події, минають місяці, персонажі проходять через певні етапи. З цього виходить вкрай вдалий вступ, який за короткий час (ніби одним кадром) дає розгорнуту інформацію про умови, в яких зростав головний герой. До речі, технічно це дуже непроста робота зі склейками, яка вдалася завдяки клопітливому монтажу.

А от фінальні сцени викликають вкрай неоднозначні враження. Сценарій раптово показує спокуту Носорога, який промовляє репліки, зовсім нехарактерні для цього персонажу. Ніяк не вдається повірити, що такий жорстокий чоловік може озвучувати настільки наївні думки, розмірковуючи про сенс життя. Можливо, якби він почав розкриватися трохи раніше, це б не виглядало настільки безглуздо. Та до цього, на жаль, ми бачили лише безжалісного звіра, в якому не було й тіні каяття.