Був замок невеликий і представляв у плані прямокутник розміром приблизно п’ятдесят на сімдесят метрів. Стіни, складені городнями із соснових і дубових брусів рубаних в кліть, мали довжину близько шести метрів кожна. З внутрішньої сторони стіна являла плетінку зразок тину — з лози з глиняною обмазкою.
Поверх шестиметрової глухої стіни влаштовувався критий рубаний парапет — бланкованье, або Обланка, — в якому залишали отвори для стрільби — подсябітья (під ся бити) — з гаківниць або рушниць, З боку двору вздовж стін тягнулися сараї — комори; даху їх служили помостом, де складалися різні припаси для оборони — колодки, камені і т. п.: у потрібний час оборони все це летіло на голови ворогів, а в годину затишшя збиралося і знову складалося на поміст, — зброя тоді було багаторазового вживання. Тут же стояли дерев’яні ночви з водою на випадок пожежі.
По кутах і над воротами височіли рубані вежі — вежі з виходом на бланкованье. У баштах були встановлені гармати. Проїзд ворітної вежі закривав підйомний міст-узвод. У центрі двору стояла церква Покрови, поруч розташовувалися службові та господарські споруди. Тут же колодязь і таємний хід до річки. Вдень по бланкованьям ходили сторожа, вночі — кликуни. І тільки часом замок охороняла спеціальна військова варта — гарнізон Драбів.
Саме часом, тому що аж ніяк не завжди був замок грізний і неприступний. Так, по ревізії 1471 в ньому була тільки одна гармата і дві пищалі. У другій половині XV століття Вінниця, за привілеєм Олександра Казимировича вже користувалася магдебурзьким правом.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.