Що з бою взято, то свято, або як російська армія забезпечує ЗСУ різними видами озброєнь (Частина 2)

Зараз багато точиться розмов про те, що Україні потрібне важке озброєння – танки, гаубиці, літаки тощо. Наші політики регулярно звертаються до західних країн із проханням надати все це нашим збройним силам. Але, як це не парадоксально, на сьогодні надійним постачальником найновітніших (і не дуже) зразків озброєнь є країна-агресор. 

Пропонуємо вашій увазі хіт-парад найпримітніших трофеїв, які захопили ЗСУ (першу частину можна переглянути тут).

РСЗВ «Ураган»

Тактико-технічні характеристики:

• калібр 220 мм;
• максимальна дальність стрільби – 35 км;
• час пострілу – 20 с;
• максимальна швидкострільність – 16 шт.;
• вага – 20,2 т;
• екіпаж – 4 особи;
• час заряджання – 15 хв.

«Ураган» – радянська система залпового вогню, яка була розроблена ще на початку 70-х років минулого століття для заміни БМ-21 «Град».  

«Ураган» вперше використали на українській території в 2014-2015 роках. За інформацією моніторингової місії ОБСЄ, х його допомогою бойовики «ДНР» обстріляли східні райони Маріуполя. Наразі окупанти постійно обстрілюють «Ураганами» Харківщину та Дніпропетровщину.

Один цілий і неушкоджений «Ураган» потрапив до рук наших військових біля Прилуків. Ще три наші захисники затрофеїли під Харковом. Захоплена зброя, яка належала 200-й мотострілецькій бригаді зс рф, тепер ефективно використовується проти ворога.   

Броньована машина «Тигр»

Тактико-технічні характеристики «Тигра»:

• вага, кг — 5300;
• вартість – близько $60 тис.;
• прилади для розвідки (радіаційної, хімічної та біологічної);
• має засоби метеорологічного спостереження (АМК-П);
• термодимова система «Хмара-2»;
• кондиціонер (залежить від модифікації);
• колісна формула: 4×4;
• екіпаж – 3-9 осіб.

Бронеавтомобіль «Тигр» розроблявся для перевезення людей та вантажів по бездоріжжю. Це відносно нова машина, яка була створена для російського «СОБРа» та МВC на початку 2000-х рокыв.

Наші військові неодноразово захоплювали “Тигри” під час запеклих боїв на Чернігвщині та Харківщині. Їх російські загарбники кидали разом з ключами та повним баком. Тепер на трофейних «Тиграх» їздять українські бійці.

Камаз «Тайфун»

Тактико-технічні характеристики «Тайфуна»:

• колісна формула: 6×6;
• вага – 24 тони;
• максимальна швидкість -110 км/г;
• турбодизельний двигун.

 «Тайфун» – броньований автомобіль, який був створений у 2010 році. Він має протимінний захист і здатний витримати підрив 8-кілограмової міни. Також на “Тайфуні” стоїть протикульний захист четвертого рівня.

«Гордість російського ВПК» не раз знищували наші військові. На Сумщині машину вдалося захопити після того, як вона загрузла у багні. І це далеко не перший «Тайфун», який наразі служить ЗСУ.

Вантажівка «Торнадо-У»

Тактико-технічні характеристики «Торнадо»:

• колісна формула 6×6;
• 6-циліндровий дизельний двигун – 440 к.с;
• максимальна швидкість – 100 км/год;
• вага – 30 тон.

«Торнадо-У» – це модернізований варіант вантажівки «Урал», що має 5 клас захисту від куль калібру 7,62 мм та осколків. Крім цього, бронекапсульний захист також встановлений на двигуні та дні машини. Тримісна кабіна обладнана вентиляцією, опаленням та кондиціонером.

Оскільки серійне виробництво «Торнадо-У» розпочалося лише у 2021 році, захоплені нашими захисниками машини мають невеликий пробіг – лише 161 км. Двома подібними вантажівками вдалося заволодіти окремій бригаді спецпризначення ім. Івана Богуна. На них були турелі, на які наші захисники встановили американський кулемет Browning M2. Як кажуть бійці бригади: «На “Торнадо” – кулемет: з москалів буде омлет».

Командно-штабна машина Р-149МА1

Тактико-технічні характеристики КШМ:

• пристрій для документування, апаратура внутрішнього зв’язку, система «Азімут» (приймає навігаційні дані під час руху), апаратура для криптографічного захисту інформації та радіостанції;
• кількість радіоканалів у КВ діапазоні – 1, у УКХ діапазоні – 2-4 і для службового зв’язку – 2;
• час безперервної роботи – від мережі 380В-50Гц, дизельного генератора та бортової мережі шасі – цілодобово, від акумуляторної батареї – не менше 10 хв.;
• дальність зв’язку – від 25 до 350 (на щоглі) км;
• база – БТР-80;
• екіпаж – 6 осіб;
• вага – 15000 кг.

Ця машина призначена для обміну інформацією між командними підрозділами. На їхніх комп’ютерах містяться усі важливі дані про розміщення, озброєння та чисельну кількість ворожих сил. 

За інформацією голови миколаївської ОВА Віталія Кіма, одну з таких машин нашим військовим вдалося захопили під Миколаєвом. Це означає, що їм вдалося нейтралізувати штаб ворожого підрозділу на рівні цілого батальйону.

«Барнаул-Т»

Тактико-технічні характеристики «Барнаулу-Т»:

• комплекс складається з окремих модулів (розвідки, управління та планування) як на колісному шасі, так і на гусеничному;
• комплекс автоматизованого управління (стрільців-зенітників)
• переносні модулі керування вогнем (ПЗРК);
• радіолокаційна станція;
• виявлення цілей на дальності до 40 км (передає автоматично дані);

Перші партії модифікованого «Барнаулу-Т» надійшли на озброєння росармії лише у 2018 році. Насамперед цей комплекс призначався для розвідки повітряних цілей та протидії авіації. Він може працювати на висоті до 3 тисяч метрів над рівнем моря.

Один з модулів «Барнаулу-Т» наші військові захопили під час звільнення села Гусарівка (Харківщина). Як потім з’ясувалося це був радіолокаційний командний пункт протиповітряної оборони.

Ще один із модулів «Барнаул-Т» потрапив до рук українських військових під час запеклих боїв на Київщині. Це знову був модуль розвідки та управління протиповітряною обороною з системою ідентифікації «свій-чужий».

У модулі українські розвідники знайшли не лише важливу документацію про десантний підрозділ (який знаходився там), а й їхні особисті документи, карти та засоби зв’язку. Завдяки цим документам наші розвідники отримали дані про окупантів, які воювали на Київщині. Після детального обстеження машини, її віддали 72-й бригаді «Чорних Запорожців».

САУ МСТА-С та МСТА-Б

Тактико-технічні характеристики МСТА-Б та МСТА-С:

• бойовий розрахунок – 8 осіб (МСТА-Б), 5 осіб (МСТА-С)
• 152-мм гармата (МСТА-Б), 152-мм гармата та кулемет (МСТА-С);
• максимальна дальність пострілу – 24 – 28 км (МСТА-Б), – 24,7 км (МСТА-С);
• максимальна швидкострільність – 7 п/хв (МСТА-Б), 7-8 п/хв (МСТА-С);
• тип боєприпасів — осколково-фугасний, з убійними елементами, касетні та керовані;
• вага – 7000 кг (МСТА-Б), 42 тони (МСТА-С);
• кількість нарізів – 48 (МСТА-Б);
• максимальна швидкість – 60 км/год (МСТА-Б та МСТА-С);
• 12-циліндровий дизельний двигун з 840 к/с (МСТА-С).

Обидві гаубиці створювалися ще за радянських часів. Вони призначалися для знищення артилерійських та мінометних батарей, танків, засобів ППО та ПРО, пунктів управління тощо. Можуть застосовуватися в гірських умовах та на закритих позиціях.

Наші військові неодноразово захоплювали ці гаубиці. Одна «Мста-Б» з повним боєкомплектом стояла на узбіччі дороги. Друга, але вже «Мста-С», була знайдена у полі. Її російські загарбники кинули через відсутність пального.

Третю «Мсту-С» захопили у Чернігівській області. Тоді гаубицю допоміг відбуксирував на тракторі один з місцевих фермерів. Четверту САУ разом з боєкомплектом ВСУ використовували під час боїв на Сіверщині.

Протягом двох місяців війни ВСУ захопили 38 гаубиць подібного класу.

Гаубиця «Акація»

Тактико-технічні характеристики «Акації»:

• вага – 25 тон;
• екіпаж – 4 особи;
• максимальна швидкість – 60 км/г;
• основне озброєння – 152-мм гармата та кулемет 7,62;
• боєкомплект – 42 осколково – фугасних снаряда та чотири кумулятивні.
• максимальна дальність пострілу – 17400 метров.
• дизельний двигун 500 к/с.

Серійне виробництво «Акації» розпочалося ще у 70-х роках минулого століття. Вона, як і її попередники, розроблялася для знищення артилерійських та мінометних батарей, танків, засобів ППО та ПРО, пунктів управління тощо. Однак на відмінну від інших зразків САУ до неї додали боєкомплект з ядерним боєприпасом потужністю 2 кТ.

«Акацію» та боєприпаси до неї захопив один з бойових підрозділів Центру спецпризначення ВСП під час наступу. Трофейну техніку передали бійцям ЗСУ. До цього наші захисники заволоділи подібною САУ на Чернігівщині. Разом з нею була захоплена командно-штабна артилерійська машина (1В16-2), яка керувала одним із підрозділів самохідних установок.

САУ «Хоста»

Тактико-технічні характеристики «Хости»:

• основне озброєння – напівавтоматична 120-мм гармата та кулемет 7,62;
• кількість нарізів – 40;
• дальність пострілу – 500 – 14 000 м;
• вага – 16 тон;
• 8-циліндровий дизельний двигун;
• максимальна швидкість – 60 км/г (плаває);
• екіпаж – 4 особи.

«Хоста» – це радянська гаубиця «Гвоздика», на яку встановили башту, що обертається, та сучасне електронне обладнання. Усього  на озброєнні росармії їх налічується 50 одиниць, дві з яких вже використовують ВСУ.

Перша артустановка «Хоста» стала трофеєм українських “тракторних військ». Другу гаубицю наші військові захопили під час боїв з російськими загарбниками. 

Гармата «Рапіра»

Тактико-технічні характеристики «Рапіри»:

• вага – 3100 кг;
• дальність пострілу – 2200- 8200 м;
• максимальна швидкострільність – 12 п/хв;
• тип боєприпасів – уламково-фугасні;
• екіпаж – 6 осіб.

«Рапіра» – це 100 мм протитанкова гармата, яку створили ще у 70-х роках минулого століття. Її модернізовану версію обладнали радіолокаційним прицілом.

128-а Закарпатська бригада захопила цю протитанкову гармату під час запеклих боїв. Оскільки вона була у справному стані її відразу почали застосовувати на полі бою.

ЗРК «Бук»

Тактико-технічні характеристики «Бука»:

• дальність ураження – від 25 до 32 км;
• зенітні керовані ракети 9М317 (стріляє – 4 с);
• шість самохідних вогневих установок 9А317 та 9А318, шість пуско-зарядних установок, засобів управління та командного пункту (БУК М1);
• РЛС для виявлення для підсвічування та наведення ракет.

Основне призначення «Бука» – знищувати повітряні цілі та авіацію (літаки, гвинтокрили та крилаті ракети). Навіть радіоелектронна протидія не завадить йому збити будь-який об’єкт на малих та середніх висотах. Комплекс може вражати як наземні, так і надводні цілі (які летять зі швидкістю до 830 м/с). «Бук» часто застосовують для протиповітряної оборони росвійськ та захисту критичної інфраструктури. Його також можна використати у якості модуля тактичної протиракетної оборони.

Силам спеціальних операцій України вдалося захопити як командний пункт «БУК М1», так і сам комплекс «БУК М2» та боєприпаси для нього. 

Станція розвідки СНАР-10М1

Тактико-технічні характеристики «СНАР»:

• можливість помітити танки на відстані до 35-40 км, а людину – на відстані 15 км;
• вага машини – 11.49-12.8 т;
• екіпаж – 2 особи;
• десант – 11 осіб;
• броня – сталева вальцьована;
• дизельний двигун ЯМЗ 240;
• максимальна швидкість – 62 км/г.

СНАР-10М1 – модернізована радянська машина, серійне виробництво якої розпочалося у 2004 році. На нову модель встановили систему внутрішнього та зовнішнього зв’язку (яка автоматично передає отримані дані) та супутникову навігацію. Її головне завдання – збір розвідданих про пересування військових частин та техніки.

Цього разу ЗСУ вдалося заволодіти рідкісною моделлю – радіолокаційною станцією розвідки СНАР. Припускають, що машину захопили десь на півночі країни. З її допопомогою наші військові зможуть відслідковувати кожний рух окупанта.

ЗРК «Лучник-Е»

Тактико-технічні характеристики «Лучник-Е»:

• кількість пускових ракет – 4/8;
• спосіб обстрілу цілі – одиночний, послідовний та залпом;
• дальність пострілу – 500 – 6000 м;
• час реакції – від 5,0 до 11,5;
• вага машини – 36 тон;
• оснащена самохідними ЗПРУ (6 шт.), ЗУР та автоматичною гарматою калібром 30 мм;
• боєкомплект – 30-мм снаряди та зенітно керована ракета (ЗУР).

«Лучник-Е» – це ракетний комплекс ближнього радіусу дії. Він призначений для протиповітряної оборони (від літаків та гелікоптерів) мотострілецьких та танкових підрозділів. Комплекс може не лише збивати об’єкти, а й перехоплювати ракети (які летять зі швидкістю до 320 м/с). При цьому він здатний одночасно запускати по декілька ракет.

Захоплений українськими військовими комплекс «Лучник-Е» виявився повністю справним, тому його одразу почали застосовувати за призначенням.

РСЗВ «Торнадо-Г»

Тактико-технічні характеристики «Торнадо»:

• складається з пускової установки, транспортно-заряджальної машини та командно-штабної машини;
• стріляє 122-300 мм реактивними снарядами (залежить від модифікації), касетно-кумулятивними снарядами (деякі мають парашути);
• вистрілює від 40 до 12 ракет (усе залежить від модифікації);
• дальність пострілу – 40-120 км (залежить від модифікації);
• дизельний двигун;
• випускається на шасі 8×8;
• максимальна швидкість – 65 км/г;
• екіпаж – 3 особи.

Системи залпового вогню «Торнадо» є модернізованими аналогами «Града» та «Смерча». Вони з’явилися на озброєнні росіармії у 2012-2017 роках. Їх обладнали сучаснішими цифровими системами керування вогннем та автоматикою. Це дозволило значно зменшити час на розгортання та підготовку системи для завдання удару.

Бійцям Нацгвардії України вдалося захопити «Торнадо-Г» під час боїв на околицях Києва. Тоді, зазнавши відчутних втрат, ворог змушений був відступити. Серед залишеної ним техніки наші військові і помітили модернізовану систему залпового вогню.