Іноді мені здається, що в жанрі фантастики настає стагнація. Якраз в такі моменти до рук, чи на очі, зазвичай потрапляє щось настільки цікавезне, що змушує мене відчувати вину за зневіру до улюбленого жанру в цілому, або його варіацій. На цей раз таким ідейним шоком для мене став роман англійського письменника Ґая Морпасса «Пʼятеро». Усі деталі нижче.
Автор Ґай Морпасс
Жанр Антиутопія, кіберпанк, наукова фантастика, детектив, трилер
Видавництво Книголав
Мова Українська
Перекладач Олена Оксенич
Кількість сторінок 328
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 140×210 мм
Сайт knigolove.ua
Недалеке майбутнє. Людство зрозуміло, що кліматичні загрози та перенаселення це дуже серйозно, тому кількість жителів на планеті жорстоко контролюється. До 17 років усі живуть вільно, але саме в цьому віці кожна людина повинна зробити вибір як і скільки жити далі. За бажанням дають стати робітником і прожити достатньо довго, але без кінцевого терміну. Можна бути гедоністом, жити в розкошах, але доведеться вмерти в 42 роки. Також дозволено перенести розум в тіло андроїда і прожити 80 років, або поєднати п’ять розумів людей в одному тілі. Такі об’єднання називають шизіками і вони рідкісні. В цьому випадку тривалість життя буде 142 роки, а їх тіло оновлюють раз на 25 років. Правда, кожній з п’яти особистостей в обраному тілі доступно тільки чотири години на день.
Головні герої книжки якраз такі шизіки. Вони живуть в натренованому тілі Майка, який помішаний на спорті. Ще в його голові мешкає розсудлива Кейт, ігроман Бен, колишній товстун та добряк Алекс, а також соціопатка, наркоманка і алкоголічка Сьєрра. Під кінець першого 25-річного циклу їхнього тіла герої вирушають до Парку смерті. Тут люди грають на час життя у віртуальній реальності. Одного дня Кейт погоджується на серйозну гру, де може виграти 23 роки. Усе це надто підозріло, але ціна дуже заманлива. Врешті-решт це справді виявляється пасткою, але злодій не хтось зі сторони, а один з п’ятьох людей. Він намагається позбавитися решти та вбити усіх остаточно. Хто це і як з ним боротися, якщо ви мешкаєте в одному тілі?
Якщо від анотації у вас вивернувся мозок, тоді вітаю у клубі. Ґай Морпасс дійсно перекрутив усталені ідеї кіберпанку, антиутопії, соціальної та наукової фантастики у щось вибухове та свіже. Його початковий задум вражає, а найголовніше, що він чудово працює в межах історії, про це цікаво читати, а сторінки перегортаються одна за одною.
Звісно, на це також вплинула легка подача тексту, а історія оповідається від усіх п’ятьох осіб по черзі, тому сюжет постійно тримає в напрузі. А через те, що в нас тут є злочини і вбивця, то маємо класичного ненадійного оповідача. Це вже норма детективного жанру та трилерів, але в цьому ключі та з подібною фантастичною ідеєю усе працює як треба.
Автору вдалося реалістично показати п’ятьох різних героїв, які живуть в одному тілі. Вони зовсім різні, тому створюють купу проблем. Проте це був свідомий вибір кожного, тому ці люди мусять знаходити компроміси та уживатися разом.
Сподобалося як акуратно автор подає експозицію, як потрошку розкриває вигаданий ним світ, його особливості, реалії та небезпеку. Проте мені не вистачило саме експозиції, бо хоч вона й обережно вплавлена в сюжет та не змушує історію гальмувати, але сам світ для мене розкрили недостатньо. Читаючи той чи інший розділ з описом побуту, чи усталених правил, в мене виникали численні питання на які автор так і не дав відповіді. Згоден, що це не впливає на історію, але ось мені не вистачило подробиць.
Спотикання об історію відбувається десь на початку останньої третини роману. Ґай Морпасс настільки закручує історію і перетворює її на детективний трилер, що оці неймовірні фантастичні задуми, якими я захоплювався вище, відходять на другий план.
По анотації для мене це була, в першу чергу, фантастична історія про дивне майбутнє з гостросоціальним аспектом. Звісно, тут є детективна складова, але я вважав її другорядною. Проте автор напевно робив акцент саме на неї, а усе інше було для нього лише ефектною декорацією. Тому у фіналі маємо банальну сповідь вбивці, якого, звісно, розкриють. І все. Ніяких потужних висновків, настанов тощо.
Звичайно, це зовсім не обов’язково, але ж я ділюся власними враженнями та очікуваннями. Тому для мене було логічним, що автор витисне зі свого неймовірного задуму дещо більше ніж детективну історію про свободу. Але маємо що маємо.
Також зазначу, що я у своїх відчуттях далеко не один, бо читав багато відгуків на цю книгу і люди часто писали про те саме. Що надпотужна ідея виливається в банальний детектив і більше нічого.
Але мушу визнати, що це один з найцікавіших романів, які я читав у 2023 році. Так, в нього є проблеми, але це більше стосується моїх очікувань. А ось автор бачив це так і зробив усе, щоб його історія була цікавою, неоднозначною, свіжою та потужною. Все це тут є. Книга швидко та приємно сприймається, вона чудово зроблена, гарно перекладена та професійно оформлена. Навіть лясе не забули.
