Є книжки, що починаються з вибуху, а далі просто затухають. А є ті, що поступово розгортають перед читачем широке полотно задуму автора, глибоку ідею та несподівані сюжетні рішення. «Іска» Ярослава Ліндера від видавництва «НК-Богдан» якраз з таких. Якщо ви шукаєте сучасну українську фантастику з домішками антиутопії та кіберпанку, то зверніть увагу на цей роман. Правда, тут не все так добре, як хотілося б, але усе це ми обговоримо в рецензії нижче.
Автор Ярослав Ліндер
Видавництво «НК-Богдан»
Мова Українська
Кількість сторінок 256
Обкладинка Тверда
Рік видання 2024
Розмір 145×215 мм
Сайт bohdan-books.com
У центрі сюжету вигадане місто з майбутнього, а люди живуть в Золотому Сторіччі — ідеальній добі після великої війни між Ордою та Альянсом, що вирувала 200 років тому. Але тепер, після перемоги останніх, люди об’єдналися в єдине велике суспільство. Тут усім допомагають роботи, вони є супутниками для хлопців та дівчаток з 16 років, вони партнери, прибиральники та напарники в реалістичних віртуальних іграх.
Головний герой — юнак, що мешкає в цьому безтурботному містечку, де кожен день схожий на попередній. Його буденність супроводжує Іска — механічна служниця, яка вгадує бажання господаря ще до того, як він їх озвучить. Вона досконала, покорна та бездоганна в обслуговуванні. Щовечора вони разом занурюються у віртуальний світ, де відтворюють героїчні битви між Альянсом та Ордою, знищуючи ворогів до останнього.
З часом герой починає помічати дивні речі в цій ніби то ідеальній картині. Мешканці містечка надто безтурботні, їхні реакції шаблонні, а події занадто передбачувані. Ці спостереження викликають у нього сумніви: чи справжній цей світ? Чи не є він лише декорацією, створеною для того, щоб приховати істину? Але скоро в життя героя стануться такі кардинальні зміни, про які він навіть не може уявити, а світ, в якому він жив розлетиться на друзки.
Події роману «Іска» відбуваються на території колишньої України. А по своєму сюжетному наповненню це дике поєднання «Ми» Замятіна», «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі, «Матриці», «Термінатора» та найрізноманітніших історій в жанрі постапокаліпсис.
Стилістично «Іска» тримається впевнено і тут майже не помітно, що це перша книга автора: його мова проста, точна, але не суха. Видно, що він дуже начитаний, але навмисно спрощує текст, щоб він сподобався найширшому колу читачів.
Є щось кінематографічне у способі, яким Ярослав Ліндер вибудовує сцени. Тут ніби умовна зорова камера читача рухається крізь туман, де чітко видно лише частину історії та світу, а все інше доводиться домислювати. Книга не дає готових образів, не спрощує моральні дилеми. Герої тут не герої в класичному розумінні, а радше фігури в тіні, змушені діяти в обставинах, де будь-який вибір — уже компроміс.
А сама Іска, хоч і є механічною служницею, постає перед читачем не просто як робот, а як символ внутрішнього світу героя, його сумнівів, страхів і надій. Її поведінка, реакції та взаємодія з господарем змушують задуматися: чи вона лише машина, чи щось більше? Ну й в подальшій історії їй відведена важлива роль.
Водночас персонажі часто бісять, бо роблять дивні, нелогічні, дурні та безглузді речі. Але все це зроблено ніби навмисно, бо так автор хоче показати, що ці люди розніжені та взагалі не пристосовані до життя, що вони повністю залежать від андроїдів, яких придумали, що вони зайняті лише споживанням та ігровими симуляціями та не вміють буквально нічого. І коли такі люди стикаються з жорстокою реальністю, то в їх житті, а головне в голові, стається майже ядерний вибух, що змінює їх назавжди.
Тема війни у «Ісці» не є прямою, але вона відлунює від різних згадок та відсилань, натяків та недомовок. А ще письменник непогано поєднує елементи наукової фантастики, психологічного трилера та кіберпанку, а найголовніше підіймає важливі теми: свобода волі, природа реальності, роль технологій у житті людини та наша залежність від них.
Фінал роману несподіваний та цікавий. Історія одночасно завершена та спроможна на продовження, бо героя залишили перед вибором. І письменник все ж вирішив це зробити, бо відомо, що зараз Ярослав Ліндер працює над другою частиною.
«Іска» однозначно не є жанровим проривом навіть в українській літературі, бо все це ми вже десь читали чи бачили. Але це дуже непоганий дебют, який легко читається та адекватно сприймається. Не певен, що зможу згадати щось з цієї книги через рік, але вона мене розважила і читати було не скучно. Саме вже це, на мою думку, головне, чого треба чекати від жанрової літератури.
Видання достатньо якісне та привертає увагу фантастичною обкладинкою, яка відразу каже нам про жанр книги. Папір жовтавий, а шрифт зручний для читання. Є деякі ілюстрації, а головне завезли лясе, за що теж люблю книги «НК-Богдан». Також вони зробили дві версії книги: одну просту без колірних зрізів і другу, ту що в мене, з ними. Загалом книга має прикольний вигляд.
