Rollerdrome це шутер на аренах, власне роллердромах, по якім героїня пересувається на роликах-квадах і відстрілює ботів. Так, Rollerdrome це одноосібна сюжетна гра. Без мультиплеєру, без кооперативу, без елементів roguelike чи Королівської Битви. Тільки ви, пара роликів і супротивники.
Жанр Action
Платформи Windows / PlayStation 4 / PlayStation 5
Розробник Roll7
Видавець Private Division
Ціна Steam, PlayStation Store – 999 грн
На дворі 2030 рік, люди розважаються як можуть і одна з розваг це сучасний Колізей. «Rollerdrome» це реаліті-шоу, щось на кшталт «Людина, що біжить», тільки учасники змагаються окремо один від одного і хто виживає, проходить у наступний етап. Сюжету як такого гра не має, молода талановита Кара Гассан робить успіхи у просуванні в шоу, і це не всім подобається. Фоном десь відбуваються протести, у тому числі проти жорстокості реаліті-шоу, про що ми дізнаємося з радіоефірів. Що б гра не перетворила на банальне чергування арен, між етапами дозволяють походити по рівню, почитати записки, послухати радіо та дослідити шафки своїх конкурентів. Навіть присутня проста система вибору, яка ні на що не впливає, але дозволяє краще відчути характер героїні, і чесно кажучи розкривається він виключно в кількох подібних сценах.
Проходження гри розділене на звичні тури. Спочатку груповий етап, потім чвертьфінал, півфінал і фінал. На кожному етапі потрібно успішно завершити три-чотири мапи. Для просування турнірними сходинками вимагають не просто пройти мапу, а завершити певну кількість Випробувань.
Випробування є умовно базові, які присутні у кожному забігу, це зібрати бонусні фішки, виконати конкретний трюк у визначеному місці чи просто побити рекорди. Інші ж постійно змінюються, як правило це вбити противника з конкретної зброї виконуючи якийсь трюк, пройти рівень не використавши пістолет, чи навпаки, застосовувати виключно гранатомет чи іншу зброю.
Зброї не багато, всього чотири види: швидкі пістолети, пробивний дробовик який вбиває з одного-двох пострілів, гранатомет яким зручно підривати скупчення противників та щось типу рейлгану, – після кількох секунд заряджання наносить максимум пошкоджень, особливо противникам зі щитами. Кожна зброя має дуже обмежений боєзапас для поповнення якого доводиться виконувати трюки, та ідеальні ухили від пострілів противника. Для кращого прицілювання у грі є уповільнення часу, якщо ж виконати ідеальний ухил від пострілу і сповільнити час, героїня отримає бонус до стрільби.
Трюки, це взагалі окрема тема та основна фішка гри, яка відрізняє її з-поміж інших арена-шутерів. Всього їх два типи, це піруети у повітрі, та грінди, тобто катання на ребрі поверхні; по 13 на кожний. Може здатися, що трюків не так вже і багато, та коли навколо кружляють ракети, на вас націлено кілька снайперів, а внизу вже розлили велетенську калюжу з кислотою, навряд в голові кружляють думки на кшталт: «зараз зроблю два Хартбрейкера, потім Стейл Ґраб і закінчив все Мамбою». В такі моменти хочеться якнайшвидше поповнити боєзапас і позбутися найбільш надокучливих противників. Хоча викаблучуватися і показати вміння ніхто не забороняє, кількість виконаних унікальних трюків йде в загальний залік в кінці кожного рівня. Та не варто забувати про час, якщо кататися занадто довго гра нагородить вас неприємним штрафом в кінці забігу.
Противників різних видів набереться з десяток і цього виявилося достатнім аби будувати цікаві комбінації. Їх теж можна поділити умовно на два типи, ті, хто стоять на конкретних місцях, чекають вашого прибуття, стріляють здалеку чи розкидують міни, і тих, хто постійно пересувається ареною і максимально дошкуляють атакуючи часто нишком. Противники завжди з’являються в одних і тих самих місцях, і з одного боку такий підхід міг дати простір для вирішення кожної Арени як головоломки, чого у грі немає. З іншого — розробники могли ввести невеличку рандомізацію для противників які постійно перебувають на своєму місці, що додало б трішки неочікуваності кожного повторного забігу. А перегравати рівні доведеться часто, повірте. Обидва рішення мають свої переваги та недоліки й впевнений, розробники прийняли оптимальне рішення.
Гру важко назвати простою, та для тих, хто шукає легких шляхів розробники передбачили спрощення та помічників. В налаштуваннях можна увімкнути нескінченне здоров’я чи рівень пошкоджень які наносять противники, увімкнути нескінченні боєзапас чи рапід. Можна навіть спростити міні гру для дробовика по якій він наносить максимум пошкоджень. Та я все ж рекомендував би вмикати ці помічники лише після проходження основного сюжету, просто що б пограти у пісочниці та добити решту Випробувань.
Зіпсувати гру можна було дуже легко — поганим керуванням, на щастя розробники за плечима яких серія OlliOlli розуміються на «колесах». Зрідка камера може повернутися під незручним кутом, а героїня має інерцію і не завжди миттєво реагує на зміну напрямку руху. Це важко записати в недоліки зважаючи на жанр гри та особливість пересування на ковзанах, але часом неможливість зробити різкий поворот трішки дратує. На PS5 реалізували особливості DualSense, нічого значного, але тішить, що розробники не відмовилися від його можливостей.
На проходження основного сюжету у мене пішло майже 10 годин, та якщо ви більш вправний гравець, можна впоратися вдвічі швидше. Якщо буде мало, можна спробувати Out For Blood який відкривається після основної гри. В цьому режимі ми вже граємо як чемпіони і по суті підтверджуємо свій статус на тих самих рівнях, але ускладнених. По суті, це Нова Гра+ яка сюжетно обумовлена.
По трейлерах візуальне рішення ніби растрової графіки не вражало, та навіть відштовхувало, та на практиці цей стиль, схожий до стилю Мебіуса, дозволяє добре розрізняти ворогів на тлі арени, до того ж ігор з подібним візуалом не так вже і багато, що тільки надає Rollerdrome індивідуальності.
Rollerdrome здатна подарувати кілька динамічних вечорів та зацікавити потенційно непоганим лором, який подається дуже скупо, аби не відривати від головного — динамічного екшену на радість публіки.