Кріс Діксон: «Web3 — це майбутнє інтернету». Чи так це? І чому компанія a16z інвестувала $3 млрд у web3-стартапи? (Частина 2)

Опубликовал
Элина Сулима

Нещодавно онлайн-видання The Verge взяло інтерв’ю в Кріса Діксона — інвестора та генерального партнера венчурної компанії Andreessen Horowitz. 2021 року він очолив «список Мідаса» — щорічний рейтинг 100 найуспішніших венчурних інвесторів світу за версією Forbes.

Кріс поділився своїми думками щодо подальшого розвитку web3, розповів про потенціал NFT і передрік неминучий крах п’яти найбільших інтернет-монополістів.

Пропонуємо вашій увазі другу частину цього інтерв’ю (першу його частину ви можете прочитати тут). 

Я знаю, що вам не подобається Facebook. І тому я не питатиму вас про причину вашої неприязні до цієї компанії.

Онлайн-курс Бізнес-аналіз. Basic Level від Ithillel.
В ході курсу студенти навчаться техніці збору і аналізу вимог, документуванню та управлінню документацією, управлінню ризиками та змінами, а також навчаться моделювати процеси і прототипуванню.
Приєднатися

Поки що планку встановили досить низько. Гадаю, нам вдасться швидко довести, що з нашою допомогою музиканти можуть заробляти набагато більше грошей, ніж на Spotify. Коли вони розуміють справжній масштаб цього всього, то почнуть масово залишати web2-платформи. Водночас вони зможуть, як і раніше, використовувати їх для дистрибуції. Я не думаю, що web3 замінить TikTok найближчим часом. Але я вважаю, що ми зможемо замінити багатьох із них у плані монетизації. Це зменшить їхній вплив та відкриє нові можливості для дистрибуції.

Зрештою, NFT — це просто технологія.

Так. NFT — це можливість володіти цифровим об’єктом.

Мені хотілося б більше дізнатися про технічний бік NFT. Тоді в мене з’явиться можливість підтвердити чи спростувати ваше твердження. Поки що в мене накопичилося багато критики щодо web3. І що мене найбільше бентежить, то це законодавча неврегульованість. Чим відрізняється, наприклад, купівля NFT від придбання реальної пісні чи світлини?

Тут не йдеться про авторське право. Ви не купуєте копію.

Я гадаю, що для багатьох людей цей момент не зовсім зрозумілий.

Давайте так: якщо ви, наприклад, купуєте картину, то не купуєте авторські права на неї.

Тоді навіщо мені потрібна ця технологія? Я можу просто купити копію пісні.

Це працює так само, як і будь-яка інша технологія, яку ми використовуємо. Сервіс може просто забрати пісню, яку ви придбали, якщо йому так заманеться. Якщо ви придбаєте книгу на Kindle, Amazon можете просто видалити її. Уже були прецеденти. Ви її орендуєте, а не купуєте — про це прямо йдеться в угоді користувача. Навіть якщо ви купуєте якийсь предмет або ресурс в онлайн-грі, вона може зникнути за кілька років, а разом із нею і ваше придбання.

Припустімо, я створюю онлайн-платформу з продажу книг у PDF-форматі. У чому перевага NFT перед PDF?

Те, що ви купуєте, є цифровим об’єктом. Якоюсь філософською концепцією. Купівля картини для мене є актом придбання фізичного об’єкта, який має для мене певну філософську цінність. Якоїсь миті художник вирішує створити картину, а спільнота вирішує оцінити її тим чи іншим чином. До речі, деякі NFT можуть бути навіть захищені авторським правом.

Мені здається, це не зовсім так. Для захисту авторських прав потрібен документ з підписом.

Абсолютно вірно. Із цієї причини ми і виконали велику юридичну роботу. І з авторськими правами можна провести певну роботу. Наприклад, я попросив юристів проаналізувати контракт із Bored Ape. У ньому є деяка двозначність, а також прописана можливість його анулювання. Тому його можна змінити. Один із проєктів, над яким ми зараз працюємо, орієнтований на поліпшення Creative Commons, тобто усунення двозначності в контрактах і створення єдиних стандартів. Коли ви отримуєте NFT, що передає вам авторські права, вам хотілося б мати гарантії, що в разі придбання компанії вони не будуть анульовані, вірно?

«Внесімо ясність: проблеми є в будь-якого бізнесу, що розвивається»

Внесімо ясність: проблеми є в будь-якого бізнесу, що розвивається. Ви згадали про метадані в NFT, зокрема, про те, що деякі дані не знаходяться в on-chain. Є багато способів, як це виправити. Екосистемні проблеми також можна усунути. Безумовно, сьогодні є багато недоліків, зокрема з авторськими правами. І з цим потрібно щось робити. Але я не вважаю це проблемою, яку неможливо вирішити. Я стояв біля витоків багатьох компаній, і в багатьох з них на початку виникало безліч проблем. Для нас вони є можливостями, якими можуть скористатися підприємці-початківці.

Згоден. Коли я чую про монетизацію NFT і, зокрема, музичної продукції, то сприймаю це як можливість продавати її безпосередньо, але з меншою швидкістю транзакцій і на іншому ринку. Сама ідея того, що це NFT, при цьому не така вже й важлива.

Ви маєте свій домен?

Так. Як і ви, я зареєстрував багато доменів.

Це практично те саме. Я маю домен cdixon.org, і я володію ним, тому що розміщую його в Netlify. Якщо Netlify раптом стане поводитися неадекватно, я просто розміщу його в іншому місці. Я можу це зробити, тому що контролюю DNS. У сенсі архітектури NFT дуже відрізняється від усього іншого в інтернеті.

Чому музиканти мають продавати NFT, а не MP3?

Вони можуть робити і те, й інше. Це не пов’язані між собою речі.

Чому сценарій NFT-блокчейну буде успішнішим і прибутковішим? Чим він кращий за онлайн-сервіси з продажу МР3, завдяки яким люди можуть купувати пісні в авторів?

Я думаю, в NFT є дві істотні переваги. NFT дуже відрізняється від інших цифрових товарів, що продаються в інтернеті. У тому сенсі, що більшість із цих товарів контролюється платформами, через які їх продають. NFT контролюється користувачами. Це дуже важливий момент. З приходом web3 в індустрію ігор ми стикнемося з новим явищем, у якому додаткові ресурси, придбані гравцями, можна використовувати в різних ситуаціях. І прив’язані вони будуть не до конкретного застосунку, а до користувача.

Є архітектурний аспект, а є соціальний. Чому люди цінують модний одяг? Наприклад, футболки Supreme чи дорогі автомобілі? Володіння ними підкреслює ваш соціальний статус і свідчить про наявність у вас гарного смаку.

NFT може використовуватись як офлайн, так і онлайн. З його допомогою ви можете не просто голослівно стверджувати, що були першим шанувальником якогось музиканта, а й довести це, купивши в нього NFT. Ми розраховуємо на те, що люди оцінять це. Насправді, це вже починає відбуватися. Статусні та стильні речі дуже цінуються в офлайновому світі. NFT — такий самий статусний маркер. Наприклад, це свідчення про приналежність до онлайн-спільноти типу Discords. Моя дружина має CryptoPunk, вона ходить на CryptoPunk-сніданки, вона відвідує CryptoPunk-збори. Це вже ціла культура.

«NFT може використовуватися як офлайн, так і онлайн»

На мій погляд, є два аспекти, що вигідно відрізняють NFT від інших цифрових товарів. По-перше, ви дійсно володієте ним з погляду цифрової архітектури — так само, як і доменним ім’ям. Якщо вам не подобається, як хтось поводиться з вашим NFT, ви можете просто розмістити його в іншому місці. Сьогодні, коли в інтернеті все прив’язано або до застосунку, або сайту, цього зробити не можна.

По-друге, завдяки NFT люди можуть побачити й оцінити те, що ви маєте (наприклад, почуття смаку, статус, новаторство, дизайн NFT-спільноти тощо).

Я просто намагаюся пов’язати технологію, спільноту та культуру. Щойно технологія масштабується, спільнота та культура кардинально змінюються. Раніше я не міг собі такого уявити. На вашому місці я не робив би ставку на те, що відчуття приналежності або культура будуть стійкими до масштабування.

Для мене інтернет — це мільйони мікроспільнот. З допомогою NFT вони можуть створювати культурні артефакти і заробляти водночас гроші всередині себе. Деякі з популярних на сьогодні спільнот надалі занепадуть. Але багато хто й далі існуватиме, і в цьому я бачу позитив.

Музичні спільноти — дуже цікавий приклад. Люди збираються разом, і їм це подобається. Тепер замість монетизації з допомогою стримінгових breadcrumbs і алгоритмічних фідів у них з’явиться новий спосіб заробітку.

Мені дуже подобаються музиканти. Мене приваблює концепція того, що завдяки блокчейну утворюється якийсь цифровий дефіцит. Завдяки цьому з’являється можливість створити товар, який можна продати або перепродати та ще й водночас підписати контракт. Я все ще запитую себе: чи ця технологія така потрібна або вона вже в нас є?

Очевидно, що за це мене часто критикують. Але без цього не обійтися. Суперечливих моментів тут безліч. Які альтернативи? Інтернет існує вже 30 років. За цей час профінансували 10 тис. стартапів. Ми провели експеримент із мережами, що належать великим корпораціям. Ми знаємо, чим це закінчиться. Ми відкриті для різних інновацій, навіть якщо це не блокчейн. Ми маємо цілу фірму, яка займається інвестиціями, не пов’язаними з блокчейном. Нам подобаються нові ідеї. Але багато критиків кажуть: «Чому ви не могли зробити це з допомогою вебсайту та бази даних?»

По-перше, я працюю над цим уже давно. Я інвестував у безліч різних проєктів, включно з краудфандингом і Kickstarter. Я щиро вірив у Кickstarter і досі маю його акції. Я довгі роки працював у сфері краудфандингу, шукав нові варіанти монетизації творчої діяльності. Я вважаю, що такі послуги, як Indiegogo і Patreon, є дуже цінними. Але вони мають фундаментальні обмеження, тому настав час спробувати інший підхід.

Блокчейн є технологією для вирішення деяких із цих проблем. Але проблема в тому, що для створення глобальної бази даних знадобиться багато комп’ютерів, які перевіряють/підтверджують транзакції та використовуються для майнінгу. А це величезні витрати електроенергії. Поки що я не бачив прикладів того, як це можна розумно збалансувати.

По-перше, великі витрати електроенергії потрібні лише для певного типу блокчейну. Є два основні типи блокчейну: proof of work та proof of stake. Proof of work вперше застосували під час створення біткоїну. Причина, з якої потрібен так званий Sybil-resistant method, полягає в тому, що ця мережа не потребує права доступу. Її учасником може стати будь-хто. Інше питання в тому, що цей хтось може використовувати 1 тис. комп’ютерів і спамити мережу. Творці біткоїна хотіли убезпечити себе від цього, встановивши «плату за вхід», тобто доказ того, що ви не спамер. У результаті з’явився proof of work, який вимагає від користувачів витратити певну кількість електроенергії, щоби приєднатися до мережі.

У разі proof of stake ви просто маєте купити певну кількість токенів, які будуть розміщені на депонованому рахунку. Якщо ви поводитесь некоректно, ваші токени забирають. Це два абсолютно різні підходи.

Ethereum з’явився 2015 року. Він спочатку мав працювати на proof of stake (як і замислювалося Віталіком). Принаймні, це випливає із записів шестирічної давності в його блозі. Останніми чотирма роками ми не інвестували в жоден проєкт, що базується на proof of work. Інвестували лише у proof of stake. Єдиний виняток — Ethereum Layer 1.

Наразі ми перебуваємо на останніх етапах так званого злиття або оновлення, яке, як я думаю, відбудеться найближчими трьома місяцями. Після цього станеться перехід на proof of stake. Мережа на proof of stake уже є — залишилося лише, образно кажучи, натиснути на кнопку включення. Робота над нею тривала п’ять років, але, оскільки це велика мережа, у яку вклали багато грошей, з нею треба бути дуже обережним. Коли це нарешті станеться, не залишиться жодного протоколу web3, що базується на proof of work. Ethereum Layer 2s, Optimism, Arbitrum, zkSync, StarkWare, Solana, Celer та Avalanche — усі вони ґрунтуватимуться на proof of stake.

Існують потужні стимули переходу на екологічно чисту електроенергію. Але зараз я в це не заглиблюватимусь. Я гадаю, що зрештою майбутнє за proof of stake. У Solana є статистика, згідно з якою транзакція в Solana за енерговитратами надто наближені до пошуку в Google. Хоча ми не знаємо, скільки саме витрачає Google. Google, Citibank чи Visa не публікують такої інформації. Одна з головних відмінностей блокчейну в тому, що вони публічні, тому ви можете провести аудит.

Я приймаю цю критику, але я також вважаю її несправедливою. Я читав статті у The Verge, де йдеться про те, що надмірне енергоспоживання є невирішеною проблемою для криптоспільноти. Це не так. Є дані, що над розв’язанням цього питання працюють уже дуже давно.

Але це віртуальний продукт. І він буде таким, доки не буде реальних результатів.

Над цим працює величезна кількість людей. Я думаю, це відбудеться в найближчі три місяці.

Добре. Припустимо, я хочу купити Rivian R1T. Її створює величезна компанія, яка витратила на її розроблення $5 млрд. Але поки що я не можу купити цю машину.

Може, ви просто цинік? Просто є люди з добрими намірами. Вони працюють над цим і мають повністю готове ПЗ. Вони просто чекають на момент, коли можна буде, образно кажучи, «натиснути на кнопку».

Я не цинік, а реаліст. Ваш прогноз — три місяці. Тобто ви гадаєте, що все буде готове до 6 липня?

Безперечно. Цього року — протягом трьох місяців.

Мій цинізм ґрунтується на тому, що я чую такі обіцянки вже кілька років.

Це не віртуальний продукт. Це дуже складне програмне забезпечення, робота над яким забирає багато часу.

Я налаштований критично не тому, що думаю, що цього ніколи не відбудеться. Просто ми стільки разів уже чули такі заяви. Мені здається, якийсь цинізм тут виправданий. Тобто ваш прогноз — рік чи три місяці, правильно?

Я б хотів, щоб люди нарешті зрозуміли, у чому різниця між proof of stake і proof of work.

І саме про це ви щойно докладно розповіли. Ну і про те, як по-різному люди сприймають web3 та біткоїн. Ви кажете, що web3 буде побудований на базі Ethereum, вірно? І що Ethereum врешті-решт може перейти на proof of stake?

Так, існують великі мережі, що базуються на proof of stake. Це не теоретична концепція. Cosmos, Polkadot, Solana, Avalanche — усі вони працюють на proof of stake. Ethereum поки що на нього не перейшов. Але в нього вклали мільярди доларів, тож зіпсувати тут щось буде складно. Це все одно, що лагодити літак, поки він перебуває в повітрі.

Якось я запитав Стіва Аокі: «Чому ви запустили свій проєкт на Ethereum, а не на Solana?» Його відповідь була: «Ethereum готовий, а Solana — ні».

Є багато компаній, які базуються на Solana. Це мережевий ефект. Ethereum, звичайно, більша спільнота, але Solana — це справжня мережа, на основі якої створюється безліч речей.

Вони конкурують між собою, але поки що перемагає proof of work. І дата переходу на proof of stake наразі невідома. Ми налаштовані оптимістично, але конкретної дати наразі немає.

Так завжди з ПЗ.

Відповідь приймається.

Програмне забезпечення — це як написання книжки. Якщо я пишу книжку, а мене постійно запитують про те, коли вона буде закінчена, то я не можу дати точної відповіді. Це дуже складний і творчий процес. Я думаю, це відбудеться протягом найближчих кількох місяців. Але я не певен на 100%.

Я б сказав, що кліматичний вплив і реальний досвід використання web3-продуктів пов’язані безпосередньо. І там, і там усе дуже складно, але водночас є транзакційні збори, які дико коливаються. Розцінки на газ в Ethereum постійно створюють якісь шалені стрибки. Гарі Вайнерчук нещодавно запустив NFT-проєкт, унаслідок чого люди витратили на газ більше, ніж на NFT. Що робить усе це придатним для використання чи передбачуваним для масового споживача?

Існує безліч проблем, пов’язаних із UX. Деякі з них, як, наприклад, вчорашній випадок з Гарі, є дуже специфічними. На мій погляд, це пов’язано з банальними помилками розробки ПЗ. Їх можна було б усунути, але цього не зробили. На жаль, таке буває. Я думаю, що у випадку з Phantom і Solana все буде по-іншому. Їхні транзакційні витрати складають копійки, а Phantom — це суперрозумне сучасне ПЗ. Ethereum наразі, як ви вже зазначили, є лідером. Звісно, його гаманці потребують удосконалення, але після цього вони стануть найкращими. Усі згодні з тим, що ціни на газ — велика проблема. І саме на її вирішення поряд з інтеграцією web2 та web3 спрямовані зусилля програмістів Ethereum. Я не вдаватимуся в подробиці, але згодом оновлення L1 дасть змогу набагато знизити плату за газ.

Перші кроки в інтернеті я робив з допомогою текстового командного рядка та встановлення драйверів на ПК з Windows. Великим нововведенням у 90-і стало усвідомлення компанією AOL необхідності запису інформації на компакт-диски та надсилання їх клієнтам. Той факт, що web3 цього року виплатить творцям більше, ніж web2 — навіть попри те, що UX усе ще потребує покращення — демонструє його величезний потенціал. Щойно ми це виправимо, він стане найкращим.

Я знаю про проблеми зі Spotify. Ми обговорювали їх з керівництвом цієї компанії в нас у програмі. Я й далі наполягатиму на тому, що в цьому просторі — з великою кількістю інновацій, зусиль, грошей і критики — усе тримається на виплатах творцям або децентралізованих фінансах (DeFi). Я не можу собі уявити ситуації, за якої використання мейнстримного застосунку призвело б до таких самих революційних змін у свідомості людей, як прослуховування мною радіотрансляції з Великої Британії на Real Player, а не на FM-радіоприймачі в 1997 році.

Я не думаю, що буде перебільшенням сказати, що інтернет є найважливішим винаходом і залишатиметься таким ще впродовж 100 років. Наразі його контролюють п’ять компаній. Саме завдяки інтернету вони мають гроші та владу. Я вважаю, що нам потрібні технології, які дозволять «скинути їх з трону» (децентралізувати) та повернутися до початкового стану інтернету, за якого творці могли самі формувати аудиторію та спілкуватися з нею безпосередньо.

Для мене немає важливішого питання. Я розумію тих критиків, які кажуть, що через надмірне енергоспоживання ця витівка позбавлена сенсу. Але мені здається, гра все-таки коштує свічок. Хоча б заради того, щоб інтернет не перетворився на ефірне телебачення, як CBS, NBC та ABC. Я не думаю, що нам усім це сподобається. Усі говорять про такі речі, як метавсесвіт. Чи буде метасвіт влаштований так само, як інтернет, де ви зможете створити свою власну частину метавсесвіту? Мати об’єкти, що взаємодіють, та об’єднувати людей з допомогою протоколів і стандартів? Чи це буде антиутопія на кшталт Ready Player One, що належить Meta? Я сказав би так: для мене немає важливішого питання, ніж економічна й управлінська архітектура інтернету. Якщо люди мають інші пропозиції щодо її поліпшення, я із задоволенням їх вислухаю.

До речі, щодо Meta. Ви очолюєте відділ криптоінвестицій у компанії Andreessen Horowitz. Марк Андреессен входить до ради директорів Meta. Чи немає тут конфлікту інтересів?

Ні. Він входить до ради директорів як приватна особа. Я ж ніяк не пов’язаний з Meta. Фірма не має жодного стосунку до Meta, крім його особистої участі.

Вона названа на його честь. Майк Блумберг не управляє компанією Bloomberg, але компанія має його ім’я.

Нас із ним нічого не пов’язує. Ба більше, наші стосунки з Meta дуже натягнуті. Ми збираємося зробити все можливе, щоб на зміну прийшли нові компанії.

Я хотів би розповісти нашим слухачам дуже коротку історію про те, як ми з Крісом познайомилися. Ви були інвестором Oculus, і коли Oculus придбав Facebook — тепер Meta — вас це дуже засмутило. Я просто хочу, щоб наші слухачі знали про це.

Коли ми з вами розмовляли про це, то я чесно вам у цьому зізнався. Продали Oculus через те, що вони не мали грошей. Їхньою великою проблемою тоді була затримка екранів. Люди скаржилися, що їх нудить від VR, тож потрібні були спеціальні екрани. Єдиною компанією, яка могла їх зробити, був Samsung. А вони сказали: «Навіть не дзвоніть нам, якщо у вас немає $1 млрд».

Ми були венчурною компанією та виписали чек на $37 млн. Це була велика сума, але ніяк не та, якої вони потребували. Вони спробували щось зробити, але їм просто забракло грошей. Зараз багато говорять про defensibility та network effects. Але справа вся в тому, що Samsung має родовище в Кореї, де видобувають мінерали для виробництва цих екранів. Тому вам доведеться йти на уклін до Samsung.

Ми могли б окремо поговорити про VR, але наразі мені просто бракує знань. Від самої думки про те, що зараз немає по-справжньому незалежного виробника VR, мені стає страшно. Це ще гірше, ніж мати двох мегавиробників смартфонів, які розробляють вартий обговорення VR. Ви говорили про важливість грошей у венчурному капіталі. Я дуже радий, що нам більше не доведеться цього робити. Ми ніколи не продамо нашу компанію Facebook, Google або ще комусь. Завдяки тому, що компанії, у які ми інвестували, успішно розвиваються, у нас вдосталь грошей, щоб створювати щось по-справжньому незалежне. Це той урок, який я засвоїв після того, як Facebook придбав Oculus.

MENLO PARK, CALIFORNIA – OCTOBER 28: A pedestrian walks in front of a new logo and the name ‘Meta’ on the sign in front of Facebook headquarters on October 28, 2021 in Menlo Park, California. A new name and logo were unveiled at Facebook headquarters after a much anticipated name change for the social media platform. (Photo by Justin Sullivan/Getty Images)

Я дозволю собі розвинути цю тему. Ви говорили про історію розвитку інтернету. І, зокрема, про те, що web2 централізує багато класних речей з web1. І водночас ви стверджуєте, що web3 знову їх децентралізує. Ви вкладаєте гроші у велику кількість компаній, які так чи інакше є централізованими постачальниками послуг. Звичайній людині не хочеться думати про клімат, користувацький досвід або безпеку. Також їй не хочеться брати на себе всі ризики, пов’язані із цим. У неї немає бажання створювати свій вебсервер — їй просто хочеться зайти на Tumblr чи Blogger. Їй ліньки морочитися над тим, як відправити світлини своїм друзям — їй простіше використовувати Google Photos або Facebook.

Я спостерігаю за тим, як те саме відбувається у web3. OpenSea — панівний ринок, і майже всі застосунки там використовують його API. Завдяки цьому вони відіграватимуть головну роль. Базові протоколи можуть бути децентралізованими, але нова реальність така, що ваша компанія Andreessen Horowitz збирається інвестувати в компанії, які здебільшого контролюватимуть користувацький досвід своїх клієнтів.

Технологія OpenSea працює таким чином: блокчейн індексується як у Google, але водночас із допомогою Polygon і Solana. Вони індексують NFT та надають їх через свій API. Ми інвестували в інфраструктурну компанію Alchemy, яка робить те саме і з таким самим API. Усе відкрито та прозоро — як і у звичайному інтернеті. Саме тому цим може займатися безліч компаній.

Далі буде…

Disqus Comments Loading...