Один із найпопулярніших жанрів сучасного кінематографу — наукова фантастика. Її переглядають мільйони глядачів, та лише одиниці помічають абсурдність речей, які там відбуваються. Кіно у цьому жанрі часто відходить від будь-яких наукових принципів, адже більшість сценаристів не мають елементарного поняття про закони природи. Майстри Голлівуду також умисно роблять казуальний контент для масової аудиторії, тому спотворюють логіку та науку.
Саме про це ми й поговоримо в цьому матеріалі. Розглянемо кілька популярних фільмів, в жанрі Sci-Fi та покажемо, що дитячі казки про Котигорошка, Колобка і Червону Шапочку поруч з ними здаються документальними проєктами, заснованими на реальних подіях.
Зміст
Ми не збираємось шукати дрібні ляпи сценаристів, а лише братимемо до уваги найважливіші факти. Наприклад, відсутність логіки в центральних сюжетних лініях. І, звісно, розглянемо численні порушення законів фізики.
Найголовніший критерій для відбору фільмів в цю серію статей – неадекватна основа сюжету. Тобто щось надто абсурдне, навколо чого і відбуваються усі події. Саме зав’язка історії є головною проблемою для цих стрічок.
Легендарний фільм, який ілюструє війну людства проти велетенських комах (арахнідів). Здавалося б, до чого можна причеплятися в цьому чудовому кіно? Але саме зав’язка конфлікту є катастрофічно абсурдною, як для науково фантастичних фільмів.
Коротко про сюжет: жуки величезних розмірів випускають заряди плазми зі своєї дупи (буквально) з поверхні планети на орбіту, «запускаючи» астероїди на своїх ворогів.
Тобто маємо наступні факти:
Все це звучить наскільки тупо, наче сценарій писав 5-річний хлопчик. Космічний уламок каменю з найближчої зірки до Землі летів би надто довго. У фільмі не вказано як далеко знаходиться планета арахнідів.
Для прикладу, найближча зірка Проксима Центавра знаходиться за 4+ світлові роки від Сонця. Середня швидкість руху астероїдів складає 18-20 кілометрів за секунду. Щоб пролетіти 300 000 км (1 секунда польоту зі швидкістю світла) астероїду потрібно більше ніж чотири години. Астероїд летів би кілька десятків тисяч років з найближчої зорі, не кажучи про більш віддалені.
До того ж він був би помітний ще за кілька років до того, як наблизився б на критично небезпечну відстань до Землі. А те, як вдалось наскільки точно розрахувати траєкторію можна й не згадувати. Фільм знущається із законів фізики і являє собою лише казку для невимогливої аудиторії, яка ніколи не ставить собі питання реалізму та правдивості.
Дивує й той факт, що з таким рівнем технологічного розвитку майже вся сухопутна армія складається з легкої піхоти. Сценаристи змушені були дати хоч якийсь шанс жукам та змусити глядачів переживати за погано захищених головних героїв.
Дрібних нюансів в цьому фільмі ще багато, але найбільше шокує дурнувата зав’язка війни між жуками та людьми.
Сто років тому були популярними японські фільми про Годзіллу. Мода на таких істот залишилась і у 2013 році світ побачив ще одну казку, яка знущається з фізики та здорового глузду.
Коротко про сюжет: в Тихому океані з’явився міфічний розлом, який створили істоти з іншого виміру. Через цей розлом вилізають величезні потвори, які руйнують міста.
Тому маємо наступні факти:
Фізика в цьому фільмі покинула глядачів назавжди – цей фільм не наукова фантастика, а комедія. Розпочнемо з того, що весь сюжет безглуздий у світі, де існує така річ, як ядерна зброя.
Казки, де живий організм (будь-якого розміру) витримує пряме попадання ядерною боєголовкою – наскільки ж абсурдно, як і перестрілки в індійських (або африканських) бойовиках.
Чому акцентуємо на ядерній зброї? Все тому, що з її наявністю не було б жодного сенсу створювати ці ходячі бляшанки, які товчуть пики монстрам кулаками.
Температура в епіцентрі ядерного вибуху складає мільйон градусів за Цельсієм. Радіус ураження («вогняна сфера») мегатонним зарядом складає два кілометри. Така боєголовка розкладає на атоми живі та неживі матеріали, руйнуючи структуру на молекулярному рівні. З будь-якого «кайдзю» просто розлетілися б молекули вуглецю, та не у фільмі. Тут вони вразливі лише до залізних боксерів.
У кіно удари металевими руками неохайних бляшанок мають кращий та ефектніший вигляд. Якщо монстри помирають від звичайної зброї та рукопашного бою, то ядерна боєголовка найменшої потужності (кілька кілотонн) знищила б будь-якого «кайдзю» миттєво.
Цей факт відразу руйнує всю концепцію і сюжет фільму (а також його жахливих продовжень). Гігантські роботи – це максимально дурна зброя, яку можна придумати. Головний сюжет написаний дітьми, або для дітей (хоча ми знаємо, що для дітей). Кому цікаво було б дивитись на регулярні вибухи біля розлому і споглядати на смерть сотень монстрів, які лише кілька секунд як вийшли зі своєї діри?
Можна ще довго причеплятися до дрібних деталей: нереалістична міцність металевих конструкцій, відсутність розвідки, побудову безкорисної стіни та повне ігнорування іншої ефективної зброї.
Сюжет цього фантастичного фільму важко сприймати адекватно. Сценаристи керувались лише бажанням наживи на відомій франшизі та на коліні придумали примітивну зав’язку подій.
Коротко про сюжет: після виверження вулкана на острові Нублар динозаври вільно блукають по Землі, спричиняючи екологічні катастрофи.
Тому маємо таки факти:
Від цього фільму плачуть не лише вчителі фізики, а й біології та природознавства. Холоднокровні істоти залежні від температури навколишнього середовища. Це особливо актуально для великих рептилій. Такі істоти не здатні підтримувати температуру свого тіла самостійно, як це роблять ссавці чи птахи.
Ящери нагрівають тіла завдяки сонячним променям і бояться холодних умов. Саме тому нільські крокодили загинуть в Дністрі, хоча динозаврів у казковому фільмі це не стосується.
Поки на Землі існує вогнепальна, та інша, зброя, доти людству не загрожуватимуть жодні організми макросвіту. Сценаристи ніяк не пояснюють те, як примітивні істоти зуміли так потіснити людську цивілізацію. Один постріл BMG 50 прошиє наскрізь череп будь-якого хижака Юрського періоду. Про важкішу зброю годі й казати – жодних шансів.
Насправді таких динозаврів мисливці винищили б з неймовірним ентузіазмом за лічені години. Захисники природи змушені були б рятувати цих бідолашних і беззахисних істот, тримаючи їх в заповідниках. Заради епічності та казковості сюжет проковтнув логіку. Фільм годує глядачів абсолютним рівнем абсурдну. Це лише казка, бо від наукової фантастики тут не залишилось майже нічого.
Науково-фантастичні фільми рідко бувають реалістичними, та коли основний сюжет є абсурдним – це не можна не помітити уважному глядачу. Дурнуваті ідеї сценаристів не роблять ці стрічки гіршими, адже велика частина людей не задумується над логікою і фізикою під час перегляду. Найголовніше, щоб фільм мав хороші касові збори, а інше відходить на другий план.