Ювал Ной Харарі повернувся і цього разу відомий ізраїльський історик не просто розповідає про минуле чи фантазує про майбутнє. У своїй новій книзі “Nexus: Коротка історія інформаційних мереж від кам’яного віку до ШІ”, яке у нас випускає видавництво Bookchef, він розповідає про можливі серйозні небезпеки від штучного інтелекту. Чи варто читати нову працю Харарі? Чи не є це чергове переливання з пустого в порожнє, як вважають деякі критики? Книга точно викликає суперечливі почуття, але ігнорувати її, напевно, не можна. Особливо якщо ви цікавитеся ШІ, технологіями та історією. Деталі, як завжди, в рецензії нижче.
Автор Ювал Ной Харарі
Видавництво Bookchef
Перекладачка Надія Хаєцька
Мова Українська
Кількість сторінок 640
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 140×210 мм
Сайт bookchef.ua
Центральна теза нової книги “Nexus” проста та водночас дуже знайома усім, хто читав інші роботи цього автора. Ювал Ной Харарі каже, що вся людська цивілізація побудована на вигадках. Гроші, нації, релігії та корпорації називаються ним інтерсуб’єктивними реальностями, що існують лише в нашій колективній уяві. Але саме ці спільні міфи дозволили людям створювати величезні мережі співпраці та домінувати на планеті. Інформація буквально слугує тим клеєм, що утримує все це разом.
У своїй книзі Харарі фактично і послідовно простежує еволюцію інформаційних мереж від першого міфу прадавнього племені до сучасних алгоритмів. Він каже, що кожна революція, наприклад, винахід писемності, друкарський верстат чи мас-медіа несли як величезні можливості, так і нові загрози. Так писемність дала нам імперії та закони, але й жорсткі правила та покарання. Друкарський верстат прискорив наукову революцію, але також розпалив полювання на відьом через масове поширення книги “Молот відьом”. Її величезний вплив не зник і досі, легко поширюючись попкультурою.
Зараз в нас епоха штучного інтелекту, проте автор каже, що ШІ не є просто черговою технологією. На його думку, це перший в історії інструмент, здатний самостійно приймати рішення, генерувати ідеї та впливати на їх поширення. Це вже не пасивний носій інформації, як книга чи радіо, а повноцінний автономний агент. Харарі навіть називає його “чужорідним інтелектом”, підкреслюючи, що його логіка може бути нелюдською, а цілі взагалі непередбачуваними.
Разом з цим Ювал Ной Харарі малює похмуру картину, де ми ризикуємо стати безсилою меншістю у глобальній мережі, де нашу свідомість формуватимуть нелюдські сутності. Він каже, що ШІ може створити нову, потенційно нездоланну мережу оман, і майбутні покоління навіть не зможуть розпізнати брехню, оскільки самі існуватимуть всередині мрій ШІ. Це частково схоже на “Матрицю”, а частково вже відбувається й зараз, коли нам складно відрізнити реальну світлину від згенерованої, людський текст від штучного тощо.
Харарі чудовий оповідач. Він майстерно плете історичні події в єдине полотно, роблячи складні концепції доступними для масової аудиторії. Якщо ви ще не читали його “Sapiens”, то раджу почати саме з неї, бо це дійсно захоплива науково-популярна книга. Проте багато ідей з неї автор розповідає й тут, щоб читач розумів контекст, що дуже важливо. Тому саме про штучний інтелект мова піде десь з середини книги, але повірте до цього моменту вам нудно також не буде. Проте ви повинні знати про це, якщо думаєте, що вас відразу кинуть у світ ШІ.
Книга цінна й своєю актуальністю, адже відомий історик не лякає читача абстрактним апокаліпсисом з роботами-вбивцями в далекому майбутньому. Він говорить про те, що відбувається вже зараз, паралельно наводячи купу прикладів, включно зі згадкою ролі алгоритмів Facebook у розпалюванні ненависті до народності рохінджа в М’янмі.
“Nexus” також гарно структурована, тому автор послідовно веде читача від кам’яного віку до сьогодення, чітко позначаючи ключові інформаційні революції та їхні наслідки. Ще тут є деякі таблиці та схеми, які допомагають систематизувати та зрозуміти інформацію. Ну й стиль письма Харарі досі залишається динамічним і легким для сприйняття. Звісно, як для науково-популярної книги.
Нарешті у своїй книзі автор не просто розповідає про проблему, а пропонує рішення. Він каже про класичний демократичний нагляд за ШІ. Хоче, щоб як мінімум була підзвітність та децентралізація, а ще гнучкість і взаємність між розробниками. А ще він каже про необхідність глобальної співпраці та створення різних інститутів, які будуть контролювати ШІ та самих себе.
Чи є щось негативного в його книзі? Критики кажуть, що так, але я з ними не завжди згоден. Часто книги Харарі називають “легкою попсовою наукою”, кажуть що вони охоплюють багато тем і проблем, але не надто глибоко в них занурюються. Про глибину я згоден, бо не можна, та й не треба, запхати в одну наукпоп книгу детальний аналіз таких глобальних тем, які чіпляє автор. На то вони й науково-популярні, тобто для широкого кола читачів. Вони є, щоб поділитися думками та ідеями з великою кількістю людей, а не з достатньо обмеженим науковим світом.
Автору також закидають повне ігнорування ролі капіталізму в розвитку ШІ. Тобто Харарі детально аналізує політичні загрози тоталітаризму, багато згадує нацизм і сталінізм, але майже не торкається того факту, що сучасні технології розробляються корпораціями, які хочуть заробити на цьому багато грошей. Чи це дійсно критика симптомів без уваги на саму хворобу, чи щось інше, вирішувати вже кожному читачу окремо.
Ну й частина людей скаржиться на повторюваність, про що я й казав вище. Якщо ви вже читали “Sapiens” і “Homo Deus”, то багато ідей у “Nexus” здадуться знайомими. Харарі переформульовує та розширює свої попередні думки, але нових інсайтів тут небагато. Проте, на мою думку, ця книга, по-перше, зачіпає абсолютно нову для автора тему, по-друге, вона об’єднує в собі інші його важливі ідеї. Так читачу буде банально простіше зрозуміти глобальну історію людства, а потім вже, більш-менш підготовленим, братися за тему зі штучним інтелектом.
В наших умовах війни та інформаційної боротьби “Nexus” також дуже актуальна. Ми щодня стикаємося з наслідками маніпуляцій в інформаційних мережах, включно з російською пропагандою, фейками, ботами та купою дезінформації. І Харарі пише про все це як про глобальну загрозу, але для нас українців це вже давно реальність, а не теоретична загроза.
Також цікавий його аналіз того, як ШІ може використовуватися для тотального контролю. Мені відразу згадується китайська система соціального кредиту. росія теж вже давно йде подібним шляхом, але їм не вистачає технічної складової та технологій.
З приводу самого видання від Bookchef, то воно акуратне та стримане, але водночас привертає увагу, бо зроблено в стилі інших книг автора. Мені сподобався зручний для читання шрифт і більше білий, ніж жовтий папір. А ще дякую за таке зручне лясе.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
