Після того як Battlefield 2042 став розчаруванням для мільйонів фанатів серії, EA та DICE мали лише один шанс виправитися. Так, звичайно, вони поступово покращували попередню гру, за що отримали схвальні відгуки. Але також розробники скористалися і новим шансом довести світу, що вони здатні не тільки випустити гарний шутер, а й потягатися із давнім конкурентом в особі Call of Duty. Battlefield 6 не революція у жанрі та не спроба винайти велосипед. Це чесне повернення до того, що завжди робило Battlefield особливим: масштабні битви, командна гра та моменти, від яких мурашки по шкірі. Я провів у Battlefield 6 достатньо годин, щоб побачити найкращі та найгірші сторони гри. Спойлер: перших набагато більше.

Сюжет Battlefield 6

Почнімо із найслабшої частини гри, щоб потім вже добратися до найсмачнішого. Так, сингплеєр у Battlefield 6 посередній, хоча фанати про це здогадувалися ще, напевно, від початку. Сюжет розгортається у 2027 році. Ви граєте за спецпідрозділ НАТО, який протистоїть приватній військовій компанії Pax Armada. Це все, що варто знати та й здебільшого все, що я запам’ятав.

Проблема в тому, що місцева історія набір заїжджених штампів. Персонажі здебільшого не нецікаві, а просто вже затерті до дір, а ще програють в яскравості знайомим за роки слідкування героям із Call of Duty.

Кампанія проходиться приблизно за 5-6 годин і відчувається незавершеною. Складається враження, що її робили наспіх, щоб хоч щось було окрім мультиплеєру. Тому найкраще сприймати сингплеєр як тренування перед мультиплеєром. Тут можна познайомитися з різними видами техніки, випробувати зброю та звикнути до керування та швидкого ttk (time-to-kill). Але не варто очікувати захопливої історії, бо її тут просто немає.

Мультиплеєр Battlefield 6

Багатокористувацький режим є, напевно, найголовнішою причиною, чому люди купують Battlefield вже довгі роки. І розробники це точно чудово зрозуміли після провалу попередньої частини.

Відмова від гігантських карт на 128 гравців відразу впадає в очі. У Battlefield 2042 це іноді була катастрофа, бо мали величезні порожні простори, де хвилинами нікого не зустрічаєш. Тепер маємо знову 64 гравці, і це працює ідеально. Битви насичені, але не перетворюються на хаотичну біганину, місця багато, але не настільки, щоб нікого не було.

Друге важливе, на мою думку, рішення у Battlefield 6 — повернення класів. Забудьте про дивних спеціалістів з BF 2042, які розмили всю ідентичність серії. Тепер знову маємо чотири зрозумілі класи штурмовика, інженера, підтримки та розвідника.

Перший, як завжди, підходить тим, хто тримається на передовій. Інженер спеціалізується на техніці, ремонтує танки та ефективно знищує ворожу техніку. Підтримка точно один з головних класів у будь-якому матчі. Це своєрідне поєднання медика та постачальника припасів. Він оживляє союзників, роздає патрони та може встановлювати укриття. Якщо у вас є толкові гравці підтримки в команді, то шанси на виграш суттєво збільшуються. Ну й розвідник. Снайпер, який допомагає команді інформацією. Він означає ворогів, дає тактичну перевагу та ліквідує ключові цілі здалеку.

Правда, розробники вирішили поекспериментувати, тому тепер усі класи можуть використовувати будь-яку зброю. З одного боку, це точно краща свобода вибору, а з іншого — трохи розмиває унікальність класів.

Щоб якось збалансувати це рішення, додали систему «фірмової зброї». Якщо ви використовуєте зброю, що відповідає вашому класу (наприклад, штурмову гвинтівку для штурмовика), то отримуєте бонуси. Але чи достатньо цього, щоб люди не грали всі з однаковою найсильнішою зброєю? Це покаже лише час.

У Battlefield 6 дев’ять карт на старті, і тут є певна проблема. Занадто багато невеликих локацій, орієнтованих на піхотні бої. А Battlefield завжди був цікавий саме завдяки масштабу та техніці. Коли грають на великих картах типу Mirak Valley або класичній Operation Firestorm — це справжній Battlefield. Коли є танки, гелікоптери та масштабні бої на кількох точках одночасно.

Mirak Valley, на мою думку, одна з найкращих карт у грі. Тут є все: відкриті простори для танкових дуелей, висотки для снайперів, укріплені позиції для оборони. А ще той самий гігантський кран, який можна обвалити. Коли бачиш, як ця махина повільно падає, а під нею панікують вороги, то розумієш, що це дійсно той самий Battlefield.

Карта Liberation Peak пропонує вертикальний ігролад з боями в горах. Тут важлива роль гелікоптерів для швидкого переміщення між точками, а снайпери можуть знайти десятки вигідних позицій.

Мапа Operation Firestorm — класична карта з Battlefield 3, переосмислена для сучасності. Тут є нафтові вишки, пустеля, відкриті простори. І це точно ностальгія в кращому виконанні.

А от коли потрапляєш на компактні міські карти типу Siege of Cairo або Manhattan Bridge, то відчуття тут інше. Це все одно добре, але не те, за що ми любимо серію. Тут техніка відіграє меншу роль, а бої більше нагадують стандартні шутери. Знову ж таки, привіт Call of Duty.

Ці режими працюють ідеально і дарують саме ті масштабні битви, яких чекали фанати серії. Інші режими, включно з Team Deathmatch для когось виглядатимуть недоречно, бо це не те, навіщо люди приходять у Battlefield. Але загалом вони теж непогані і я провів неочікувано багато годин саме в Team Deathmatch. Але, знову ж таки, ці режими сподобаються саме фанам «Колди», що, можливо, купили гру на хвилі хайпу.

Ігролад Battlefield 6

Стрільба в Battlefield 6 нарешті наздогнала конкурентів. Якщо раніше Battlefield завжди програвав Call of Duty у відчутті зброї, принаймні на мою думку, то тепер це не так. Кожен постріл відчувається реалістичним. Звуки пострілів, віддача, анімації перезарядження — все зроблено на найвищому рівні. Можна довго сперечатися про баланс та інші речі, але стріляти у Battlefield 6 просто приємно і мені здається цього вистачає, щоб заохотити грати велику кількість як старих, так і нових гравців.

Рух персонажем став плавнішим завдяки новій «кінестетичній бойовій системі». Чим би воно не було. Тепер можна перетягувати поранених союзників у безпечне місце та підіймати їх там. Але є й дивні запозичення. Наприклад, ковзання на колінах виглядає так, ніби солдат спецпідрозділу раптом вирішив пошаленіти посеред бою. Це працює, але виглядає недоречно. В котрий вже раз привіт Call of Duty.

Не можу не згадати про оновлену систему руйнування. Це вже давно візитна картка серії, а тепер воно дійсно вражає. Можна не просто пробивати стіни, а обвалювати цілі будівлі та навіть гігантські конструкції. Ще раз згадаємо величезний кран на карті Mirak Valley. Це не просто красиво, а змушує постійно адаптувати стратегію кожної з команд.

 

Система балів Battlefield 6 влаштована так, що можна закінчити матч з найбільшою кількістю очок, маючи середній, або навіть мінімальний, показник вбивств. Оживив товариша і отримав бали, захопив точку і в тебе є бали, відремонтував танк і знову маєш бали. «Батла» як завжди мотивує грати за команду, а не фармити особистий рахунок.

Правда, іноді це ж є й великим недоліком, бо виграш чи програш буквально залежать не від вас, а від решти геймерів. Бо якщо вони не будуть грати для команди, то як би ви не старалися, напевно, в кінці побачите червоний надпис «Поразка».

Battlefield 6 також мені подобається універсальністю гравця на полі бою, що обмежується лише його фантазією. Можна розпочати бій як піхотинець, пересісти в танк, потім полетіти на гелікоптері чи винищувачі. Або весь матч ремонтувати техніку союзників. Або сидіти в снайперській позиції. Або штурмувати будівлі з гранатометом. Можливостей маса, і кожен знайде свій стиль гри.

Немає правильного способу грати в цю гру, бо є лише мета команди та ваша фантазія. Хочете бути танкістом-одинаком, який патрулює фланги? Будь ласка. Віддаєте перевагу роботі в загоні піхоти? Теж чудово. Любите екстрим в небі? Вперед і з піснею. І в цьому вся Battlefield 6.

Технічні особливості та графіка Battlefield 6

На відміну від Battlefield 2042, яка на старті була суцільним багом, шоста частина вийшла у відшліфованому стані. Так, були проблеми з чергами на сервери через величезну кількість гравців (747 тисяч одночасно на Steam, що є рекордом для серії), але ж самої гри це не стосується.

На старті наче були проблеми з реєстрацією влучань на далеких дистанціях, але розробники швидко випустили патч. Я нічого такого не помітив, але воно було, тому я про це пишу. Ну й інколи трапляються дрібні баги з анімаціями або застряванням в текстурах, але це буває рідко і вже є знайомим для багатьох фанатів серії. Я пам’ятаю такі штуки, напевно, з кожної минулої частини гри. Правда, в Battlefield 6 цього дійсно стало суттєво менше.

Battlefield 6 працює на оновленому Frostbite Engine, і це помітно. Деталізація персонажів, зброї та техніки на гарному рівні. І це ще я грав на PlayStation 5 з «універсалізованою» картинкою. Уявляю які враження у гравців на ПК, на максимальних налаштуваннях графіки.

Тут також згадаю нову систему руйнування. Тепер будівлі не просто розпадаються на частини, а руйнуються реалістично і з урахуванням фізики. Снаряд може пробити отвір у стіні, але не обвалити всю конструкцію. А от одне чи кілька влучань з танка вже зруйнують ціле крило будівлі.

Оптимізація теж пристойна. Гра не вимагає надпотужного заліза і працює стабільно на середніх налаштуваннях навіть на старіших ПК. Принаймні про це говорять десятки тестів у колег та відео на ютуб. На сучасних відеокартах середнього рівня можна комфортно грати у 1440p з 60+ FPS. На PlayStation 5 також маємо стабільні 60 кадрів на секунду у режимі продуктивності. А ще є збалансований режим, який я теж раджу для гри, якщо хочете трохи кращу картинку.

Ціні та локалізація

Electronic Arts підготували для гравців кілька варіантів придбання Battlefield 6, і тут є як хороші, так і погані новини.

Standard Edition — базова версія гри без додаткового контенту. Вартість на ПК 1699 гривень, а на PlayStation 5 / Xbox Series X|S 2399 гривень.

Ще є Phantom Edition, що коштує 2399 гривень на ПК та 3499 гривень на консолях. Окрім гри туди входять Phantom Pack, жетон профі Battlefield 6, жетон додаткового досвіду Phantom.

Чи варто переплачувати за покращене видання? Якщо ви точно знаєте, що проведете в грі сотні годин — можливо. Але для першого знайомства стандартного видання цілком достатньо.

З локалізацією все сумно, але не настільки як очікувалося. Української мови, звісно, немає, але тішить, що й російської не підвезли. Взагалі.