Історія відеоігор налічує трохи більше, ніж 70 років. За цей час трапилося багато цікавих, доленосних, а іноді й випадкових відкриттів. Всі вони так чи інакше вплинули на відеоігри та наше до них ставлення. «Історія відеоігор у коміксах» цікаво та детально розповідає про найголовніші моменти становлення ігрової індустрії, про технології та комп’ютери, про ігрові консолі та автомати, про найголовніших людей, винаходи та, звичайно, ігри.
Автор Джонатан Хеннессі, Джек МакГоуен
Жанр комікс
Рік випуску оригіналу 2017
Рік перекладу 2020
Переклад Микита Тищенко
Видавництво Yakaboo Publishing
Сторінок 192
Формат 70×100/16 (165×235 мм)
Обкладинка Тверда
Мова Українська
Сайт kniga.biz.ua
На ринку достатньо книг, а також документальних фільмів про історію відеоігор. Але автор Джонатан Хеннесі вирішив піти іншим шляхом. Заручившись підтримкою художника Джека МакГоуена, він створив цікавий і пізнавальний комікс з чудовим малюванням і сюжетом, що захоплює.
«Історія відеоігор у коміксах» розповідає не скільки про самі відеоігри, скільки пояснює наукову основу для їх розвитку, простежує становлення електроніки, вплив воєн та політики на технології, і навіть розкриває принцип роботи осцилографів та перших комп’ютерів.
Читачі дізнаються дивовижні речі про величезний вплив науки й, здавалося б, зовсім сторонніх винаходів, на відеоігри. Наприклад, у книзі простежується взаємозв’язок створення електронно-променевої трубки німецьким фізиком Карлом Фердинандом Брауном наприкінці ХIX століття з появою перших телевізорів, після них екранів ЕОМ, а також ігрових автоматів.
Не залишають поза увагою британського вченого Алана Тюрінга, котрий розробив машину для розшифрування послань німецькими «Енігмами» під час Другої світової війни. Вважається, що саме він написав першу у світі комп’ютерну програму-гру.
Павутиння історії відеоігор плететься все ретельніше, оповідання переходить до перших електронно-обчислювальних машин, появи перших пристроїв для відеоігор в кінці 1940-х роках, створення транзисторів, гри Spacewar, розвитку електроніки в Японії та інших важливих моментів історії.
Комікс захопливо розповідає цікаві моменти історії з Ноланом Бушнеллом, ATARI, Nintendo, Sony, кризою відеоігор 1983, поколінням 16-біт, створенням першої PlayStation і так далі. Крок за кроком комікс веде читача за руку, вибудовуючи неймовірне переплетення фактів та подій, які вплинули один на одного і привели нас до того, що ми маємо зараз — відеоігри — один із найпопулярніших способів розваги та проведення дозвілля. Хоча ще сорок років тому цей сегмент вважали тимчасовою модою, яка незабаром забудеться.
«Історія відеоігор у коміксах» багато розповідає про людей, адже це саме вони зробили відеоігри такими популярними. Читач більше дізнається про того ж засновника ATARI Бушнела, про конструктора першої у світі домашньої ігрової приставки Ральфа Баєра, про творця першої у світі приставку з картриджами Джеррі Лоусона, про розробника грального автомата Donkey Kong Шіґеру Міямото та багатьох інших.
Не забувають і про самі ігри, виділяючи легендарні проєкти, включаючи деякі описані вище ігри, а також Pong, Super Mario, Pac-Man, серію Sonic the Hedgehog, Mortal Combat, Halo та багато інших.
Комікс цікаво написаний, а історія відеоігор подана з широким розмахом та безліччю деталей. Правда, під кінець, при описі 1990-х років і далі, оповідання відчутно прискорюється, торкаючись лише найголовніших, на думку автора, подій, опускаючи безліч інших не менш важливих моментів.
Це створює враження, що автор або менше знає про цей період або вважає його не таким важливим, як інші. Хоча саме останні три десятиліття ігрова індустрія зробила неймовірний ривок. Можливо, автору варто розширити комікс ще на сторінок 20, але приділити більше уваги саме цим 30 рокам.
«Історія відеоігор у коміксах» досить компактний комікс з габаритами 165×235 мм. У виданні 192 глянсові сторінки та тверда глянсова обкладинка. Комікс досить важкий, що нормально для таких видань, тож довго тримати в руках його не вийде — доведеться або класти на стіл, на коліна чи ще щось подібне.
Малювання приємне, але, як і будь-який стиль, воно все ж таки на любителя. Переклад якісний. Помилок або інших недоліків не помічено. Шрифт зроблений у вигляді класичного варіанта для коміксів, тому за зручністю читання він середній.
