За сім місяців активних бойових дій російсько-української війни територією України було завдано понад 3,5 тис. ракетних ударів (офіційна інформація від Президента Зеленського на 22 серпня). Лише невелика частина цих ударів завдавалася по військових цілях – ворожа держава використовує свій стратегічний ракетний потенціал для вбивства мирних жителів у їхніх будинках, знищення об’єктів інфраструктури, залякування та терору.
На момент початку активної фази війни Україна мала вкрай невелику кількість далекобійних ракет і зовсім не мала засобів протиракетної оборони. Засоби ППО, що були в наявності, не призначені для ураження крилатих ракет, що летять на низькій висоті та можуть змінювати напрямок. Практично неможливо ліквідувати наземні чи повітряні пускові установки російських ракет – вони можуть перебувати на відстані сотень та тисяч кілометрів.
США та інші західні союзники вже поставили якусь кількість сучасних систем ПРО та ППО, здатних справлятися з ракетною загрозою. Зростає й вишкіл військ ППО України, які змушені вчитися працювати з такими цілями в умовах реальних атак. Але, судячи з 8 ракетних ударів, завданих 19 вересня по Запоріжжю та багатьох влучань в інших містах, таких засобів недостатньо.
Зміст
Однією з найбільш ефективних систем у боротьбі з повітряною загрозою є норвезький пересувний зенітно-ракетний комплекс NASAMS (Norwegian Advanced Surface-Air Missile System). Цей універсальний засіб ППО малого та середнього радіуса дії призначений для знищення маневруючих повітряних цілей на низьких та середніх висотах – а отже, може суттєво допомогти з ракетною загрозою.
Комплекс NASAMS розроблявся з 1989 по 1993 рік норвезькою компанією Norwegian Kongsberg та американською Raytheon. Це перша західна ракетна система з локаторним наведенням на ціль. Дальність враження комплексу – від 2,5 км до 25 км. Враження можливе на висоті від 30 м до 16 км – такі висоти охоплюють практично всі можливі цілі. Враження завдається ракетами з масою бойової частини 22 кг та максимальною швидкістю 1020 м/с. Наведені тут і далі характеристики можуть відрізнятись в залежності від модифікації комплексу.
Коли в ЗМІ заходить мова про NASAMS, звичайною ілюстрацією до повідомлень є демонстрація роботи самохідної пускової установки із шістьма ракетами. У людей, далеких від військової техніки може скластися враження, що це і є комплекс. Це не так.
Основною одиницею комплексу (мінімальний комплект, який може працювати у бойових умовах) є взвод. Він складається з трьох пускових установок (18 ракет), станції радіолокації й пункту управління.
Тактична одиниця – батарея, що складається з 3 взводів (54 ракети). В одному з командних пунктів якої розташоване загальне командування батареї, кожен пункт може замінити собою інші.
Батарея NASAMS 2 складається з 4 взводів (12 установок, 72 ракети) та 6-8 РЛС, мінімум один керівний та один тактичний пункт управління. Всі ракети батареї можуть бути випущені за різними цілями протягом 12 секунд. Взвод першої версії NASAMS оцінювався у $14 млн 2000 року. Окрім згаданих модифікацій комплексу, відомо також про наступні:
Новий комплекс NASAMS 3 став на озброєння у 2019 році. Дальність ураження була збільшена на 50%, на 70% зросла максимальна висота, що дає загальний радіус ураження в 50 км. Поліпшено здатність до ураження швидких маневруючих цілей. Включає установки з ракетами малої дальності IRIS-T SL та машини підтримки HMMWV. Підтримує роботу з радаром GhostEye MR, розробленим для комплексів Patriot, та лазерною зброєю HELWS.
Одиниці комплексу можуть бути розташовані з відривом до 25 км між собою (більше – у нових модифікаціях). Таким чином, вивести з ладу взвод і тим більше батарею досить важко.
Саме батарея є одиницею, здатною повноцінно виконувати бойові завдання щодо протиповітряної та протиракетної оборони об’єктів та значних територій. Коли йдеться про постачання 2 чи іншого числа комплексів – маються на увазі саме батарейні комплекти.
Комплекс NASAMS використовує тривимірні радари AN/MPQ-64 Sentinel із максимальною дальністю виявлення 75 км та ефективною дальністю 40 км. Високоточна система сканування обертається зі швидкістю 30 об/хв, забезпечуючи повне охоплення радіусом виявлення.
Система автоматично захоплює, відстежує, ідентифікує та повідомляє про висотні та маловисотні цілі, включаючи крилаті ракети, безпілотні літальні апарати, вертольоти та літаки. Упізнати дружні об’єкти допомагає опитування ідентифікації «свій-чужий».
Система працює від генератора постійного струму потужністю 10 кВт. Може працювати автономно та зв’язуватися з центром управління вогнем по широкосмуговій оптоволоконній лінії зв’язку, а також радіомережею SINCGARS.
Система випробувала безліч модифікацій, що істотно покращують функціональність у всіх напрямках. Також, залежно від покоління, комплекси NASAMS можуть працювати з іншими РЛС.
AIM-120 AMRAAM – основний засіб ураження NASAMS. Це керована ракета з нормальною аеродинамічною схемою, хрестоподібними кермами та крилом. На початку польоту здійснюється командно-інерційне управління, на останній ділянці включається активне самонаведення за допомогою радіолокатора.
Для початкового наведення використовуються команди з урахуванням змінних координат. На відстані до 20 км ракета захоплює ціль і переходить у режим самонаведення. Заряд ракети – осколково-фугасний, спрямованої дії. Підрив здійснюється контактно чи на основі радіолокації.
Довжина ракети – 3,6 м, вага – 150 кг, їх бойової частини – 22 кг. Ракета витримує прискорення до 40g.
За більш ніж 50-річну історію розробки цього виду універсальних ракет було випущено багато модифікацій. Ракети AMRAAM широко використовуються у ППО та на озброєнні винищувачів країн NATO.
Загалом комплекси NASAMS дуже варіативні у своїй комплектації. Наприклад, крім основного шасі пускової установки Scania P113 є безліч варіантів її розміщення – причіпних, самохідних, гусеничних. Можливе індивідуальне комбінування комплексів з необхідних у конкретних умовах.
Радянські системи С-300 мають менші можливості у виявленні та ліквідації цілей, а також гостру нестачу ракет в Україні. Ринок цих боєприпасів вкрай обмежений (багато їх тільки в Росії та її союзників). Постачання ефективних ЗРК NASAMS розвантажило б використання С-300 і дозволило б повністю списати ці системи згодом. Крім цього, Україна також потребує сучасної артилерії ППО та тактичних засобів для потреб фронту.
Постачання NASAMS в Україну будемо оцінювати виходячи з вересневої заяви США про те, що два комплекси будуть передані в нашу країну протягом найближчих 60 днів, та відомості про передачу ще 6 комплексів. Умовно, 3-4 комплекси можуть прикрити один із напрямків фронту. Маючи 8 батарей на озброєнні, Україна стане одним із найбільших їхніх власників у світі.
Українська ППО стала одним із головних чинників, які дали нам можливість вижити у перші дні повномасштабного вторгнення та ефективно оборонятися. Їй вдалося не допустити панування росії у повітрі, а також збити значну частину ракет протягом усіх 7 місяців. Нарощування та модернізація ППО та ПРО – найважливіше стратегічне завдання, яке поки що реалізовано недостатньо.