У світі, де кожна третя новина починається зі слів “штучний інтелект зробив”, “нейромережа навчилася” або “алгоритм винайшов”, британський професор штучного інтелекту Тобі Волш виступає з неочікуваною заявою: весь цей галас просто велика ілюзія. Його книга “Підробка. Штучний інтелект у світі людей”, яка недавно вийшла у видавництві “Фабула” є холодним душем для тих, хто вірить у казки про розумні машини. Це також тривожний дзвінок про справжні небезпеки, які ми створюємо, граючись з технологіями.
Автор Тобі Волш
Видавництво “Фабула”
Мова Українська
Кількість сторінок 224
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 175×240 мм
Сайт fabulabook.com
На першій же сторінці своєї книги Тобі Волш одразу пише, що вона встигла застаріти. І це не скромність автора, а жорстока реальність сфери, яка розвивається з божевільною швидкістю. GPT-1 мав 117 мільйонів параметрів, GPT-2 вже 1,5 мільярда, у GPT-3 їх було 175 мільярдів. А скільки в GPT-4? Неймовірних 1,8 трильйона параметрів. Проте недавно вже вийшла п’ята версія, а там їх ще більше, але OpenAI навіть не розголошує цифри. А от інші дані для порівняння: вся англійська “Вікіпедія” складає менше одного відсотка даних для навчання GPT-3. Цифри неймовірні, результати теж. Але чи означає це, що машини стали розумнішими?
Автор дуже категоричний у своїх словах, тому протягом усієї книги каже, що штучний інтелект, яким би вражаючим він вам не здавався, залишається тим, чим був завжди — яскравою імітацією.
У книзі “Підробка. Штучний інтелект у світі людей” Тобі Волш методично розбирає популярні міфи. Він каже, що чат-боти не “розуміють” мову, бо вони лише знаходять статистичні закономірності в текстах. Найсучасніші автомобілі з автопілотом насправді не мають жодного “я”, яке б ними керувало. Алгоритми комп’ютерного зору не “розпізнають” об’єкти, а знаходять пікселі, що збігаються з шаблонами. Ну й роботам потрібні права так само як вашому тостеру чи мікрохвильовці.
Особливо цікаво Волш розповідає про історичні корені цієї “облудності”. Він каже, що вже у XVIII столітті люди захоплювалися механічними трюками, фактично маючи слабкість до усіляких подібних штук. Наприклад, був такий знаменитий Механічний Турок — шаховий автомат, який переміг Наполеона і Бенджаміна Франкліна. Але насправді він приховував всередині живого шахіста. Ще була ELIZA, один із перших чат-ботів 1960-х, що імітувала психотерапевта настільки переконливо, що люди розповідали їй свої найпотаємніші секрети, не підозрюючи, що спілкуються з примітивною програмою.
Тобі Волш каже наступне: проблема не в тому, що ШІ неефективний. Навпаки, у вузьких сферах він досягає неймовірних результатів. Deep Blue переміг Каспарова, AlphaGo розірвав найкращих гравців у го, а GPT-4 складав іспити краще за більшість студентів світу. Але, як влучно зазначає Волш досягнення штучного інтелекту у шахах світового рівня не принесло жодного прогресу в створенні ШІ, здатного складати сорочки, розуміти метафори в сонетах Шекспіра або відкривати нові антибіотики.
З появою та розвитком штучного інтелекту людський інтелект сильно деградує, але ми можемо функціонувати навіть за неповної інформації, втоми чи стресу. А от машинний інтелект крихкий, тому він може блискуче розпізнавати собак на фотографіях, але достатньо змінити кілька пікселів неозброєним оком непомітним чином, і він побачить у чихуахуа страуса. Людині потрібно кілька прикладів, щоб зрозуміти концепцію, а машині тисячі або навіть мільйони.
У своїй книзі “Підробка. Штучний інтелект у світі людей” Тобі Волш не просто критикує штучний інтелект та його сучасний розвиток. Автор на прикладах пояснює, чому це важливо. Він каже, що приписування ШІ людських якостей, створює небезпечні ілюзії. Коли ми говоримо про “розумні” алгоритми, ми починаємо їм довіряти більше, ніж варто. А результатом є численні помилки, ляпи та проблеми, які виникають через це.
Наприклад, китайська система соціального кредиту, яка контролює життя мільйонів людей, або австралійська Robodebt, яка незаконно стягнула мільйони доларів із 400 000 громадян через помилки в алгоритмах. ШІ стають психологами та підбурюють людей на самогубства. Вони підживлюють їх хворі думки, замість того, щоб заспокоїти та віднадити від подібного.
Не забуваємо про дипфейкову порнографію, політичну дезінформацію, яка напряму впливає на результати виборів, маніпуляції в охороні здоров’я та освіті. Технології розвиваються швидше за етику і законодавство, тому вони точно стають темною стороною сучасного людського світу.
Тобі Волш чесний з читачами. Автор не йде на поводу у технологічних магнатів і не лякає апокаліпсисом штучного суперінтелекту. Він говорить про реальні проблеми реального ШІ. А ще він чудово пояснює складні технічні речі простою мовою, не принижуючи читача, тому книга читається як захопливий детектив.
Особливо цінна позиція Волша щодо регулювання штучного інтелекту. Він не закликає заборонити ШІ, а пропонує конкретні закони, які б вимагали маркування дипфейків і попереджень про штучність ботів. Це розумний компроміс між технофобією та безмежним оптимізмом технофанів.
Найбільшою слабкістю книги “Підробка. Штучний інтелект у світі людей” є швидке застарівання матеріалу, про яке сам автор чесно попереджає ще на початку. За час між написанням і перекладом на українську мову у світі вийшли GPT-4 та GPT-5, Perplexity, Claude, Gemini, Nano Banana та інші системи, які здаються більш “розумними”, ніж ті, про які писав Волш. Тому я раджу читати цю книгу вже зараз, бо вона цікава, але все достатньо скоро, можливо, буде взагалі неактуальною.
Саме видання якісне та стильне. У книги тверда обкладинка з прикольною картинкою, біленький папір та зручний для читання шрифт. А ще є лясе, за що моя окрема подяка. Малюнків таблиць чи діаграм немає.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
