У мережі вже зібралось безліч відео, як ПТРК «Стугна-П» б’є броню окупанта. Цей протитанковий комплекс займає легендарне місце у російсько-українській війні, адже під час служби виконав більше, ніж від нього вимагали конструктори, поціливши у новий російський гелікоптер Ка-52. Які ще заслуги має ця українська зброя та чому наша Стугна краща за Javelin, розбираємось у цьому матеріалі.
Зміст
Липень 2023 року став зірковим часом для цього ПТРК, адже за заявами Міністра із питань стратегічних галузей промисловості України виробництво Стугни збільшилося у 4 рази у порівнянні із зимовим періодом. Така популярність зумовлена високою ефективністю зброї, про Стугну пишуть іноземні ЗМІ, а на відео від військових ПТРК демонструє успішну роботу по окупантах.
Історія «Стугна-П» почалась з розробки однойменної ракети київським конструкторським бюро “Луч”. Протитанкова ракета калібру 100 мм була створена в 90-х проти модернізованих танків Т-55, а от вже новий комплекс “Стугна-П” з’явився у 2005 році та отримав покращені ракети більшого калібру — 130 мм. Нова версія вже призначалася для роботи проти броні з динамічним захистом, на озброєння армії України комплекс поступив у 2011 році.
Варто зауважити, що «Стугна-П» в інших країнах знають під іншим ім’ям “Скіф” – це експортна версія ракети. Скіф як ПТРК відрізняється єдиною деталлю – приладом наведення. Українська версія «Стугна-П» оснащується вітчизняним прицілом, а експортна “Скіф-М” – білоруським. Існує три варіанти Скіфа (базова ракета, комплекс на пусковій установці та ПТРК з тепловізором).
Операторами ПТРК є низка країн: Азербайджан (встановлюють комплекс на бронеавтомобіль), Алжир, Грузія, М’янма, Марокко, Саудівська Аравія, Катар, Єгипет, Йорданія та Туреччина, з якою окрім контракту на постачання ще й укладений договір щодо спільного виробництва ПТРК “Скіф”.
«Стугна-П» – комплекс для ураження сучасної бронетехніки та танків. Завдяки тепловізорам вітчизняного виробництва ПН-І або турецьких Aselsan Eye-Lr S, які встановились на комплекс з 2018 року, зброя працює ефективно в будь-яку пору доби. Для виконання бойових місій вночі може встановлюватися малогабаритна телевізійна камера SLX-Hawk від британської компанії Selex ES.
Комплекс складається з пускової установки, контейнера з ракетою, приладу наведення та дистанційного пульта керування, який нагадує портфель з ноутбуком і джойстиком.
Цей пульт грає вирішальне значення, адже дозволяє вести вогонь зі Стугни на відстані до 50 м, знаходячись в більш безпечній зоні, захищаючись від вогню ворога у відповідь. Додатково, ракету можна запускати у двох режимах – по прямій і за траєкторією (для важкої броні). Ракета може летіти “з гірки”, уражаючи техніку зверху, в зоні найтоншої броні.
Комплекс підтримує два типи ракет 130 мм і 152 мм. Тандемна кумулятивна ракета 130 мм РК-2С призначена для ураження бойових танків, такі як російський Т-90А, з проникненням 800 мм броні, а ракета 152 мм РК-2М-К працює по ще важчому захисту та здатна пробити танк з 1100 мм динамічної броні ERA.
Другими підтримуються боєголовки осколково-фугасного типу РК-2ОФ і РК-2М-ОФ для ураження позицій піхоти та легкої броньованої техніки. Дальність стрільби 130-мм ракети досягає 5000 м, а 152-мм ракети – до 5100 м.
«Стугна-П» використовує лазерну напівавтоматичну систему наведення з супроводом цілі по телевізійному або тепловізійному каналах. Основний процес полягає в тому, що оператор керує приладом наведення за лазерним променем (коли ракета летить вздовж променя, який спрямовується на ціль). Така система дозволяє майстерним операторам працювати зі Стугни не тільки по танках, а й по гвинтокрилах ворога.
| Характеристика | Значення |
| Максимальна дальність стрільби | |
| Вдень | 5000 м |
| Вночі | 3000 м |
| Температурний діапазон застосування | від -40 до + 60ºС |
| Маса ракети в контейнері | 29,5 кг |
| Маса пускової установки | 32 кг |
| Максимальна швидкість ракети | 200 м/с |
У реальних бойових умовах «Стугна-П» зарекомендувала себе з перших хвилин повномасштабного вторгнення. Просування російських танків на столицю зупинялось в тому числі вітчизняною «Стугна-П». Передача Джавелінів хоч і відбувалась швидко, але комплексів було недостатньо, щоб закрити всі потреби. З огляду на технічну сторону, то Стугна має більшу дальність стрільби, ніж в американського комплексу, але порівнювати ці два типи зброї не варто, адже Стугна габаритніша, тому й менш мобільна.
ПТРК також можна розглядати для майбутніх модифікацій. Не тільки Азербайджан встановив комплекс на авто, у ЗСУ ще у 2015 році на озброєння взяли легкий мобільний протитанковий комплекс. Тоді «Стугна-П» встановили на всюдихід CFmoto Tracker 800. Один транспорт може перевозити до трьох ракет, а швидкість у 105 км на годину дозволить блискавично зникати з позицій після пострілів.
Розвиток власного комплексу дозволить зменшити залежність від допомоги західних країн, а також отримати доступну вартість ПТРК, яке за словами військових оглядачів показує 90% ефективності в роботі. «Стугна-П» надійно палить ворожу техніку та з пришвидшенням виробництва поступить на озброєння у достатній кількості.
Саме з цим комплексом може спрацювати питання кількості, адже якими б сучасними типами озброєння нас не насичував захід, замала кількість впливає на те, як та з якими втратами виконуються задачі на фронті.
Цілями «Стугна-П» стають не тільки танки, а й ТОС-1 “Буратіно”, гвинтокрили та БМП. Цей ПТРК не дасть ворожій техніці пройти українською землею, завдяки майстерним українським військовим, в руках яких зброя стає непереможною.