Cyberpunk 2077 – одна з найбільш багатостраждальних відеоігор в історії індустрії розваг. CD Projekt RED з її виходом мала стати чи не найкращою студією у світі, але натомість загрузла у скандалах і нескінченних потоках критики через численні геймплейні проблеми. При цьому Cyberpunk 2077 все ще має цікавий світ, яскравих персонажів та якісну історію. Аніме-серіал Cyberpunk: Edgerunners акцентується на цих елементах, паралельно відтворюючи світ Найт-Сіті у форматі японської анімації. Наскільки вдало це вийшло – читайте в рецензії нижче
Жанр екшен
Режисер Хіроюкі Імаїсі
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Історія Cyberpunk: Edgerunners розгортається в місті Найт-Сіті, яке знайоме всім фанатам оригінальної гри. Головний герой історії – хлопець Девід. Він живе зі своєю матір’ю Глорією, багатством родина не відрізняється. Але Девід все одно вступив до престижної академії компанії «Арасака», щоб отримати шанс на краще майбутнє. Проте зі смертю матері колишнє життя Девіда закінчується. Замість нього він поринає у злочинний світ Найт-Сіті, сповнений своїх інтриг, конфліктів та бажань.
За виробництво аніме відповідала студія Trigger, яка прославилася коштом Kill la Kill, Promare та Little Witch Academia. Причому це не перша колаборація студії із західною компанією. Раніше автори Trigger щонайменш зробили анімаційну короткометражку для антології Star Wars: Visions. Тож із західними матеріалами у студії працювати вміють.
Кожне аніме від Trigger – це завжди максимальний пафос і розпал пристрастей, практично непереборний потік over the top моментів, розбавлених абсурдним японським гумором. Від Хіроюкі Імаїсі іншого вже й не очікуєш. Адже саме таким стилем він зарекомендував себе ще за часів Tengen Toppa Gurren Lagann.
Але у випадку Cyberpunk: Edgerunners аніме-студія працювала у тісній зв’язці із CD Projekt. «Західні люди» тут і серед продюсерів, і серед сценаристів. Тобто у серіалі трапилося цікаве поєднання європейських та східних поглядів на анімацію.
У Cyberpunk: Edgerunners є і гротескні, гіперболізовані персонажі, і божевільний, дещо рваний екшен, і численні стереотипи японської анімації. Зі стилістичної точки зору це типове аніме від Trigger – і у разі робіт студії це вкрай високий комплімент.
Кожен кадр серіалу виглядає максимально потужно та яскраво. Найт-Сіті в Cyberpunk: Edgerunners приваблює навіть сильніше, ніж у грі-першоджерелі. А до останньої автори аніме поставилися з повагою. Дуже багато нюансів сеттингу в Trigger грамотно відтворили та вплели у свою історію.
При цьому сам сюжет тут досить простакуватий. Частково – через відсутність тих самих моментів пафосу, що критично зашкалює. Але до того ж сама сценарна фабула тут відносно приземлена. Війни банд, божевілля через імпланти, корпоративні інтриги – аніме грає темами, які кіберпанк-твори розглядали з різних боків уже сотні разів. І не сказати, що робить це погано. Просто саме на рівні сенсів нічого нового не пропонує.
В цьому можна побачити вплив CD Projekt. Оригінальна гра теж трималася на не сценарних одкровеннях, а скоріше на загальній атмосфері та привабливих персонажах. Останні є й у Cyberpunk: Edgerunner. Якщо головний герой тут дещо стереотипний для аніме, то, наприклад, на Ребеку та Люсі дивитися приємно завжди, та й сюжетні лінії у них цікаві. Любов інтернету до цих двох героїнь підтверджують численні арти, які фанати вже встигли намалювати за мотивами аніме.
З музикою в аніме теж все чудово і навіть дещо нестандартно. Відкривальну тему Cyberpunk: Edgerunner виконав рок-гурт Franz Ferdinand, а композитором саундтреку виступив Акіра Ямаока. Останній зумів знайти свій підхід до кіберпанк-звучання. Тому слухати аніме – суцільне задоволення.
Не відібрати в аніме-серіалу і стрімкої динаміки. Події тут розвиваються з великою швидкістю, мирні моменти різко перетікають у відверту жерсть. Cyberpunk: Edgerunner в принципі вийшла дуже дорослою та серйозною роботою, в якій вистачає NSFW-моментів. Причому деякі тут лише смакують заради провокації глядачів, інші вже підкреслюють драматичні моменти.
Якщо ви проходили гру, то відразу можете зрозуміти, чим приблизно закінчиться Cyberpunk: Edgerunner. Але у разі цієї історії подібний хід лише посилює загальну напругу, яка зростає за експонентою від серії до серії.
А ще Cyberpunk: Edgerunner примудряється бути самоіронічною і, що цікавіше, іронічною щодо гри-першоджерела. Жарт про поліціянтів, які з’являються з нізвідки, вам точно запам’ятається.