Netflix повертає «Відьмака» з новим обличчям і старими проблемами. Четвертий сезон намагається знайти баланс між свіжістю і спадщиною, але десь між кадрами губить свою душу. Попри яскраву картинку та спроби відродити епічність, серіал виглядає як тінь самого себе.
Жанр фентезі, екшен, драма
Шоуранер Лорен Гіссріх
У ролях Ліам Гемсворт, Аня Чалотра, Фрея Аллан, Джої Беті, та ін.
Прем’єра 30 жовтня 2025, Netflix
З перших серій стає зрозуміло, що шоу втомилось від самого себе. Герої блукають світом, шукають один одного, ведуть нескінченні діалоги, які не додають ні напруги, ні розвитку, ні справжньої драми. Усе, що раніше працювало, атмосфера, хімія, тонка межа між казкою та жорстоким реалізмом, тепер розчиняється у глянцевому, холодному фентезі без серця. Якщо раніше історія трималася на харизмі Геральта у виконанні Генрі Кавілла, то тепер навіть цей центр тяжіння зник. Ліам Гемсворт намагається не копіювати попередника, шукає власний підхід, але, схоже, губиться між своїм і чужим.
Четвертий сезон «Відьмака» — вже не подія для фанатів. Серіал, який колись здавався головною надією фентезі на Netflix, тепер виглядає як звичайне шоу, що продовжує жити лише за інерцією. Зміна головного актора могла б дати новий старт, але, здається, вона тільки підкреслила, наскільки далеко серіал відійшов від того, чим був спочатку. Атмосфера зникла, драйв зник, відчуття пригоди теж. І головне, вже не цікаво спостерігати за героями, які колись мали історії, емоції й цілі, а тепер просто ходять з точки А в точку Б, говорять, сперечаються, і все.
Геральт у виконанні Ліама Гемсворта — зовсім інша людина. І не в тому біда, що він не Генрі Кавілл. Біда в тому, що він ніби сам не розуміє, хто такий його герой. Весь сезон у нього один і той самий погляд, та сама інтонація. Можливо, це задум, але виглядає так, ніби актор просто не відчуває цей світ.
Кавілл, навіть коли серіал уже починав пробуксовувати, тримав його на харизмі, на впевненості, що перед нами справжній Відьмак. Гемсворт — ні. Він просто є, і все. У результаті головний герой перестає бути центром історії, а коли на екрані поруч із ним команда, він губиться між ними.
З Єннефер ситуація протилежна. Аня Чалотра помітно виросла у ролі, її героїня стала твердішою, більш зосередженою і складною. Нарешті Єн починає нагадувати ту сильну чаклунку, якою мала бути від самого початку. Фрея Аллан також змінилася, Цірі вже не та налякана дитина, а персонаж із власною силою, хоча сценаристи все ще не знають, що з нею робити. Зате Джої Беті, як і завжди, залишається на місці, його Любисток все той самий, наче застряг у минулому сезоні.
Сценарно сезон розвалюється вже на початку. Усе виглядає так, ніби серіал пишуть різні люди, які ніколи не зустрічалися. Одна лінія намагається бути серйозною драмою, інша — пригодницькою історією, третя взагалі перетворюється на балачки біля вогнища. Відчуття, що хтось вимкнув емоції. Герої багато говорять, але ці розмови нічого не дають: ні розвитку, ні мотивації. Ті, хто дивився перший сезон, пам’ятають, як майже кожна сцена тримала увагу. Тут же навіть діалоги не викликають інтересу.
Екшен зберігся, але його небагато. І найприкріше, що він став беззубим. Так, є битва магів, вона справді крута, найкраща сцена сезону. Є момент на мосту, теж непогано. Але все решта знято так, ніби це просто треба було зняти, а от як саме, це вже питання десяте.
Технічно теж все сумно. Локації виглядають дешево, ніби знято без фантазії. Там, де раніше був дух пригоди, тепер просто фон. І це дивно, бо бюджет четвертого сезону явно більший. Але замість масштабності отримуємо дивну пластмасову картинку, ніби хтось наклав фільтр на світ «Відьмака», і він став стерильним. Лише музика тримає рівень. Саундтрек і далі залишається одним з найсильніших елементів серіалу, він додає емоцій там, де актори й сценарій не можуть.
Монстри, які завжди були обличчям серіалу, тепер або відсутні, або з’являються на кілька хвилин. Вони не лякають і не дивують, радше нагадують фонових NPC із дешевої гри. І це при тому, що саме на конфліктах із чудовиськами завжди тримався сенс «Відьмака»: боротьба не лише з потворами, а й із людською жорстокістю. Тут цього більше немає.
Втім, повністю списувати сезон не варто. Деякі моменти працюють, особливо битва магів, яка, без перебільшень, виглядає епічно і технічно блискуче. Це той випадок, коли постановка, спецефекти і музика нарешті співпадають в унісон, нагадуючи, що в цьому світі колись жила душа.
Найбільша проблема сезону — байдужість. До історії, до персонажів, а зрештою й до глядача.
Відьмак уже не має того шарму, який колись відрізняв його від інших фентезі. Це тепер не історія про моральні вибори, не про ціну людяності чи самотність у світі чудовиськ. Це просто ще одне фентезі, що забуло, чим було особливим. Немає атмосфери, немає напруги, навіть немає гумору, який колись рятував похмурі моменти.
Єдине, що ще хоч якось працює, — це Єннефер і Цірі. Їхні сцени дають хоч якийсь рух, хоч якісь емоції. Інколи навіть здається, що між ними є життя, є справжній розвиток. Але варто знову з’явитися Геральту і все знову псується. Він ніби тягне за собою увесь сезон у байдужість. І це особливо боляче, бо серіал називається «Відьмак», а головний герой — найслабше місце всієї історії.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
