Український IT-сектор вважається одним із найкращих у світі, нехай став він таким радше всупереч усьому, а не завдяки позитивним умовам. Таку думку можна зустріти регулярно, але ось історію за нею знайти важко. Документальний фільм «Перший код» покликаний дещо прояснити ситуацію і розповісти історію становлення українського IT. Ми ж розповідаємо в нашій рецензії, наскільки успішно це художньо-документальне кіно впоралося зі своїм головним завданням.
Жанр художньо-документальний фільм
Режисер Артур Лерман
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт DzygaMDB
Фільм поділений на три секції. Перша розповідає про становлення IT-армії під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Друга концентрується на зародженні великих українських IT-компаній рівня SoftServe та EPAM. А в третій ідеться про деякі сучасні успішні сервіси на кшталт Uklon. Укладено все в 90 з гаком хвилин, тож особливого розкриття теми не чекайте. Занадто мало часу для занадто великої теми.
Навіть у наявний неглибокий матеріал «Перший код» ніби не хоче занурюватися надто сильно. Цікавих і конкретних фактів у фільмі від сили відсотків десять від усього хронометражу. В іншому він більше будується на емоціях та інтерв’ю. Тільки це призводить до ще більшої кількості запитань.
Якоюсь мірою «Перший код» через своє позиціювання можна сприйняти як агітаційний, майже пропагандистський фільм. Адже він регулярно акцентує увагу на вміннях українських програмістів. Але місцеві історії успіху ніяк не враховують «помилку того, хто вижив». І повністю ігнорують сучасну ситуацію на ринку, за якої на одну вакансію може припадати кілька десятків фахівців.
Умовний наївний глядач, подивившись «Перший код», цілком може загорітися ідеєю потрапити в IT. Адже окремо фільм вимальовує образ айтівця як сучасної суперзірки, практично генія і головного інтелектуала країни. Але той самий глядач зрештою лише зіткнеться з суворою реальністю, в якій усе не так райдужно. Тобто фільм не просто не дуже насичений інформацією. Він здатний завдати шкоди, що вже проблема.
Виникають питання і до деяких ідейних нюансів документального фільму. У ньому багато інтерв’ю, але українською мовою було записано лише частину з них. У більшості випадків ви будете чути не чергового СЕО, а знайомих акторів дубляжу. Причому їхні імена навіть у титри не винесли. Не дуже красиво виходить.
В«Першому коді» є художні вставки, які коротко розповідають історію успіху групи друзів-програмістів. Про висоти акторської гри тут навіть не чули, все виглядає максимально неприродно.
Але окремо ці вставки погані тим, що показують занадто ідеалістичну картину подій. Навіть кризові моменти, про які у фільмі говорили зовсім небагато, в художній частині показані без особливих проблем.
Але безглуздого пафосу, який нічим не підкріплений, у цих вставках задосить. Як і в документальних моментах. Через це «Перший код» радше викликає відторгнення. Він намагається взаємодіяти з простими емоціями та почуттям патріотизму прямолінійними, дуже дубовими методами. Тому варто хоч трохи подумати — і вся картина руйнується.
З технічного погляду фільм зроблений дуже якісно, цього в нього не відняти. Тут красива комп’ютерна графіка і цікаве рішення з виведенням інтерв’ю на різні монітори. Естетично фільм приємно дивитися.
Але ось заради чого його дивитися — питання відкрите. Можливо, він стане для когось відправною точкою у світ IT. Не обов’язково в плані побудови кар’єри, але хоча б заради вивчення історії та нюансів сектора. Однак дивитися «Перший код» варто холодним поглядом. Тому що багато речей, які він намагається зробити, потрібно робити більш акуратно і продумано.
