Другий сезон серіалу “Ван Піс” від Netflix — це продовження одного з найуспішніших лайв-екшенів останніх років, створеного за мотивами культової одноіменної манги автора Ейтіро Ода. Після несподівано теплого прийому першого сезону перед шоураннерами стояло непросте завдання не просто повторити успіх, а масштабувати історію, зробити її глибшою, видовищнішою і водночас не втратити ту легкість та авантюрний дух, який і зробив серіал таким популярним серед глядачів. Та чи вдалося? Давайте розбиратись у рецензії!
Жанр комедія, драма, бойовик, пригоди
Шоуранер Метт Овенс, Стівен Маеда
У ролях Іньякі Годой, Емілі Радд, Маккенью, Тез Скайлар, Джейсон Ромеро Гібсон, та ін.
Прем’єра 10 березня 2026 року, Netflix
Події другого сезону продовжують історію команди Брилів після подій першого сезону, коли Монкі Д. Луффі разом зі своїми новими друзями вирушає далі у небезпечні води Великої Смуги у пошуках легендарного Єдиного скарбу. Саме цей міфічний скарб колись належав королю піратів Голу Д. Роджеру і став символом свободи для всіх, хто виходить у море.
Нові епізоди охоплюють кілька важливих арок оригінальної манги, зокрема пригоди на Віскі-Пік, Малому Саду та знайомство з таємничою організацією Барокко, яка поступово розкриває свої справжні наміри.
Разом із новими ворогами з’являються і нові союзники, серед яких особливо важливу роль відіграє принцеса Віві, чия історія стає одним із центральних сюжетних елементів сезону. Саме через неї історія починає виходити за межі простої пригодницької казки і торкається політики, влади та боротьби за власну країну.
Довгоочікуваний і фанатами оригіналу, і звичайними глядачами другий сезон “Ван Піс”, як на мене, виправдав більшість очікувань. Продовження від Netflix стає значно драйвовішим, драматично глибшим і зрілішим.
Якщо перший сезон був радше веселою пригодницькою історією про команду дивакуватих мрійників, які шукають легендарний скарб десь на Великій Смузі, то тепер перед нами значно масштабніше видовище. Ставки підвищуються, світ розширюється, а сама історія поступово набуває майже епічного розмаху. Це вже не просто подорож за скарбом, це історія про відповідальність, про складні рішення і про те, як мрія починає вимагати від героїв набагато більшої ціни.
Найбільше у цьому сезоні подобається те, що персонажі не стоять на місці. Автори не пішли простим шляхом, коли герої залишаються такими ж, як у першому сезоні, лише повторюючи знайомі жарти та поведінку. Навпаки, вони помітно змінюються. Луффі поступово дорослішає. Він все ще той самий безтурботний мрійник із гумовими руками, але тепер у його рішеннях відчувається відповідальність капітана. Його команда починає сприймати його не просто як друга, а як справжнього лідера.
Разом із ним змінюються і інші персонажі. Намі, яка в першому сезоні часто тримала дистанцію, тепер відчуває себе частиною команди і навіть починає захищати тих, кого раніше намагалася тримати на відстані. Зоро, колишній мисливець на піратів, остаточно приймає нову роль. Він залишається суворим і стриманим, але водночас стає частиною цього дивного механізму під назвою “команда Солом’яних брилів”. Його екранного часу ближче до фіналу трохи меншає, проте сам персонаж розкривається набагато цікавіше.
Другорядні персонажі та нові герої також додають історії фарб. Організація Барокко виглядає багатообіцяюче, її агенти харизматичні, небезпечні і справді створюють відчуття загрози для головних героїв. Особливо це відчувається під час подій на Малому Саду, де напруга зростає майже з кожною сценою. Водночас деякі потенційно цікаві антагоністи зникають із сюжету досить швидко, що може трохи засмутити. Вони виглядають настільки харизматичними, що хотілося б побачити їх у серіалі довше.
Натомість з новими союзниками ситуація значно краща. Принцеса Віві стає одним із найцікавіших доповнень сезону. Її сюжетна лінія не тільки додає історії новий емоційний рівень, а й вводить політичний вимір. Саме через неї події виходять за межі піратських пригод і починають говорити про відповідальність, владу і боротьбу за свою країну. При цьому велика кількість персонажів не перевантажує історію. Серіал досить грамотно розподіляє екранний час, тому кожен член команди отримує можливість проявити себе.
Окремо варто відзначити емоційну складову сезону. Сценаристи явно вирішили натиснути на цю педаль сильніше, ніж до цього. Іноді це працює настільки добре, що окремі сцени справді можуть вибити з колії навіть доволі стриманого глядача. Особливо це стосується сьомого епізоду, який концентрується на історії нового персонажа (не буду писати імен, щоб уникнути спойлерів) з манги та його єдиного (на той час) друга. Це один із тих моментів, коли серіал раптом нагадує, що за всією цією яскравою пригодницькою оболонкою ховається дуже людяна історія.
Екшен також став масштабнішим. Наприклад, третя серія, присвячена подіям на острові Віскі-Пік, буквально половину свого хронометражу віддає бойовим сценам. Найяскравіший момент тут — протистояння Зоро з десятками агентів Барокко. Бійки виглядають стильними, динамічними і добре відповідають характеру персонажа. Постановка помітно виросла у порівнянні з першим сезоном. Звісно, іноді видовищність межує з відвертою фантастикою, але серіал і не намагається виглядати реалістичним.
З технічної точки зору новий сезон також виглядає впевнено. Графіка стала кращою, хоча окремі сцени з гумовими здібностями Луффі все ще виглядають трохи штучно. Це невелика проблема, яка іноді вибиває з атмосфери, але на загальне враження вона майже не впливає. Натомість операторська робота, декорації та музика створюють той самий авантюрний настрій, за який глядачі й полюбили цей серіал.
Єдиним справді помітним мінусом виглядає темп оповіді. Іноді здається, що автори намагаються вмістити занадто багато матеріалу манги у відносно короткий сезон. Події змінюються дуже швидко, і деякі сюжетні лінії хотілося б побачити розкритими більш детально. Для фанатів оригіналу це може виглядати як поспіх, а новим глядачам іноді складно одразу вловити всі нюанси історії. Водночас саме цей шалений темп і створює відчуття постійної пригоди.
Акторський склад залишається одним із головних козирів серіалу. Особливо хочеться відзначити Емілі Радд у ролі Намі, її персонаж виглядає значно глибшим і емоційнішим, ніж у першому сезоні. Іньякі Годой, який грає Луффі, зберігає ту саму щирість і наївність, що робить героя надзвичайно симпатичним. В цілому між акторами відчувається справжня хімія, і саме вона допомагає серіалу працювати навіть у тих моментах, коли сюжет трохи поспішає.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
