Третя частина “Аватару” безумовно була однією з найочікуваніших кіноподій останніх років, і це важко заперечити. Ім’я Джеймса Кемерона давно стало синонімом масштабного кіно, а світ Пандори — результатом ідеї, яку режисер виношував десятиліттями, чекаючи на технології, здатні втілити його задум. Перший “Аватар” у 2009 році перевернув уявлення про можливості графіки й досі залишається найкасовішим фільмом в історії, а “Шлях води”, хоч і поступався оригіналу, довів, що режисер усе ще вміє дивувати. Тож “Вогонь та попіл” мав усі шанси стати не просто продовженням, а логічним і необхідним кроком уперед для всієї франшизи. Чи вдалося Кемерону знову здивувати, чи ж третій фільм став моментом, коли масштаб остаточно почав переважати над змістом? Нумо розбиратися!
Жанр фантастика, пригоди, драма
Режисер Джеймс Кемерон
У ролях Сем Вортінгтон, Зої Салдана, Сігурні Вівер, Стівен Ленг, Кейт Вінслет, Мішель Йео, Девід Тьюліс, та ін.
Прем’єра 18 грудня 2025 року, кінотеатри
Структура фільму “Аватар: Вогонь і попіл” має надто довгу зав’язку, ще довшу підготовку до фінального протистояння і, зрештою, масштабну фінальну битву, яку цілком можна було скоротити щонайменше вдвічі. Усе це відбувається на тлі приголомшливої графіки, але з надзвичайно вторинним сюжетом, який Кемерон уже розповідав і не раз. Якщо наступні частини підуть тією ж дорогою, франшиза ризикує перетворитися на один гігантський двадцятигодинний фільм без внутрішньої динаміки.
І найголовніша проблема нового фільму в тому, що кроку вперед тут майже немає. Протягом майже трьох годин не полишає відчуття, що перед нами фактично перезнята друга частина з незначними косметичними змінами. Персонажі як головні, так і другорядні, застигають у точці фіналу “Шляху води” й не демонструють жодного відчутного розвитку. Між фільмами минув час, але для героїв він ніби не існує, тому мотивації в них ті самі, конфлікти знайомі, сценарні ходи повторюються, а “несподівані” моменти легко зчитуються задовго до їх реалізації.
Втім, головна проблема фільму навіть не в самоповторах. Режисер завжди наголошував, що “Аватар” можна назвати його душею, світом, у який він щиро вірить. І саме тому особливо боляче усвідомлювати, що в “Вогні та попелі” цієї душі майже не відчувається. Попри епічний і яскравий візуал, фільм здається порожньою копією попередників.
Перший “Аватар” був результатом багаторічної підготовки й щирої закоханості у світ, другий — довго зрів і виглядав цілісно навіть зі своїми недоліками. А от третя частина вже занадто нагадує елемент добре налагодженого грошового конвеєра, де ідеї поступаються місцем масштабності заради масштабності.
Окремо варто згадати й дивні та часом відверто нелогічні рішення персонажів. У деяких сценах складається враження, що на екрані зовсім не ті герої, яких ми знали раніше. Їхні вчинки суперечать власним характерам, мотиваціям і навіть внутрішньому кодексу, що виглядає особливо боляче для настільки ретельно вибудуваного всесвіту. Найгірше, що може статися з вигаданим персонажем, це втрата суті заради хронометражу, і тут такі моменти, на жаль, присутні.
З позитивного в сценарії варто відзначити розвиток лінії Грейс, а саме її характер, призначення та зв’язок із Матір’ю. Це одна з небагатьох сюжетних гілок, яка справді додає чогось нового і за якою цікаво спостерігати. Також непогано введено новий клан, хоча й тут потенціал використано не повністю, тому замість повноцінного розвитку вони радше слугують каталізаторами подій. Їхня взаємодія з людьми виглядає цікавою, але ближче до фіналу ця лінія, на жаль, розчиняється в загальному епосі.
При цьому «Аватар» не зраджує своїм базовим цінностям. Кемерон знову говорить про любов до природи, екологію та небезпеку, яку людина становить для самої себе. Через персонажів він чітко транслює думку, що найбільша загроза для людства не катаклізми чи метеорити, а ми самі. Так само франшиза продовжує наголошувати на важливості родини, дружби та емпатії і в цьому режисер залишається вірним собі.
Візуально ж питань до нового кіно немає зовсім. “Вогонь та попіл” — справжній атракціон для великого екрана. Графіка тут ще краща, ніж у попередника, і саме по ній видно, куди команда вкладала максимум зусиль і, власне, душу.
Ну й атмосферний саундтрек органічно доповнює загальну картину, хоч і не надто відрізняється від музики з “Шляху води”, а акторський склад стабільно тримає пристойний рівень без явних провалів чи одкровень.
Отже, триквел більше нагадує яскравий, дорогий і технічно бездоганний атракціон, ніж повноцінне художнє висловлювання. Але проблема в тому, що емоції від нього швидко вивітрюються. За три години глядач отримує багато пафосу, наївності й самоповторів, але надто мало справді нового змісту. І в якийсь момент у кінотеатрі ловиш себе на думці, що хотілося б просто поставити на перемотку і це, мабуть, найгірший сигнал для фільму такого масштабу.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
