Анонс фільму за іграшками Barbie на перших етапах міг здатися наївною та навіть дитячою ідеєю. Але перший же трейлер одразу привернув увагу громадськості. Максимальна самоіронія і зоряний акторський склад під керівництвом Грети Гервіг («Маленькі жінки», «Леді Берд») погрожував видати одне з найбільш незвичайних шоу 2023 року. Приблизно так все і вийшло, але знайшлося в «Барбі» місце і для несподіваних моментів. Докладніше — у нашій рецензії нижче.
Жанр романтична комедія
Режисер Грета Гервіг
У ролях Марго Роббі, Раян Гослінг, Вілл Феррелл, Сіму Лю, Америка Феррера, Сіму Лю
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Головна героїня фільму — Барбі (Марго Роббі) живе в Барбіленді разом з іншими Барбі, Кенами та іншими іграшками з цієї серії. У Барбіленді все завжди ідеально. Тому коли з центральною для історії Барбі починають відбуватися неприємності, вона усвідомлює, що щось іде не так — і це може бути пов’язано з реальним світом. Вона вирушає в подорож, щоб краще зрозуміти ситуацію і себе. А компанію їй складе Кен (Раян Гослінг), який у неї закоханий.
З перших же секунд «Барбі» здається саме тим фільмом, який нам активно продавали через трейлери, інтерв’ю та інші рекламні матеріали. Про що взагалі може бути мова, коли кіно починається зі сцени-відсилання на «Космічну одіссею 2001 року»? «Барбі» стартує максимально самоіронічно та яскраво.
Сама концепція Барбіленда приваблює відразу. Усі Барбі та Кени тут — живі люди, але водночас вони ще й іграшки. Вони можуть приймати невидимий душ і їсти невидиму їжу. У Барбіленді кожен день нагадує свято. І вже один цей момент викликає щонайменше легку тривогу.
Автори фільму дуже вміло заграють з подібними емоціями та думкою «щось тут не так». Тут «Барбі» можна порівняти з YouTube-серією Don’t Hug Me I’m Scared, в якому під прикриттям дитячого шоу творилися вкрай страшні речі. Щоправда, зовсім у жахи «Барбі» не скочується, натомість обираючи цілком інший шлях.
З плином хронометражу фільм починає набувати дедалі більшої глибини. І ось цього зовсім не чекаєш від самоіронічної історії про Барбі та Кена у виконанні Марго Роббі та Раяна Гослінга. Початкове протиставлення реальності та вигадки швидко доповнюється новими, складнішими темами.
Дуже велику роль у сюжеті «Барбі» відіграє обговорення місця жінок і чоловіків у сучасному суспільстві. Сценарій оперує простими термінами, але водночас намагається розглянути цей одвічний конфлікт з різних боків. І деякі висновки, до яких доходить фільм, можуть для когось виявитися досить несподіваними. Особливо добре це було помітно за вкрай змішаною реакцією глядачів у залі на окремі сцени.
Історія тут не дає конкретних відповідей і не нав’язує своєї точки зору. До того ж вона не стає надто комплексною, що могло б відлякати глядачів. Від самого початку і до фінальних титрів ви спостерігаєте за історією Барбі, Кена і реального світу, а також дивних зв’язків, у яких ці три елементи взаємодіють один з одним. І щиро смішно тут буває настільки ж часто, наскільки й майже нестерпно сумно.
«Барбі» грає з вашими емоціями й очікуваннями настільки ж люто й безпринципно, наскільки маленька дитина грається з самими ляльками. Навіть дещо дивно, що компанія Mattel, відповідальна за виробництво титульних іграшок, дозволила випустити такий фільм. Адже часом він заходить на доволі провокативні території.
Паралельно кіно не забуває постійно захоплювати та розважати. «Барбі» досягає величезної динаміки коштом зміни не локацій, а тем у сценарії та контекстів. Завдяки цьому відчуття під час перегляду постійно змінюються, але завжди залишаються позитивними. Навіть рідкісні метаіронічні коментарі тут виявилися дуже доречними.
Ідеально доповнює враження від фільму місцева акторська гра. Марго Роббі давно зарекомендувала себе як першокласна актриса, яка здатна перевтілюватися в комплексних персонажів зі складним внутрішнім світом.
Барбі стала доповненням подібного вектора її образів, але з одним доповненням. Під час фільму ми буквально бачимо, як цей самий «складний внутрішній світ» з’являється в спочатку плоскому персонажі.
А Раян Гослінг — це Раян Гослінг. Багатьом буде достатньо і цього. Якщо ж ні, то будьте готові побачити одну з найцікавіших ролей актора. Він зумів подарувати свою глибину Кену — і це саме по собі велике досягнення.
Фільм рясніє багатьма відомими персонами. Знайшлося навіть місце для Дуа Ліпи та Джона Сіни. І всі виглядають органічно в місцевій феєрії фарб та емоцій. Адже навіть штучність в історії «Барбі» теж виявляється штучною, а з часом на передній план виходять виключно справжні емоції.
У «Барбі» можна деконструювати й аналізувати окремі сцени, в яких вистачає моментів для поціновувачів. А можна просто насолоджуватися переглядом, отримуючи візуальне і звукове задоволення (саундтрек тут чудовий, так). Автори кіно не примушують вас до конкретного настрою, а зняли кіно буквально для всіх, без скромності та сорому. І дещо іронічно, що подібне можна сказати про фільм про ляльок Барбі. Втім, після перегляду вся іронія цієї фрази точно вивітриться у вас із голови.
