Смерть Чедвіка Боузмана — найтрагічніша подія, пов’язана з реальністю кіновсесвіту Marvel. Актору діагностував рак товстої кишки у 2016 році, але він тримав цей факт у секреті практично від усіх. І роль Чорної Пантери прийняв з чітким усвідомленням своєї хвороби, не попередивши нікого в Marvel та Disney. Тож смерть Боузмана у 2020 році стала для всіх потрясінням і змусила знімальну команду переглянути плани на сиквел «Чорної Пантери», який тоді планували саме під Чедвіка. Сценарій довелося повністю переробляти. Як подібні зміни сказали на фінальній версії «Чорної Пантери: Ваканда назавжди» — читайте у рецензії нижче.
Жанр екшен
Режисер Раян Куглер
У ролях Летіша Райт, Данай Гуріра, Домінік Торн, Теноч Уерта, Мартін Фрімен
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Смерть Короля Т’Чалли, який ще й Чорною Пантерою був, через невідому хворобу стала потрясінням для всієї Ваканди. Траур усередині держави триває близько року, а Шурі (Летіш Райт) до того ж особисто звинувачує себе в смерті брата, адже не змогла оперативно знайти ліки. Загибель Чорної Пантери до того ж послабила позицію вакандійців на геополітичній арені, багато держав через це поновили свої спроби вдертися до Ваканди заради рідкісного мінералу вібраніуму. Але виявляється, що вібраніум може бути та в інших частинах світу. І це призводить Ваканду до зіткнення з підводною державою Талоканом та її суворим правителем Немором (Теноч Уерта).
Фільм задає свій мінорний тон із перших кадрів. Початкові кілька сцен «Ваканди назавжди» — це прощання з Т’Чаллою, обставлене настільки ж красиво та по-африканськи автентично, наскільки й сумно. По суті, весь фільм — це двогодинна епітафія Чедвіку Боузману. І цей факт знайшов відбиття у всіх елементах кіно.
Щонайменше це позначається на гуморі, яким завжди славився кіновсесвіт Marvel. Іноді з комедією окремі режисери відверто перегинають, як, наприклад, у «Торі 4». «Чорна Пантера: Ваканда назавжди» на цьому тлі здається максимально серйозним. Жартів тут майже немає, а ті, що є, подаються максимально ненав’язливо й вибудовані скоріше на нестандартних ситуаціях, а не на внутрішній клоунаді окремих персонажів.
Більшість кінокоміксу в принципі відчувається досить приземленою і навіть особистою. Ключовим двигуном сюжету історії цього разу є не якась масштабна подія чи надприродна загроза, а саме смерть Т’Чалли. Про неї герої не забувають ні на мить, а найсильніші моменти кіно розгортаються не в масштабних та креативних битвах, як це заведено всередині MCU, а на тлі зворушливих сердечних діалогів.
Втім, і про екшен автори не забули. Особливо він дивує і розважає в першій половині фільму — коштом все тієї ж приземленості. Місцева сцена міської погоні віддає духом «Джека Річера» та перших частин «Форсажу». А закінчується вона битвою-дуеллю, в якій кожен удар відчувається майже тактильно. Що свідчить про грамотну постановку всієї битви.
Відмінна постановка — це одна з головних переваг всього фільму. Куглер тут змішує в акуратних пропорціях слоумо, незвичайну операторську роботу, барвисті плани та продуману хореографію. Не забуває він і про етнофутуризм, яким уславилася ще перша «Чорна Пантера». Спостерігати за вакандійськими традиціями та технологіями у кіно дуже цікаво та на високому рівні естетично.
Причому ідеї етнофутуризму знаходять свій розвиток у державі Талокан, яку представили у фільмі. З ним Ваканда складається цікавий контраст. За основу для Талокана теж взяли давню цивілізацію (ацтекську), але замість технологій він пішов містичним шляхом. Однак його населення також намагається щасливо жити в ізоляції. Здавалося б, з вакандійцями вони мають швидко порозумітися, але деякі ідеологічні розбіжності не дозволяють їм мирно співіснувати.
У зіткненні Ваканди та Талокана виявляються ще й геополітичні теми сиквела «Чорної Пантери». Адже нам показують, що два схожі народи можуть піти війною один на одного через наявність зовнішніх загроз або цінних ресурсів. Решта світу при цьому використовуватиме ситуацію у своїх цілях. Далі підтексти ці питання не йдуть, але на тлі останніх фільмів Marvel стежити за чимось подібним вкрай приємно.
А ось фінальна битва, заради якої хтось, можливо, й піде на нову «Чорну Пантеру», тут швидше розчаровує. Вже саме тло для неї дуже нудне, адже залізний стовп посеред океанського нічого — не найкреативніша локація для пафосної битви. Сама битва швидко перетворюється на метушню, а сценарне обґрунтування сил мешканців Талокана вийшло дуже натягнутим. А місцями без проблем вдасться виявити величезні сюжетні дірки.
Зате з Немора антагоніст вийшов чудовий. Він виглядає загрозливим у кожній своїй появі, але паралельно його цілі та мотиви є максимально логічними. Як і в коміксах, Немор у «Чорній Пантері: Ваканда назавжди» більше антигерой, ніж повноцінний лиходій. І хочеться його ще побачити у майбутніх фільмах Marvel.
Також друга «Чорна Пантера» вводить у кіновсесвіт ще одного важливого персонажа з коміксів — Рірі Вільямс (Домінік Торн), також відому як Залізне Серце. У коміксах це спадкоємиця Залізної людини, яка зуміла самостійно зібрати свою броню. У фільмі зв’язків із Тоні Старком у неї майже немає, нехай деякі оммажі на персонажа Роберта Дауні-молодшого присутні. Але за самою Рірі, яку раптом затягнуло у конфлікт двох мегадержав, цікаво стежити. Домінік Торн вдалося втілити на екрані харизматичного персонажа, у якої до того ж складається цікава динаміка з Шурі. Хіба що нова броня Рірі вийшла якось надто мультяшною.
Всю «Чорну Пантеру: Ваканда назавжди» також можна розглядати як історію Шурі, її прийняття смерті брата та своєї спадщини. Весь вакандійський народ тяжко переніс смерть Т’Чалли, але саме Шурі сприйняла втрату на рівні особистої відповідальності. Кожне її рішення в історії ґрунтується на гіркоті втрати. І це додає фільму додаткової глибини.
«Чорна Пантера: Ваканда назавжди» разюче виділяється не просто серед решти фільмів четвертої фази, а й на тлі цілого кіновсесвіту Marvel. Тут є і жарти, і битви, і фансервіс, і розвиток сценарних ліній MCU. Але все одно кожна хвилина кіно пронизана меланхолією та смутком. Будьте готові, що традиційної розваги під попкорн тут не вийде.
І одразу про сцени після титрів. Вона тут лише одна, причому посеред титрів. Тож чекати до кінця не потрібно. А сама сцена розкриває один важливий факт, який свідчить, що на Чорну Пантеру Marvel має амбітні плани.