Із загальним кіновсесвітом DC ніби від початку все пішло не так. «Ліга справедливості», яка мала стати відповіддю Warner Bros. на «Месників», обернулася провалом в очах суспільства. Та й інші частини DCEU особливими висотами не блищали. При цьому окремі фільми за мотивами коміксів DC останнім часом виходять відмінними, що доводить «Бетмен» із Робертом Паттінсоном та «Джокер» із Хоакіном Феніксом. Але кіностудії не залишає спроб розвинути кіновсесвіт до хоча б прийнятного рівня. «Чорний Адам» — наступна з таких спроб. Розповідаємо у рецензії нижче, наскільки вдалою вона вийшла.
Жанр супергеройський екшен
Режисер Жауме Кольєт-Серра
У ролях Дуейн Джонсон, Ной Сентінео, Елдіс Ходж, Сара Шахі, Квінтесса Суінделл, Пірс Броснан
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Історія фільму розповідає про винесеного в назву супергероя Чорного Адама (Дуейн Джонсон). За 5000 років до початку безпосередніх подій сюжету він повстав проти тиранії у своїй державі Кандак, за що рада чарівників наділила його силою шести богів. Але практично відразу ув’язнила, оскільки гнів Адама міг нашкодити й мирним людям.
Зі своєрідної в’язниці героя звільнила археологиня Адріанна Томаз (Сара Шахі), яка паралельно бере участь у русі опору в Кандаку. Адже країна так і залишилася поневоленою. Але поява Чорного Адама може суттєво переламати перебіг історії. Про це здогадується Аманда Воллер (Віола Девіс), яка стежить за металюдьми по всьому світу. Саме вона посилає Спілку Справедливості Америки розібратися з Адамом, поки той не зробив нічого поганого.
З виробництвом «Чорного Адама», як заведено в DCEU, вистачало проблем. За початковими задумами Адам мав з’явитися ще в «Шазамі» як головний антагоніст, але від ідеї відмовилися. Тому Шазама та Адама вирішили розвести за своїми сольними фільмами, щоб гідно презентувати кожного, а конфронтацію персонажів залишити на потім.
При цьому проєкт виявився вкрай особистим для головного актора Дуейна Джонсона. Він зізнався, що з дитинства любить Чорного Адама. Тому під час роботи над фільмом він також займався продюсуванням та активним просуванням картини, а також намагався допомагати з усіма елементами кіно. Джонсона в Адамі приваблює бунтарська натура персонажа та його бажання завжди йти напролом, яка паралельно поєднується з чітким моральним кодексом.
Адже Чорний Адам — насправді не супергерой, а антигерой. Йому начхати на світову справедливість, він не прагне врятувати всіх на світі. А ворогів він готовий знищувати найжахливішими та найжорстокішими способами. Його гнів регулярно шкодить і звичайним людям, яких Адам нібито намагається захистити.
На неоднозначній природі персонажа і збудовано весь фільм. Причому автори не намагаються романтизувати його природу, як це найчастіше буває з антигероями. Наприклад, той самий Веном чи Червоний Ковпак сформували досить міцну симпатію навколо себе. «Чорний Адам» вибудований таким чином, що всім серцем полюбити героя не вийде до самого фіналу.
Так, Адам знищує ворогів настільки барвистими у своїй жорстокості методами, що фільм практично заходить на територію gore-фетишів. Втім, рейтинг у фільму все-таки PG-13, тож особливих одкровень не чекайте. Але кожний екшеновий момент, у якому титульний антигерой спопеляє всіх блискавками та відриває кінцівки солдатам, відтінюється демонстрацією наслідків настільки безконтрольної сили.
На такий розвиток настрою історії працює і присутність у фільмі Спілки Справедливості Америки. На етапі реклами здавалося, що вона лише заважатиме. А її впровадження в сюжет виглядало натужною прив’язкою до кінновсесвіту DC. Однак насправді Спілка створює цікавий контраст із Чорним Адамом, розвиваючи основні ідеї фільму.
Першу третину хронометражу здається, що Спілка — самозакохані егоїсти, які ігнорують проблеми простих людей за межами США і нагадують бюрократів від світу супергероїв. Адам на їхньому фоні, який не витрачає час на слова, а одразу діє, виглядає справжнім борцем за справедливість. Але що далі йде фільм, то менш привабливим починає здаватися Чорним Адам. І тим більше сенсу з’являється у вчинках представників Спілки, а самі вони починають виглядати людянішими, ніж безконтрольний «захисник» із силами богів.
Паралельно розкривається ще одна цікава тема фільму. Адже він розгортається у віддаленій і досить закритій державі Кандаку, з проблемами якої світові супергерої розбиратися не дуже поспішають. Країна окупована іноземними найманцями, люди живуть у страху. І поява незаперечної, колосальної сили замість порожніх обіцянок — це справжній шлях до порятунку для місцевих. Тобто «Чорний Адам» також порушує питання відсутності всемогутнього добра навіть у світі супергероїв, в якому хтось все одно буде змушений страждати та терпіти.
Навряд чи автори прагнули цього, але під час перегляду можна побачити чимало паралелей із війною в Україні. Засудження терору замість реальних дій, окупація та придушення національної ідентичності, ігнорування проблем цілої країни заради ілюзорного світового спокою, об’єднання нації заради свободи — всі ці теми у «Чорному Адамі» є, причому на їхнє обговорення приділили достатньо часу. Не подібних похмурих алюзій на реальність очікуєш від кінокоміксу, але тим цінніший фільм саме як витвір мистецтва.
Додатково цікаво, що до самого фіналу у фільмі немає якоїсь надзвичайно злої могутньої сили, як це заведено в сюжетах за коміксами. Адам та Спілка борються проти звичайних людей. З погляду екшену це створює безліч яскравих сцен, а на сценарному рівні «Чорний Адам» ніби проголошує, що головне зло потенційно ховається в серці самого Адама.
На жаль, така неоднозначність знищується в останній чверті фільму. До цього у «Чорного Адама» були всі шанси стати новим словом у супергероїці, яке замість класичних епічних битв наприкінці запропонувало б сумну безглуздість того, що відбувається. Але наприкінці все-таки з’являється об’єктивно «злий-презлий лиходій» — і в цей момент кіно повертається на рейки стандартної супергероїки без одкровень. Що не зовсім погано, враховуючи гідно реалізовані ідеї в основній частині сценарії, але подібна зміна вектора все-таки шкодить новаторству розповіді.
Зате фінальна битва вийшла вкрай яскравою, цього не відібрати. «Чорний Адам» загалом виглядає круто саме з погляду спецефектів. Вони тут не просто виконані на відмінно, а й регулярно радує з художньої та творчої точки зору. Особливо коли на екрані з’являється Доктор Фейт (Пірс Броснан), кожне заклинання якого — суцільне естетичне задоволення.
Зовсім у похмурість, як ведеться у DC, фільм не скочується. Вистачає в ньому і щиро кумедних моментів, які при цьому грамотно поставлені й не перетворюються на відвертий кринж. Останнім часто грішать фільми та особливо серіали від Marvel. Гумор у «Чорному Адамі» побудований на недосвідченості персонажів, які опинилися в нестандартних для себе обставинах, причому з різних боків.
І кожен персонаж у фільмі здається важливим і потрібним, навіть якщо його роль у ключових подіях не така велика. Через це місцева історія сплітається в міцний канат, який цілком може стати новою підтримкою вкрай хиткому кіновсесвіту DC. На важливість фільму для DCEU натякає і сцена після титрів, в якій з’явиться один старий та довгоочікуваний знайомий. Тож головні конфронтації ще попереду.