З 20 листопада в кіно розпочалися покази спортивного байопіка “Королева рингу”, у якому Сідні Свіні перевтілилася в найвідомішу боксерку США в 1990-х роках Крісті Мартін. Подібні ролі — завжди виклик, тож пропонуємо з’ясувати, як з ним впоралася акторка, котру називають секс-символом свого покоління, та наскільки цікавою в рамках екрана виглядає драматична історія реальної спортсменки.
Жанр біографічна спортивна драма
Режисер Девід Мішо
У ролях Сідні Свіні, Бен Фостер, Меррітт Вівер, Ітан Ембрі, Кеті О’Браян, Чад Коулмен, Тоні Кавалеро, Джесс Габор
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт
1989 рік, шахтарське містечко Ітманн, Західна Вірджинія. Молода дівчина Крісті Солтерс робить перші, і досить успішні, кроки на ниві аматорського жіночого боксу. Це призводить до знайомства з тренером Джеймсом Мартіном, з яким Крісті досягає помітних успіхів на рингу. Згодом вони одружуються, попри схильність боксерки до жінок, і систематична відправка суперниць у нокаут відкриває перед нею двері в кабінет легендарного промоутера Дона Кінґа.
“Крихітка на мільйон” отримує прізвисько “Дочка шахтаря” (адже саме шахтарем працював її батько), робить великий вклад в популяризацію жіночого боксу та стає першою боксеркою на обкладинці авторитетного видання Sports Illustrated. Та поза рингом доля Крісті складалася зовсім не райдужно: постійний контроль і домашнє насильство, як психологічне, так і фізичне, з боку її чоловіка робило життя жінки нестерпним. Кульмінацією цих аб’юзивних стосунків став доленосний листопадовий вечір 2010 року, який ледь не обернувся трагедією.
Як неважко здогадатися, “Королева рингу” — першочергово драматична історія про одну зруйновану долю, а вже потім про підкорення спортивних вершин.
Це вам не “Роккі” з його кліповими нарізками виснажливих тренувань і підготовок до бою усього життя під запальний хард-рок. Ні, тренування нікуди не поділися, і динамічні нарізки, що показують сходження героїні на Олімп, теж є. Але тут вони, як власне і самі бої, відійшли кудись на другий план. А музичний супровід майже завжди намагається додати смутку і без того похмурому оповіданню. Під час одного з поєдинків, наприклад, контрапунктом звучить церковний хор.
Австралійський постановник Девід Мішо вже неодноразово доводив, особливо це стосується його ранньої фільмографії (“За законами вовків” (2010), “Ровер” (2014)), що серйозне кіно знімати він уміє. Але цього разу історія, як і її персонажі, вийшли на диво поверхневими.
Сідні Свіні вдруге за цей місяць з’являється на екранах українських кінотеатрів після нещодавнього “Едема”, і вже вдруге змушує нервово соватися на стільці. У трилері про виживання Рона Говарда мала місце сцена пологів за участю персонажки Сідні, і саме вона була найнапруженішою в усьому фільмі. Тоді хотілося відвести погляд від екрана, але водночас цей епізод миттєво захоплював увагу та врізався у пам’ять. У “Королеві рингу” перед очима глядача постане ще одне потрясіння. Щоправда, відбудеться воно аж в кінцевому акті.
Від ефектної білявки, яка підкорює своїми яскравими образами червоні доріжки, на екрані не лишилося і сліду. Тепер це дівчина міцнішої статури з добре поставленим ударом і сумнівною зачіскою.
Колись Шарліз Терон сильно поекспериментувала над власною зовнішністю і отримала “Оскар”. Сідні теж виступає на території кардинальної зміни звичного образу та з прицілом на якісь нагороди. Та проблема в тому, що її зовнішня трансформація не передбачає внутрішньої глибини. Характер героїні намічений надто широкими мазками та викликає відгук не потужніший за факти з Вікіпедії.
Те саме стосується й інших персонажів. Джеймс Мартін — черговий екранний покидьок без індивідуальності. Зло без обличчя, зате з жахливою перукою. Мати Крісті — консервативна мегера, яка, попри свої зашорені погляди, чомусь вирішила, що вона в родині головна. Її батько натомість — порожнє місце, що впливає на події не вагоміше кухонної табуретки. Хоч якесь право на людські якості отримали епізодичні Кеті О’Браян (її ви могли бачити буквально на тому тижні в “Людині, що біжить”) та Чад Коулмен: перша може похизуватися щирістю, у яку віриш, другий — ексцентричністю Дона Кінґа.
Звісно, у 2025 році в історії Крістін Мартін існує значно більше шансів бути почутою, ніж власне у самої Крісті в 90-ті. Адже тоді вона мусила пригнічувати свою гомосексуальність і підтримувати імідж старанної дружини-домогосподарки, живучи з тираном. Плюс, як переконують автори, під впливом чоловіка ігнорувати феміністичні аспекти і той факт, що саме вона стала одним з першопрохідців, хто проторував шлях жінкам у великий бокс. Але ж зараз часи дещо інші — реальна Крісті з 2017 року щасливо живе у шлюбі зі своєю колишньою суперницею на ринзі Лізі Голівайн.
На момент написання рецензії цифри в бокс-офісі кажуть, що почути історію боксерки бажаючих небагато, адже при більш ніж скромному бюджеті у $15 млн касові збори наразі складають лише $2 млн.
Глядач банально проігнорував кіно, і згідно Box Office Mojo, прем’єрний вікенд у домашньому прокаті кваліфікують як один з найгірших стартів нових релізів для 2000+ екранів. На цей факт, до речі, відреагувала Сідні Свіні, яка в дописі в Instagram зауважила, що “пишається фільмом”. Можливо, невтішні збори пов’язані й з численними скандалами, в які постійно потрапляє акторка (особливо громадськість збентежила реклама джинсів).
Найкраще режисерські таланти Мішо проявляються якраз у шокуючій кульмінації, коли бути байдужим до того, що відбувається на екрані, рішуче неможливо. З таким жорстоким матеріалом кінороб дійсно працює вправно. Але це не скасовує факту, що поряд з напруженими епізодами тут знайшлося місце для нудьги, шаблонності і поверхневості. Що, своєю чергою, аж ніяк не перекреслює те, що в головному і найважчому бою у житті Крісті Мартін перемогу таки здобула.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.