10 березня на Netflix вийшов детективний трилер «Лютер: Сонце на спаді». Це продовження 5-сезонного серіалу про лондонського інспектора поліції Джона Лютера, роль якого виконав Ідріс Ельба. У рецензії нижче ділимося враженнями від побаченого та розповідаємо, чи вийшло нове розслідування головного героя достатньо напруженим і цікавим.
Жанр детектив, трилер
Режисер Джемі Пейн
У ролях Ідріс Ельба, Синтія Еріво, Енді Серкіс, Дермот Краулі, Генрі Херфорд
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Інспектора Джона Лютера звільнили з роботи через порушення закону під час минулих розслідувань та посадили за ґрати. А колишнім копам у в’язниці живеться дуже не солодко, і Лютер не став виключенням. Але поява нового навіженого вбивці змушує головного героя знову стати на шлях боротьби зі злом.
Тим часом у відділку, де колись працював Джон, відбулося багато змін. Його начальник Мартін Шенк пішов на пенсію, головною тепер стала інспекторка Одетт Рейн, а контора закупила більш сучасні монітори для роботи. Коли ж Одетт дізнається про втечу Лютера з в’язниці, вона направляється по допомогу до Шенка. Очевидно, що усім їм якось доведеться співпрацювати, щоб упіймати кровожерливого злочинця.
Серіал «Лютер» дебютував на екранах в далекому 2010 році та відразу ж завоював прихильність публіки, а Ідріс Ельба заслужено отримав «Золотий глобус» за цю роль. Творець проєкту Ніл Кросс не приховував, що надихався Шерлоком Холмсом та серіалом «Коломбо».
Від першого персонаж Ельби успадкував високий інтелект та колосальну проникливість, а від другого серіал отримав детективний піджанр howcatchem. Це коли глядач ще на початку історії дізнається хто (і, можливо, чому) скоїв злочин, але головна інтрига базується на тому, яким чином протагоніст дістанеться істини та змусить лиходія понести покарання.
Особливістю оповіді «Лютера» стало й те, що головний герой майже ніколи не міг дозволити собі зосередитися на одній справі. Ледь не в кожному епізоді йому доводилося буквально розриватися між, скажімо, розслідуванням чергового вбивства та проблемами, що більше стосувалися його особистого життя.
Крім того, серіал виглядав надзвичайно похмурим, як візуально, так і тонально. З усіх боків сіра англійська столиця виявилася чудовою локацією, щоб підкреслити важку загальну атмосферу та абсолютно безрадісну долю самого Лютера.
Початкові сцени повнометражного сиквелу наслідують ці добрі традиції: на вулиці як з відра постійно ллє дощ, Джон опиняється в справжньому пеклі, а божевільний вбивця з мімікою Ґолума та майже трампівською зачіскою тріумфує. Втім, тепер Лютер зосереджений виключно на одній справі, бо вона ж стала тригером, що спонукав його до дій.
Дивлячись на «Сонце на спаді» (підзаголовок тут служить ніби як підтвердження вищезгаданої похмурості), майже відразу стає очевидно, що стрічка не особливо відрізнятиметься від формату попередніх серій. Маємо маніяка, неочевидного хорошого хлопця, що буде йому протистояти, та декілька другорядних ліній, покликаних підняти ставки.
Так, тут десь трохи піддали динаміки у першій половині та дозволили собі більший бюджет. Але в іншому фільм дійсно сприймається як повноцінне продовження серіалу. Інколи може здатися, наче дивишся новий сезон. При цьому рівень напруги не дотягує до кращих епізодів перших сезонів, а зі старих персонажів майже нікого не залишилось (справедливості заради, через їхню загибель з волі сценаристів).
Перегляд фільму можна сміливо рекомендувати глядачам, що не знайомі з серіалом. Сюжет має нову, практично не пов’язану з минулими пригодами історію, тож знати, що було до — зовсім не обов’язково.
Також глядачам може не сподобатись деяка карикатурність і типовість лиходія, просідання сюжету в середині (цим грішили пізні сезони) та певна неправдоподібність. Якщо раніше автори презентували мерзенних типів і психопатів, що, наприклад, не цуралися забивати цвяхи в тіла жертв, то на їхньому тлі тутешній поганець нагадує марвелівського Улісса Кло. Його захопленість тортурним порно виглядає як гра у дитячій пісочниці.
Титульний же персонаж у виконанні незмінного Ідріса Ельби все ще той самий старий добрий Джон Лютер, з його фірмовим пальтом, темно-червоною краваткою та нестримною жагою зупинити маніяка. Він втрачає роботу (читай — сенс свого буття) та репутацію, але натомість уподібнюється до супергероя — свого роду Темного лицаря, котрий задумливо споглядає на злочинний мегаполіс з даху високого будинку та співпрацює з місцевими копами.
«Лютер: Сонце на спаді» напевно сподобається шанувальникам серіалу, але він може видатися в міру цікавим й іншим глядачам. Тут немає звичного поступового занурення в історію, зосередження уваги на тягучій атмосферності чи рівня драматизму, який відчувався, коли творці наважувалися попрощатися з важливим персонажем. Але загалом це непогана й досить захоплива історія про видатного лондонського детектива, в котрого видався ще один напрочуд важкий день.