Вплив настільної рольової гри Dungeons and Dragons на сучасну культуру повною мірою оцінити практично неможливо. Без D&D у нас не було б майже жодної культової RPG рівня Fallout і Neverwinter Nights, багатьох відомих романів, епохальних фільмів та цікавих серіалів. Та й просто дуже велика кількість сучасних творців рівня Джона Фавро так чи інакше надихалися якраз D&D. Тільки ось із повнометражним кіно цьому всесвіту довгий час не щастило. «Підземелля і дракони: Честь злодіїв» — спроба виправити ситуацію. Розповідаємо в нашій рецензії, наскільки успішною вона вийшла.
Жанр фентезі
Режисер Джон Френсіс Делі, Джонатан Голдштейн
У ролях Кріс Пайн, Мішель Родрігес, Г’ю Грант, Реге-Жан Пейдж, Джастіс Сміт, Софія Лілліс, Хлоя Коулмен
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
Бард Еджин (Кріс Пайн) і варвар Хольга (Мішель Родрігес) живуть грабунками. У парочки є свої принципи, бо роблять вони все заради доньки Еджина Кіри (Хлоя Коулмен). Але одна невдала справа все-таки призводить до ув’язнення. Еджину і Хользі вдається втекти, але вони дізнаються, що колишні товариші їх зрадили.Тепер їм доведеться не тільки очистити свою репутацію в очах Кіри, але й повернути награбоване та дати відсіч недалекій загрозі, яка може погубити ціле королівство.
Всесвіт Dungeons and Dragons настільки величезний і опрацьований, що можна взяти лише невеликий його клаптик — і вже буде достатньо, щоб вибудувати цілу франшизу. Але автори фільму «Підземелля і дракони: Честь злодіїв» вирішили піти іншим шляхом. Використовуючи сетинг «Забутих Королівств» лише як основу і ґрунт для фансервісу, знімальна команда розповідає самостійну й унікальну історію. Яка при цьому чудово передає сам дух партії в настільну D&D.
Перед глядачами розгортається не зовсім традиційне фентезі. Магія і вигадані раси у фільмі — лише красивий і пророблений антураж. Адже насамперед «Підземелля і дракони: Честь злодіїв» — фільм про пограбування.
Який причому працює за всіма канонами «Трилогії Оушена». Тут вам і зрада на самому початку як двигун сюжету, і збір команди, і продумування плану, щоб потрапити в захищене сховище, і вічне невезіння головних героїв, через яке їм доводиться постійно адаптуватися до нових умов.
Навіть саудтрек і деякі режисерські прийоми часом дуже сильно відсилають до класичних фільмів-пограбувань. Але зроблено все настільки якісно і, вибачте за банальність, з душею, що відторгнення абсолютно не викликає.
«Підземелля і дракони: Честь злодіїв» набагато кращий, ніж про нього можна подумати за трейлерами або зав’язкою.
Нехай у перші кілька хвилин перегляду не позбутися відчуття, що дивишся дещо банальне фентезі прямо з «нульових», яке до того ж зняли одразу для телебачення, але враження швидко починають змінюватися на краще. І вже до середини усвідомлюєш, що дивишся дуже креативне кіно, в якому вистачає цікавих рішень.
Взяти, приміром, місцеві екшен-сцени. Майже кожна ґрунтується на унікальних здібностях головних героїв і підкреслює їхні особливості. Тому всі активні дії у фільмі мають дивовижний і оригінальний вигляд. А вже коли персонажі починають працювати в команді, як і змушує кожна партія в D&D, то рівень приємних вражень і зовсім пробиває прямо захмарні висоти.
Колориту фільму додає і магія, завдяки якій майже всі сцени мають фактурний і стильний вигляд. Фанати Dungeons and Dragons явно оцінять рівень реалізації та відсилань у цьому елементі фільму. Усім іншим же чари майже стовідсотково здадуться видатними. Остання битва заклинань, у якій кожен «удар» відчувається майже на тактильному рівні, так і взагалі цілком може стати однією з найкращих сцен року.
«Підземелля і дракони: Честь злодіїв» ні на секунду свого хронометражу не втрачає атмосфери веселої пригоди. Тут навіть найстрашніші небезпеки та безсердечних ворогів можна здолати, якщо діяти спільно та з розумом. І начебто таке ставлення до сценарію здається дещо наївним, але в загальному контексті про це зовсім не думається.
Фільм веселить і смішить, не скочуючись у банальності. Його чарівний сетинг розв’язав дотепним сценаристам руки та дозволив реалізувати безліч цікавих ситуацій.
Загальна динаміка кіно теж йде на користь враженням. Локації постійно змінюються, вони тематично різноманітні, але при цьому завжди вписуються в рамки загальної концепції і не виглядають зайвими.
У всесвіту Dungeons and Dragons уже був досвід із кінематографічною адаптацією, але в середині «нульових» він вийшов максимально посереднім. Тому й попередні очікування від нового фільму інакше як скепсисом описати не виходило. Але тим приємніше, що кіно виявилося чудовим.
Можливо, фанати лора Dungeons and Dragons і зможуть причепитися до місцевої термінології, яка не надто сильно занурюється в багаторічні канони всесвіту. Але на тлі інших заслуг історії про одне чарівне пограбування займатися чимось подібним абсолютно немає бажання.