З 28 серпня в кінотеатрах почали прокатувати містичний трилер “Потойбічне” від відомого голлівудського сценариста Девіда Кеппа та не менш відомого режисера Стівена Содерберга. Це вже третя спільна робота кіноробів за останні кілька років після трилера “Кімі” (2022) та шпигунського трилера “Операція “Чорний кейс”, що пройшов в українському прокаті на початку весни. Що пропонують глядачам ці двоє в “Потойбічному” та чим примітне їхнє кіно — розповідаємо в рецензії нижче.
Жанр драматичний трилер про надприродне
Режисер Стівен Содерберг
У ролях Люсі Лью, Кріс Салліван, Калліна Лян, Джулія Фокс, Вест Малхолланд, Едді Меддей, Лукас Папаеліас, Бенні Елледж, Деніел Деніелсон, Наталі Вуламс-Торрес
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
Звичайна родина в особі Ребекки, Кріса та їхніх дітей-підлітків Хлої і Тайлера переїжджають у симпатичний будиночок десь у затишному передмісті. У кожного з них свої турботи: Ребекка, що виступає головною у сім’ї, вплуталася в якісь шахрайські схеми на роботі; Кріс, схоже, подумує про розлучення; плавець Едді просто поводить себе як свиня, а збентежена Хлоя переживає смерть близької подруги. Саме юна дівчина починає відчувати якусь незриму таємничу присутність у будинку, і коли у цьому пересвідчуються усі інші, стає очевидно, що вони тут живуть не самі.
Ідея фільму в Содерберга виникла після того, як він, його дружина та їхня хатня робітниця припустили, що в будинку, де вони живуть і працюють, присутній дух померлої жінки Мімі, що колись там жила. “Це змусило мене задуматися про те, як би Мімі поставилася до нашої присутності в її будинку. Чи злиться Мімі на те, що ми тут живемо?” — зізнавався режисер. Він написав 10 сторінок сценарію, а згодом Девід Кепп перетворив їх на повноцінну історію та додав фінальний твіст.
“Потойбічне” на перший погляд виглядає як щось явно моторошне, мінімум трилерне. На це натякає і приналежність стрічки до компанії Neon, яка звикла випускати якщо не “найстрашніші фільми десятиліття”, то принаймні “найкращі горори року”, і непримітна зав’язка з родиною у новому домі, що становить кричуще жанрове кліше.
Але Стівен Содерберг не був би самим собою, якби видав звичайний жанровий зразок. Банальщину без будь-яких амбіцій деконструювати іржаві тропи. Натомість постановник нахабно використовує їх задля авторського задуму, ігноруючи сумнівну перспективу піддати кіно гостросюжетним жанровим рамкам.
Приблизно те саме відбулося й у березневій “Операції “Чорний кейс”, де в сетингу шпигунського трилера з відповідною інтригою Содерберг замаскував історію про довіру у подружніх стосунках, на яку нашаровувалися нехай десь небезпечні, але все ж другорядні пристрасті секретних агентів. У “Потойбічному” за фасадом горора/трилера про привида в оселі криється драма про дисфункціональну сім’ю та трагедію, що, можливо, стала одним із наслідків цієї дисфункціональності.
Але куди більше уваги цього разу режисер приділяє не змісту, а виразній і навіть експериментальній формі свого псевдожахливого дітища.
Фішка в тому, що оповідь ведеться з погляду самого полтергейста, причому в прямому сенсі. Глядач буквально бачить все очима загадкової потойбічної сутності, котра виступає безмовним та майже невидимим спостерігачем усього, що відбувається у домі. Це додає не те що певної свіжості показаному, але й повністю зводить нанівець будь-яку горор-складову. Тож якщо хтось розраховував на фільм жахів, той точно почуватиметься обдуреним.
З технічного боку це виглядає досить захопливо: за ручну камеру взявся особисто Содерберг, і здається, ніби це Еммануеля Любецкі, з його знаменитою “безмонтажною” манерою фільмування, помістили в обмежений простір одного будинку. Монтаж тут, звісно, наявний, однак і його не назвеш звичним, адже склейки припускають асоціацію, ніби між сценами екран гасне, а потім знову вмикається.
В певний момент це може нагадати якусь умовно квестову відеогру від першої особи з “екраном завантаження” між місіями, якщо вже рецензія пишеться для сайту, зосередженому на IT-тематиці.
А от щодо змісту та, відповідно, емоційної залученості глядача, до стрічки виникають слушні запитання. Наприклад, у спробі побудувати максимально реалістичний побут середньостатистичної сім’ї Содерберг втратив можливість запропонувати хоч скільки-небудь цікавих персонажів. Тобто таких, на долю яких нам буде не начхати. Не додає цікавості до перегляду й суцільно монотонне, неквапливе оповідання, хоча, здавалося б, замкнений простір припускає очевидні маневри для напруги.
Парадоксальним чином “Потойбічне” пропонує досить цікавий кінодосвід, але при цьому не є фільмом сильно захопливим. І коли камера таки вибереться з задушливих кімнат набридлого приміщення, ймовірно, з полегшенням зітхне і глядач.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.