19 березня в прокаті стартував містичний фільм жахів “Ритуал: Смертельна гра”. Цього разу невтомні вигадники-кінороби вирішили налякати нас шкідливою свічкою. Що у підсумку вийшло з цього нехитрого задуму — читайте в нашому огляді.
Жанр містичний фільм жахів, психологічний трилер
Режисер Кім Нунан
У ролях Лора Солле, Єва Мейерсон, Медісон Гейгер, Мбенг Кловіс, Чейз Бріджес, Аліса Хільденбранд, Ешлін Гортон, Ізабель Вестерн
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2026
Сайт IMDb
Студентка-парапсихологиня, блогерка та шанувальниця потойбіччя Роза Гонсалес отримує посилку з хоспісу з речами своєї померлої бабусі. У скрині дівчина виявляє ритуальну свічку з магічним свічником, за допомогою яких можна спілкуватися з духами мерців. Як і у культовій грі “Хто я?”, задавати варто лише такі питання, на які можна дати відповідь “так” або “ні”.
Звісно, Роза не відмовляє собі у задоволенні запалити ґніт на восковій знахідці та спробувати розпочати діалог із родичкою. От тільки необережна героїня й гадки не мала, що ці ігри з надприродним ризикують призвести до трагічних наслідків.
Якби “Ритуал: Смертельна гра” якимось дивом не потрапив в український прокат, і ви, і абсолютно точно автор цих рядків навряд чи коли-небудь дізналися про існування цього низькобюджетного фільму від невідомих кіноробів з маловідомими акторами у кадрі. Для режисера Кіма Нунана це лише друга повнометражна стрічка в кар’єрі — попередньою був жахастик Nyctophobia (2024), котрий на IMDb наразі має потужні 2,6 бала згідно з оцінками 189 глядачів, що не пошкодували свого часу на перегляд бозна-якого кіно.
Взагалі такого штибу фільми не те щоб потребують цілих рецензій — достатньо буде замітки в якому-небудь Х. Бо й розбирати тут до ладу нічого.
На Rotten Tomatoes, наприклад, присутні лише два огляди, посилання на один з яких веде до помилки 404. Що цікаво, єдиний коментар до другого, негативного, належить місцевій виконавиці головної ролі Лорі Солле, яка відповіла критику щось на кшталт “мені шкода, що вам кіно не сподобалося, але я вдячна, що ви знайшли час написати такий розгорнутий огляд”.
Почнемо з того, що сама ідея фільму — спілкування зі зловісними духами, яке нічим хорошим не закінчується — заяложена настільки, що тих привидів напевно вже можна викликати за допомогою гребінця, спінера, банки пива; тут на що в кого вистачить бюджету.
Коли ж загортаєш такий кволий задум у суцільно нудне оповідання, де нічого цікавого не відбувається від слова зовсім, то ніщо не врятує.
Не йде на користь і локаційна одноманітність, особливо коли другорядні персонажі стрімко зникають і Роза лишається сам на сам зі своєю бідою. Нехай сюжетно такий хід цілком обґрунтований (плюс є певні візуальні підказки щодо кульмінації, і це навіть непогано), але спостерігати за тим, як якась рандомна дівчина, до того ж не така проста, як здається на перший погляд, протистоїть шкідливій свічці у темній кімнаті — відверто таке собі задоволення.
Невеличке пожвавлення відбувається, коли горе-блогерка намагається показати діалог з восковим виробом у прямому етері, особливо тішать коментарі у дусі “дзвоніть Скаллі та Малдеру”. Але це спорадичний сплеск випадкової іронії. Піддай Нунан іронічного контексту побільше, і це могло стати рятівним кругом для фільму. Та цього, на жаль, не стається.
Натомість творці явно покладалися на фінальний твіст, що в кращих традиціях жанру подається як справжнє одкровення (та ще й як соціальний коментар, щоб додати змістової глибини та вже точно здаватися молодцями). Але, будемо чесними, і цей трюк добряче зносився — спитайте хоча б у Джеймса Вана. Тобто уся ця пилюка в очі нині скоріше не працює, ніж навпаки, особливо коли ресурси сильно обмежені.
“Пародія на дошку віджа” — ось така репліка звучить в одній зі сцен, і напевно вона якнайкраще схарактеризує усю стрічку, котра натурально ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.