5 січня на великих екранах України вийшла україно-польська історична драма «Щедрик» від режисерки Олесі Моргунець-Ісаєнко. Світова прем’єра стрічки відбулася ще 4 березня 2022 року. Тоді нам було не до кіно, зате фільм встиг помандрувати світом, побувати на різноманітних фестивалях у багатьох країнах. Нарешті подивилися його і ми, тому тепер готові поділитися своїми враженнями.
Жанр історія, драма
Режисер Олеся Моргунець-Ісаєнко
У ролях Яна Корольова, Андрій Мостренко, Поліна Громова, Анастасія Матешко, Йоанна Опозда, Мирослав Ганішевський, Томаш Собчак, Алла Бінєєва, Христина Ушицька, Оксана Муха
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb
1939 рік. Місто Станіславів (Івано-Франківськ). В одному будинку живуть українська, єврейська та польська сім’ї. Між ними далеко не все добре у стосунках, особливо між поляками та українцями. Але окупація Польщі німцями за допомоги Радянського Союзу зближує людей і показує хто тут реальний ворог.
Далі буде довга війна, а потім прийдуть «визволителі» комуністи. Когось повезуть в табори в Німеччину, когось заберуть «совєти», але в цьому домі завжди залишатиметься місце для людяності, відваги та любові. Скрізь час та негаразди лунає «Щедрик», що «робить людей добрішими».
Робота над стрічкою «Щедрик» почалася задовго до початку повномасштабного вторгнення. Тоді мало хто міг уявити, що українські глядачі так добре розумітимуть головних героїв, які чують завивання сирени та ховаються від бомбардувань у підвалах.
Глядачу знайомий увесь спектр емоцій персонажів, коли до них в місто приходять «визволителі», міняють свої прапори на чужі, розселяють військових по квартирах тих, кого вбили або забрали катувати.
Усі ці моменти з історії України зараз дуже добре перегукуються з реальністю, тому глядач максимально швидко розчиняється у фільмі буквально з перших хвилин після його початку. Звісно, тут є й мирний побут, сварки через дрібниці, сутички між родинами, нерозуміння та несказанність. Але саме такі моменти посилюють той біль, страждання та розпач, що приходить в дім до героїв і залишається там назавжди.
«Щедрик» якісно знятий, а картинка напевно пропущена через якийсь фільтр, що робить кіно «під старовину», а значить більш атмосферним та автентичним. Впадає в око й обмеженість бюджету, тому 95% хронометражу проходять в будинку де живуть головні герої. І все ж таки команда фільму добре передала атмосферу того часу. Тут дуже ретельно підібрані деталі інтер’єру, одяг, говірка, їжа, звичаї та купа інших важливих дрібниць.
Сама пісня «Щедрик» лунає часто та за будь-якої нагоди й символізує надію на добре майбутнє. Правда, в деяких моментах її виконання здавалося нелогічним або безглуздим, але у більшості випадків її зміст, важливість та сакральне значення для нашого народу передані максимально точно.
«Щедрик» непогано розкриває теми Голокосту, репресій СРСР відносно поляків та українців, жорстокість та твердолобість радянської влади. Але все ж таки ці моменти зроблені прямолінійно та занадто грубо без недомовленостей, сірих тонів та подвійних шарів, що роблять з гарного кіно видатне.
У фільми знялися багато крутих українських та польських акторів. Але найбільше враження справляє одна з головних героїнь — викладачка музики Софія Іванюк. Її роль зіграла Яна Корольова і для дівчини це був кінодебют.
Якби я не знайшов цього факту в інтернеті, то ніколи б не подумав, що це перша кіноробота для акторки. Їй дісталася важка та різнобарвна роль дружини та матері, яка бачить смерть членів родини. Вона страждає та впадає у відчай, боїться та плаче, але залишається незламною до кінця.
Неймовірно зіграні ролі німців, різних радянських посадовців та військових. Дуже гарно впоралися зі своєю роботою діти, але вони ж і стали найслабшим місцем картини. Звісно, я роблю поправку на те, що дитині важко грати, тим паче в такій серйозній стрічці. Але все одно їх поки ще здебільшого посередня акторська гра руйнує враження від декількох надважливих моментів сюжету. Не можу не відмітити, що це стосується лише деяких важливих сцен, бо з усіма іншими місцями діти впоралися на відмінно.
Також є певна нелогічність у вчинках деяких героїв, а інколи сюжетні зачини не призводили до подальшого розкриття історії. Але все це лиш бліда тінь негараздів, що не можуть спаплюжити якісно знятого українського фільму, котрий треба дивитися кожному.