17 червня на Netflix вийшов новий фантастичний трилер «Спайдергед» Джозефа Косінскі, режисера свіжого «Топ Ган: Меверік», «Трон: Спадщина» та «Облівіона». Затримка виходу в прокат блокбастера з Томом Крузом через ковидні обмеження дозволили Косінскі також зняти картину для стриму-гіганта, задіявши зірок в особі Кріса Хемсворта та Майлза Теллера («Одержимість», «Хлопці зі стволами», «Занадто старий, щоб умерти молодим»). Сценарій написали автори «Зомбіленду» та «Дедпула» Пол Вернік та Ретт Різ. Стрічка заснована на оповіданні популярного американського автора Джорджа Сондерса. А от чи варто дивитися новий літній хіт Netflix читайте в рецензії нижче.
Жанр наукова фантастика, трилер
Режисер Джозеф Косінскі
У ролях Кріс Хемсворт, Майлз Теллер, Джерні Смоллетт
Реліз Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Ексцентричний учений Стів Абнесті (Кріс Хемсворт) керує незвичайним виправним закладом «Спайдегед». Ця велика красива будівля розташована на відокремленому острові с обмеженим доступом. Арестантів тримають у комфортних умовах, смачно годують, іноді вивозять на прогулянки та дають вільно ходити усередині комплексу. Стівів улюблений ув’язнений Джефф (Майлз Теллер). Хлопець закоханий у нову дівчину Ліззі (Джурні Смоллет), але минуле не дає йому зізнатися.
За перебування у «Спайдергеді» піддослідним сильно вкорочують термін. Натомість в’язні носять на попереку спеціальний пристрій з різними ампулами, який упорскує в тіло експериментальні психотропні речовини, що впливають на почуття. Це можуть бути підсилювачі любові та сексуального потягу, збудники страхів, депресій чи веселощів. Дозу та вибір речовин регулює через смартфон сам Абнесті. Зі своїм помічником Марком Стів експериментує з людьми їхніми емоціями, щоб, як він каже, врятувати людство. Але чи все так насправді?
На відміну від інших в’язниць, наприклад, Кінгівського Шоушенка, Спайдергед миле містечко, де мінімум охорони, купа вільного часу, відеоігри, книги та власні кімнати з безліччю зручностей. Та й сам адміністратор симпатичний добрий малий, який стильно одягається і задерикувато танцює під музику 70-х. А ще він дбає про своїх людей, возить їм ліки, купує новий посуд і виконує інші маленькі примхи. Натомість просить лише слідувати його командам під час експериментів із речовинами.
Фільм концентрує увагу на відносинах Стіва та Джеффа. Іноді в цей дует додають Марка та Ліззі, а також пару трійку інших ув’язнених, але вони служать лише інструментами та тлом для розкручування конфлікту між головою колонії та його в’язнем.
Хемсворт і Теллер чудово справляються з ролями, їм віриш і захоплюєшся якісною акторською грою. Щоправда, вміло розкрити героїв, вивернути їх навиворіт та змусити глядача їм співпереживати у сценаристів не вийшло. То передісторію дають рваними шматками, а то вигадують непотрібні сюжетні твісти, там де це зайве.
Буквально з перших хвилин стрічка акцентує увагу глядача на кількох актуальних темах та ставить цікаві питання. Чи варто змінювати людські відчуття та почуття за допомогою будь-яких речовин чи наркотиків? Чи не робимо ми те саме вже сьогодні та не піддамося подібним зручним штукам у майбутньому?
Адже так просто прийняти таблетку та відчути щастя чи закоханість, чи дати речовину іншому, щоб змінити його почуття, як цього хочеться нам. Ворога можна залякати, друга зробити відданішим, а предмет кохання змусити відповісти взаємністю. Така влада не пройде безслідно, але головне питання кому в руки потрапить настільки потужний інструмент і що він робитиме з ним.
Та якщо з персонажами вийшло не дуже, то побудувати напружений розвиток подій сценаристам все ж таки вдалося. Фантастичні трилери сильні задумом та його ефектним розкриттям, що й вийшло у випадку «Спайдергеда». Конфлікти вміло наростають, персонажі рухаються в потрібний бік, попутно розкриваючи приховані мотиви та реальну правду про введені ув’язнені препарати. Не забувають і про гумор, вміло та точково вставляючи його у потрібні місця. Це не псує враження і не знижує напруження емоцій, а навпаки, додає перцю тому, що відбувається.
Сценаристам «Спайдергеда» вдалося поставити страшенно актуальні, згадані вище, питання, грамотно розжарити пристрасті та закрутити сюжет. А потім все це безглуздо злити за пару трійку останніх хвилин стрічки.
Фінал картини непоганий сам по собі. Просто за ідеєю він повинен дати хоча б одну відповідь на задане самою ж картиною питання і вдало, а ще краще, видовищно, завершити лавину подій, що летить вниз. Але реалізувати жоден із пунктів у фільму не вийшло.
Можливо, для повноцінної реалізацїї задуманного авторам не вистачило матеріалу оповідання. А можливо їм просто не вдалося реалізувати готові ідеї. У будь-якому випадку картина більше сприймається як епізод якої-небудь фантастичної антології, а не як повноцінний літній блокбастер Netflix.