5 вересня на платформі Apple TV+ вийшов кримінально-детективний трилер “З вершин до низин” американського режисера Спайка Лі з Дензелом Вашингтоном у головній ролі. Сюжет стрічки заснований на романі “Викуп Кінґа” (1959) Еда Макбейна та є англомовним рімейком класики Акіри Куросави “Рай та пекло” (1963). В огляді нижче розповідаємо, що становить сучасне переосмислення цієї історії про помилковий кіднепінг.
Плюси:
присутність захопливих і напружених моментів і сцен, що для жанру трилера життєво необхідно; акторська гра Дензела Вашингтона; намагання йти власним шляхом, а не сліпе слідування за уславленим попередником;
Мінуси:
невиразність авторського висловлювання; дивне як за змістом, так і за формою кіно; сумнівні сценарні та режисерські рішення;
“З вершин до низин” / Highest 2 Lowest
Жанр кримінальний трилер, детектив
Режисер Спайк Лі
У ролях Дензел Вашингтон, A$AP Rocky, Джеффрі Райт, Ільфенеш Хадера, Ice Spice, Дін Вінтерс, Джон Дуглас Томпсон, Лашанз, Обрі Джозеф, Ентоні Рамос
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb
Колись Девід Кінґ заснував музичний лейбл Stackin’ Hits Records, який у підсумку став надзвичайно успішним і прибутковим. Нині у Девіда розкішна квартира у фешенебельному районі Нью-Йорка, слава, репутація, красуня-дружина і син-підліток, що подає надії у баскетболі. Але таке, на перший погляд, ідеальне життя — не більше ніж ілюзія, адже тектонічні зміни в музичній індустрії (в одному з діалогів звучить фраза “ШІ — майбутнє музики”) призвели до того, що компанію Девіда хочуть поглинути, і це його категорично не влаштовує.
Але справжні проблеми для Кінґа тільки починаються — дзвінком телефоном невідомий повідомляє, що викрав його сина та вимагає $17,5 млн. Згодом виявляється, що під час викрадення сталася помилка, і насправді у біді опинився син водія і доброго друга Девіда — Пола. Однак для викрадача це нічого не змінює, і головний герой постає перед важким моральним вибором, адже рятування чужої дитини коштуватиме йому музичного дітища, якому він присвятив багато років свого життя.
Якщо ви знайомі з творчістю Спайка Лі, то напевно знаєте, що його фільми першочергово зосереджені на афроамериканській спільноті та відповідних персонажах. Наприклад, за роль в біографічній стрічці “Малкольм Ікс” (1992), присвяченій відомому афроамериканському активісту, Дензел Вашингтон номінувався на “Оскар”, “Золотий глобус” та отримав Срібного Ведмедя на Берлінале. А “Чорний куклукскланівець” (2019) номінувався на шість “Оскарів”, зокрема за найкращий фільм, адаптований сценарій і режисуру.
З Дензелом, до речі, Лі співпрацює далеко не вперше, вже протягом 35 років, нехай навіть востаннє вони зустрічалися майже два десятиліття тому на знімальному майданчику кримінального трилера “Не впіймали — не злодій” (2006). Та й рімейки для постановника теж не в новинку — згадуємо його версію культового “Олдбоя” (2003) Пан Чхан Ука, щоправда, вийшла вона доволі суперечливою.
Тож напевно ні для кого не буде сюрпризом, що і рімейк “Раю та пекла” Куросави у виконанні Спайка Лі суттєво відрізняється від оригіналу, дарма що сюжетний каркас фактично той самий. Окрім того, що режисер осучаснив історію, вона піддалася помітному зміщенню акцентів.
Практично одразу глядача буквально тицяють носом у розкіш, в якій звик існувати головний герой та його сім’я: лакшері апартаменти з чудовим краєвидом на Бруклінський міст, пишні твори мистецтва на стінах (серед яких важко не помітити відсилання до класики Куросави), дорогі костюми, прикраси тощо. Саме прізвище Кінґ виглядає промовисто. І на початках усе це наштовхує на думку, що Лі піде по стопах уславленого японського колеги щодо мотивації викрадення. Але ж недарма замість одного з керівників взуттєвої фабрики у виконанні Міфуне Тосіро з Вашингтона зробили музичного магната.
Проблема “З вершин до низин” полягає у тому, що цей гостросюжетний трилер/детектив Спайк Лі намагається супроводити химерністю форми та деякими сумнівними сценарними і режисерськими рішеннями.
Для першого буде показовим недоречний логотип у монтажних склейках, зміна цифри на притаманне плівковим камерам зображення буквально в кількох епізодах, музичне оформлення, яке збиває з пантелику. Майже протягом усього часу воно повністю дисонує з тим, що відбувається на екрані. Виправдати такий підхід можна хіба що у сцені погоні за викрадачем, де напруга розбавляється легковажними латиноамериканськими співами і танцями: це дозволяє усвідомити, що дискомфортно не тільки нам біля екрана, але і героям. Друге стосується змістового наповнення загалом і конкретних епізодів зокрема.
Основна думка оригіналу стосовно кричущої класової нерівності тут по суті сходить нанівець, але натомість ніякого виразного висловлювання від Спайка Лі не надходить. Ну так, до персонажа Вашингтона поліціянти ставляться з куди більшою повагою, ніж до його водія Пола, до того ж колишнього ув’язненого. Та і єдиний білий коп, скажімо так, значно менш симпатичний за навколишніх.
Десь там на тлі звучать пасажі про важливість громадської думки (і як наслідок про культуру скасування) та безжальність капіталізму, і це десь перегукується з Куросавою. Про славу і гроші. Але усі ці нюанси разом, по-перше, неоковирно плутаються між собою, а по-друге — аж ніяк не провокують сприймати стрічку як щось авторськи притомне, ідейно значуще.
Виникають питання і до “стосунків” головного героя з антагоністом, особу якого по зрозумілим причинам розкривати не будемо. Якщо у Куросави лиходій був хитрим заздрісним покидьком, то у Лі він — звичайний зарозумілий дурень.
Загалом вийшло якось тонально нерівно і трохи дивно як за змістом, так і за формою. Тут є цікаві моменти та простір для акторської гри Дензела Вашингтона, що вже непогано. Але стрічці не вистачає ідейного стрижня, щоб після перегляду глядач міг чесно собі зізнатися, що ці дві з гаком години біля екрана пройшли не дарма.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: