До списку прочитаного додався технотрилер відомого британського письменника Джона Маррса «Зберігачі». У 2022 році книжку випустило видавництво BookChef. На їхньому рахунку це далеко не перший роман автора. В рецензії нижче поговоримо про сюжет, цікаві елементи книжки та якість видання.
Автор Джон Маррс
Видавництво BookChef
Сторінок 448
Рік 2022
Обкладинка Тверда
Мова Українська
Формат 128×200 мм
Сайт bookchef.ua
Події «Зберігачів» розгортаються у відносно недалекому майбутньому. Цей світ наповнений розвиненими технологіями, ШІ, суперкомпьютерами тощо. Правда, створити утопічно гарну якість життя людству не вдалося: Великобританія та багато інших країн закрили кордони для переселенців, а уряди тероризує група хакерів, які викрадають державні таємниці та просять за них непомірні для економіки виплати.
Кібершахраї вже спустошили не одну державну казну і тепер підбираються до надсекретної інформації уряду Великобританії. Поки вчені розробляють супернадіний захист від хакерів, державні таємниці вирішують буквально сховати в головах п’ятьох громадян. Усі вони мають синестезію — будь-які звуки викликають у них кольорові образи. Такі люди складають лише 0,5% населення і чудово підходять для тимчасового зберігання великої кількості інформації у себе в голові.
Обрані Зберігачі повинні п’ять років провести в різних куточках країни, жити просто і не привертати до себе уваги. В них є необмежений грошовий ресурс, але вони не мають право контактувати ні з ким зі свого минулого. Через п’ять років секретна інформація, записана у ДНК-капсули в їх головах зникне сама собою, але вже зараз вони є найважливішими людьми у Великобританії, а вміст їхніх голів цікавить дуже багатьох серйозних людей та організації.
«Зберігачі» — класичний приклад сучасного технотрилера. В книзі багато гаджетів, залучених нових технологій та наукових теорій, вона написана сухим, але динамічним стилем, події розгортаються стрімко, а герої розкриваються недостатньо добре.
Правда усі вони мають «глибокий» психологічний портрет, який автор намагається застосувати для створення об’єму свого твору. Правда, часто з цього нічого не виходить, але дякуємо хоча б за спробу.
В романі не варто шукати суперхаризматичних героїв, бо його особливість в самому задумі та подіях, які стрімко закручуються навколо чітко вибудованої спіралі сюжету. Книжка бере саме задумом та його реалізацією за допомогою технологій та кмітливості.
Звичайно, автор намагається занурити читача у всесвіт кожного з пари трійки головних героїв, але вдається це йому рівно настільки, щоб було достатньо читати далі та слідкувати за сюжетом.
Задум набагато цікавіший за усіх наявних персонажів разом узятих і це знов підкреслює головну особливість жанру психологічного трилеру — цікава історія важливіша за героїв, але усі вони за можливості піддаються різним психологічним випробуванням, іграми з уявою, фетишами, страхами тощо. Це не розкриває їх сильніше, але дозволяю приковувати увагу читача до книжки та створює додаткове напруження сюжету.
Джон Маррс також використовує різни засоби для занурювання у всесвіт роману: наводить протоколи розмови членів уряду та секретних служб, об’‘яви та статті в інтернеті, повідомлення в смартфонах тощо.
«Зберігачі» — сьомий роман Джона Маррса. В книжці є відсилання до двох інших творів автора — «Суджені The One» та «Пасажири». Тобто маємо об’єднаний всесвіт найближчого майбутнього, в якому розгортаються події цих романів, але це не заважає читати їх в будь-якому порядку.
Сам автор 20 років працював журналістом, та спеціалізувався на інтерв’ю з зірками кіно та шоубізнесу. Першу свою книжку Джон Маррс написав лише у 43 роки, а останні десять років займається виключно письменництвом. Його романи часто стають бестселерами та варті уваги для поціновувачів психологічних та технотрилерів.
«Зберігачі» перекладені видавництвом BookChef. Книжка має цікаву тверду обкладинку та приємний на дотик дуже тонкий жовтавий папір. Останній факт дозволив запхати в невеликий формат книги (128×200 мм) аж 448 сторінок. Правда, їх кількість помічаєш лише в кінці, бо роман дуже жваво читається, тому я майже не дивився на кількість того, що вже прочитав, чи скільки ще залишилось.
