Рубрики Огляди

Рецензія на книгу Світлани Тараторіної «Дім солі»

Опублікував Павло Чуйкін

На початку квітня у видавництві Vivat вийшла химерно-фантастична антиутопія «Дім солі» української письменниці Світлани Тараторіної. Це історія про наш Крим, нехай й фентезійний та альтернативний. Я вже прочитав цей немаленький роман і готовий ділитися враженнями.

«Дім солі»

Автор Світлана Тараторіна
Видавництво Vivat
Сторінок 560
Рік 2023
Обкладинка Тверда
Мова Українська
Формат 127×197 мм
Сайт vivat-book.com.ua

13 років тому, на тоді ще півострові Кіммерик, який окупували Старші Брати, сталися Спалахи — потужні трансформації невідомого походження. Це призвело до зараження суєром — таємничою речовиною, що викликала у людей жахливі мутації. Цих «потвор» стали називати засоленими. Сам півострів відділився від материка і тепер відокремлений ще й суєрним куполом.

Мутації не тільки спотворили людей, але й забрали в них пам’ять. Проте властивостями суєра та причинами Спалахів все ще цікавляться Старші Брати. Їх летюча станція «Мати вітрів», колишній підводний човен, зависла в небі над Кіммериком, щоб досліджувати та контролювати новий світ.

Голова станції Гавен Белокун одержимий міфом про Золоту Колиску — потужний артефакт богів, який наче й призвів до Спалахів. Він відправляє на Кіммерик одного зі Старших Братів на ім’я Талавір. Його місія — розібратися в смерті іншого воїна та натрапити на слід міфічного артефакта.

Як видно з опису подій та зачину сюжета, книжка в нас не проста та й по факту це реально так. Маємо епічний жанровий твір з високим порогом входження, переплетінням міфології, фантастики, химерного, альтернативної та реальної історії, антиутопії тощо.

«Дім солі» нагадує «Дюну» та «Шаленого Макса», що приправлені кримськотатарською айдентикою та міфами, українською історією та подіями в Криму початку XX століття.

Попри захопливий сюжет, який вміло балансує між екшеном, «повільними» главами з роздумами та інтерлюдіями-експозиціями, читається роман не легко. Зазначу, що це не через погану мову авторки, а через багато малознайомих слів кримськотатарського походження.

У будь-якому серйозному фантастичному світі є незнайомі слова, назви та значення. Просто тут вони важкі для промовляння, хоча і відносно знайомі: Кара-Меркит, Чуфут-Кале, Дешт, Ак-Шеїх, Азіз-баба, Талавір, Бекир. Кримськими та східними топонімами просякнута буквально кожна сторінка. Це не дивно, бо Кіммерик — умовний Крим, але ця логіка не полегшує читання.

Не додає комфорту сприйняття занадто сильне переплетіння сюжетних подій з міфологією, реальною історією та персонажами. Ти ніби в іншому світі, але в ньому багато знайомого по нашому. Такий прийом використовується, щоб читач краще сприймав книжку, але чомусь у цьому випадку, і для мене, це не спрацювало.

Я намагався заглибитися у цей постапокаліптичний всесвіт, але мені постійно заважали генерал Болбочан, ті ж Старші Брати з їхнім Двобогом (зрозумілий натяк на роісян з їх куркою гербом) тощо. Можливо, таке сприйняття суто в мене, бо я читав відгуки інших і вони якраз ставили плюси через ці знайомі алюзії та відсилання.

Ще я заплутався в іменах та подіях в сучасному та минулому головних та другорядних героїв. Щоб було зрозуміліше, в романі є кілька героїв з іменем Мамай, кілька Григоренків тощо. До того ж частину персонажів зробили не надійними оповідачами, а значить їхні історії оманливі, неправдиві чи частково мали місце. Тобто треба розбиратися ще й з цим.

Усе написане вище, не робить «Дім солі» поганою книжкою чи нудним романом. Навпаки, це все показує, що перед нами складний, у хорошому сенсі цього слова, багатошаровий, глибокий сучасний український фантастичний твір, який точно вартий уваги.

Так. читати його буде не легко, бо це не бойова фантастика, чи простеньке фентезі про любов та квести. Але знайдуться люди, що «проковтнуть» його за кілька днів, просто я не з них і це не погано. Ту ж «Дюну» та її продовження я, як і цю книжку, читав неквапом. Але негативу тут немає. Просто Світлана Тараторіна заклала у свій роман так багато і так щільно, що деякі люди перетравлюють це не відразу.

Якщо ж і цього вам замало, то додам ще позитиву. «Дім солі» хоч і схожий на інші жанрові романи, та відразу, і не тільки за обкладинкою, перегукується з відомими книгами та фільмами, все одно має свій голос та унікальний світ, який точно варто та цікаво досліджувати. Він жорстокий та кривавий, тут люди приносять в жертву інших людей, тут багато жахливих мутацій та страждань, моря суму та складних емоцій.

Але це й робить з книги не просто ще один жанровий твір з тегами «постапокаліпсис» та «альтернативна історія», Це дає йому життя поза жанрами, виводить на вищий рівень, ставить на один щабель з іншими серйозними творами сучасної української літератури.

«Дім солі» — книжка про тугу за домівкою. Це роман про материнство, твір по жінок, про трагічну історію Криму, як частину України.

Це розповідь про наші реалії. Про надію на завтра. А таке точно не варто пропускати. Особливо зараз, коли усі в очікуванні, що Крим повернеться до дому.