“Диво-Людина” — це новий серіал Marvel, який несподівано відходить від звичної формули студії. Проєкт уже встиг отримати високі оцінки від критиків, які називають його одним із найсвіжіших і найсміливіших експериментів Marvel за останні роки. Але чи справді ці аванси виправдані розбираємось у рецензії.
Жанр комедія, драма, бойовик
Шоуранер Дестін Деніал Креттон, та Ендрю Гест
У ролях Яг’я Абдул-Матін II, Бен Кінгслі, Ед Гарріс, та ін.
Прем’єра 27 січня 2026 року, Disney+
Серіал розповідає історію Саймона Вільямса, актора з надлюдськими здібностями, який зовсім не хоче бути супергероєм. Його цікавить не порятунок світу, а кіно, ролі, сцена, визнання і можливість жити чужими образами, а не власним дивним життям. “Диво-Людина” свідомо міняє акценти, тому це не історія супергероя з акторською кар’єрою, а історія актора, якому суперсили лише заважають. Паралельно серіал заглиблюється у тему самотності, творчої кризи та відчуття невдачі за невдачею.
Після років та десятків проєктів сумнівної якості Marvel, здається, вирішив або взяти паузу від усіх цих подорожей у мультивсесвіті, або ж просто поекспериментувати й подивитися, як відреагує публіка. У результаті студія випустила справді дивний проєкт, який геть не вписується у звичну стилістику всесвіту.
Серіал “Диво-Людина” відразу віддає данину експерименту, який ми пам’ятаємо з перших серій “ВандаВіжен”. Тільки там усе обмежилося кількома епізодами й зрештою перетекло у більш-менш класичні супергеройські розбірки з роздвоєнням особистості, що теж було доволі непогано. А тут шоу таким і залишається до останнього епізоду. І цим воно виграє.
“Диво-Людина”, хоч, можливо, і не те, чого очікували класичні фанати Marvel, точно не є детальною екранізацією коміксу. Тут немає суцільного екшену (власне, його тут майже й немає), суперлиходіїв у латексних костюмах і проблем планетарного масштабу.
Серіал більше віддає вайбом торішньої “Кіностудії”. Проте, хоч він і висміює Голлівуд, робить це не надто різко й у більшості випадків усе ж проявляє любов і повагу до акторського ремесла.
Новий серіал Marvel розповідає історію з погляду актора з надздібностями, який попри все хоче досягти успіху в кіно, а не супергероя з акторською кар’єрою, де на першому плані стоїть боротьба зі всесвітнім злом. І це стало справжнім сюрпризом. А в перспективі ще й приємним.
Під час перегляду перших двох епізодів може здатися, що шоу просто розганяється і от-от почнеться черговий супергеройський махач. Персонаж змириться зі своїми силами й нарешті знайде своє призначення. Але ні. Серіал показує самотню людину, якій відчайдушно не вистачає когось близького. Саме цим проєкт і стає глибшим, ніж може здатися на перший погляд. Бо поступово він занурює глядача в історію Саймона, показує, як він став самотнім, чому в нього так мало друзів і, власне, чому він зовсім не хоче бути супергероєм.
Усе стає ще цікавішим, коли стосунки Саймона і Тревора (того самого, що грав Мандарина у “Залізній людині 3”, і це було надзвичайно приємним сюрпризом) набувають нових фарб. Дві самотності, які по вуха закохані в кіно, але часто помилялися раніше, знаходять такий потрібний їм баланс і повертають одне одному бажання творити.
Тревор навіть зраджує своїй основній місії, бо розуміє, що після знайомства з Саймоном, він нарешті не один. Між цими двома виникає неймовірна хімія, за ними справді цікаво спостерігати. Це, звісно, заслуга акторів у першу чергу, але й сценаристи добре попрацювали над персонажами, написали сильні діалоги, продумали бекграунди, чіткі та зрозумілі мотивації. Саме тому це так добре працює.
Попри майже повну відсутність екшену, серіал дивитися цікаво. По-перше, він справді має вайб “Кіностудії”. “Диво-Людина”, як я писав вище, можливо, не стільки сатира, але серіал класно зазирає за лаштунки кіноіндустрії, показуючи всю кухню зсередини. Запам’ятовуються сцени читання сценарію вдома у режисера чи примірки костюмів. Усе це виглядає живо і здатне утримувати увагу глядача.
По-друге, тут просто цікавий сюжет. Серіал балансує між жанрами й вдало поєднує комедію та драму, одночасно смішить і пропонує розібратися в глибинах душі втомлених людей. Усе це добре врівноважено й у підсумку дає доволі сильний результат у вигляді успішного, хоч і незвичного для Marvel продукту.
Звісно, у серіалу є й недоліки. Найчастіше це відчутний поспіх. Marvel явно хотів зробити швидкий серіал-експеримент, щоб заповнити бібліотеку Disney+, інакше важко пояснити, чому творці так поспішали й не відійшли від формату 30-хвилинних серій. Якщо вже вони хотіли розповісти справді сильну комедійно-драматичну історію, додатковий хронометраж пішов би їй лише на користь. Серіал не втратив би динаміки, якби кожен епізод мав хоча б 45 хвилин. Навпаки, історія стала б глибшою. Був шанс замахнутися на рівень “Миротворця” від студії-конкурента, але короткий формат цьому завадив.
Головним недоліком проєкту є його фінал. Він вийшов скомканим, на перший погляд, швидким і недостатньо пропрацьованим. Від серіалу з таким рівнем сценарію очікуєш трохи іншого підходу. Фінал підвів і в сценарному, і в технічному плані, що трохи зіпсувало загальне враження.
Акторський склад тут справді сильний. Яг’я Абдул-Матін II та Бен Кінгслі фактично роблять його серіалом Абдула-Матіна і Кінгслі — настільки добре вони попрацювали над персонажами та їхньою взаємодією.
Іноді щось дивлячись розумієш, що перед тобою просто актор, який грає роль, навіть якщо грає добре. Але в “Диво-Людині” я бачу втомлених Саймона і Тревора, які знаходять одне одного і починають справжню історію дружби.
Технічно “Диво-Людина” теж виглядає пристойно. Операторська робота хороша, кадри приємні. Музика не сказати, щоб надто примітна, але вона добре підкреслює настрій кожного епізоду. Спецефектів небагато, проте коли обставини їх потребують, вони з’являються і виглядають гідно, особливо під час іонних приступів Саймона.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.