В перший день року на Netflix вийшов новий серіал про пограбування, сценарій до якого написав не дуже відомий кінематографіст Ерік Гарсія. У рецензії нижче розбираємось, в чому особливість цього проєкту та чому його не можна назвати вдалим представником жанру.
Жанр кримінальний трилер
Режисери Жозе Паділья, Майрзі Алмас, Еверардо Гут, Роберт Таунсенд, Рассел Файн
У ролях Джанкарло Еспозіто, Руфус Сю’елл, Пас Вега, Пітер Марк Кендалл, Джай Кортні
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
«Калейдоскоп» – типовий представник жанру фільм-пограбування (а в цьому випадку – серіал), який збирає команду амбітних злочинців, що спланували чергову «справу століття». І, як завжди, щось у них піде не так.
Сюжет охоплює події, котрі відбувалися у часовому проміжку довжиною у 25 років, і частково заснований на реальній історії. Вона трапилася у 2012 році, коли у Нью-Йорку зникли 70 мільярдів доларів під час урагану Сенді.
Щоб потрапити до надзахищеного сховища з облігаціями на суму сім мільярдів доларів, (так, серіал істотно знижує ставки, але яка різниця), високопрофесійні крадії мають застосувати свої найкращі навички та винахідливість. Але ця історія не лише про пограбування, а ще й про помсту. А вона, як відомо, страва, яку краще подавати холодною.
Більш-менш об’єктивно оцінити цей проєкт видається справою непіднімною. З кожним новим переглядом вийде нова рецензія. Це пов’язано з тим, що серіал має нелінійну структуру сюжету. Але не у звичному сенсі, коли мається на увазі використання флешбеків, флешфорвардів чи ще якихось маніпуляцій з монтажем. «Калейдоскоп» пропонує перегляд епізодів, кожен з яких отримує власний колір, в будь-якій послідовності.
Окрім маленького вступу, що має назву «Чорний», усі інші серії глядач може дивитись в тому порядку, в якому сам забажає. Тобто зараз, наприклад, закінчилась серія, що розповідає про події за 6 тижнів до головної події. Наступна вже поверне історію на 7 років назад. Далі піде розповідь, скажімо, про пригоди за 5 днів до дня ікс. «Білий» епізод рекомендується дивитися останнім, адже саме він розповідає власне про пограбування.
Втім, обраний Гарсією підхід навряд чи можна назвати вдалим. Структура довільного порядку спроможна не стільки дати можливість кожному глядачу глянути на цю історію по-своєму, скільки добряче спантеличити. Тут досить легко втратити суть розповіді, а разом з тим і цікавість до неї.
При цьому «Калейдоскоп» виконаний за зразком фільмів-пограбувань, де фігурують команди грабіжників, які мають намір здійснити хитромудрий план. Під час перегляду пригадуються ще досить свіжі в пам’яті стрічки нульових, коли жанр знову став популярним, а погляд на нього сучаснішим.
Тут можна згадати про успішні рімейки «Одинадцяти друзів Оушена» або «Пограбування по-італійськи». Та за своїм настроєм серіал ближче до фільму з Марком Волбергом та Шарліз Терон, адже в ньому також присутній мотив помсти, та й не має він тої легковажності, котрою була просякнута стрічка Содерберга. Нетфліксівський продукт, до якого доклала деяких зусиль і продюсерська компанія Рідлі Скотта, робить ставку на драматизм. Але ним неможливо перейнятися, знову ж таки, з огляду на структуру.
З найпам’ятніших моментів можна назвати декілька. Наприклад, бугай Джай Кортні продовжує зображати дурня Капітана Бумеранга. Тутешнє сховище нагадує віртуальний світ блокбастера «Трон: Спадок», а зламати його можна за допомогою… бджіл. Один з епізодів навіть дозволяє собі алюзії на тарантінівських «Скажених псів». Пас Вега виглядає розкішно на свої 47.
В цілому серіал далекий від кращих представників жанру. Він не може похизуватися ні суперзірковим акторським складом, ні якимись нестандартними рішеннями, якщо не рахувати пунктик з вищезгаданою особливістю оповіді. Це така собі серіальна жувальна гумка, яка дуже швидко втрачає смак.