4 березня на FX та Hulu завершилися покази науково-фантастичного серіалу жахів “Краса”, сюжет якого заснований на однойменному коміксі Джеремі Гауна та Джейсона А. Герлі. Про що ця історія з зірковим акторським складом та наскільки цікаво за нею спостерігати протягом 11 епізодів — пропонуємо дізнатися в нашому огляді.
Жанр сатиричний науково-фантастичний боді-горор
Творці Раян Мерфі, Метью Годжсон
У ролях Еван Пітерс, Ентоні Рамос, Джеремі Поуп, Ребекка Голл, Ештон Кутчер, Вінсент Д’Онофріо, Ізабелла Росселліні, Белла Хадід, Джон Керролл Лінч
Прем’єра Hulu
Рік випуску 2026
Сайт IMDb
На страшенно пафосному модному показі Balenciaga у Парижі одна з моделей буквально злітає з котушок: починає нетолерантно лупцювати навколишніх, гамселити папараці та проявляти таку нездорову спрагу, наче це реклама якогось питва. Закінчується дивна історія тим, що неадекватна агресорка буквально вибухає на очах у прибулих на місце інциденту поліціянтів.
Наступного ранку агенти ФБР та за сумісництвом коханці Купер Медсон та Джордан Беннетт отримують завдання розслідувати цей та низку інших схожих випадків. Незабаром вони з’ясовують, що причиною “вибухів” став вірус, котрий передається статевим шляхом. Разом з тим ми поступово знайомимося з технологічним мільярдером Байроном Форстом — очільником великої корпорації та розробки препарату “Краса”, що робить з кожного стрічного-пересічного ходячих Аполлонів та Афродіт.
Якщо ім’я Раян Мерфі вам ні про що не говорить, то принаймні такі тайтли, як “Американська історія жахів” (2011-2022) або “Чудовиська” (з 2022) ви напевно чули. Авторство цього кінороба нерідко передбачає щось химерне, навіть епатажне. Від навмисне сексуалізованих, стилізованих під класичний слешер промоматеріалів до чергового сезону АІЖ (ось як головна картинка в цій статті), до сумнівних наративів, коли, скажімо, Мерфі наче намагається показати людське обличчя некрофіла і вбивці Еда Ґіна.
Так от “Краса” — це натхненний хітовою “Субстанцією”, викручений на максимум стиль та епатаж. Навіть толерантні орієнтири сучасності, де в тренді бодіпозитив (а з іншого боку — феномен Оземпіку та обожнювання фізичної бездоганності родом з соцмереж), Мерфі успішно посилає під три чорти і ніби як насміхається з усього цього.
Простіше кажучи, у світоустрої “Краси” ти або прямо невдаха-товстун, для якого єдиний шанс завести розмову з дівчиною — це простори вебкаму, або суперзірка з обкладинки журналу Men’s Health, часом з замашками самомилування рівня бейлівського Патріка Бейтмана з “Американського психопата” (2000). Звісно, існують тут і “прості смертні”, такі як герой Евана Пітерса, (актор співпрацює з Мерфі далеко не вперше), але на тлі навколишнього божевілля такі персонажі виглядають радше як щось нетипово нудне. У світі, де на людство наклали фільтр Instagram, немає місця буденній звичайності.
Саме в такому шоу, як “Краса”, доречно заходити з козирів. Власне, творці так і роблять — вищезгадану збожеволілу дівицю грає реальна американська супермодель Белла Хадід з аудиторією у більш ніж 60 млн підписників в Instagram. І поки вона у кадрі буквально згорає зсередини, ми чуємо невмирущу Firestarter від The Prodigy. Серіал ніби намагається підкупити з перших хвилин. І йому це вдається — початок виглядає вельми багатообіцяльно.
Потім, щоправда, усе скочується у напівабсурдну сюжетну кашу, та, як не дивно, менш захопливо від того майже не стає. Найбільш оптимальною характеристикою для “Краси” буде, напевно, абсурдно-епатажна нісенітниця з почуттям власного стилю (місцеві образи Ізабелли Росселліні як окремий вид мистецтва), за якою парадоксальним чином в міру цікаво спостерігати.
Не забувають автори і про “субстанційний” складник — в одному з епізодів, недарма ж ми заговорили про Еда Ґіна, мимоволі згадується Шкіряне обличчя, причому не сам маніяк, а саме його маска. В іншому — провокативний фінал сенсаційного фільму Коралі Фаржа. Буде тут і сцена ніби з відносно нещодавнього “Примата”, звідки сюди перекочувала Джессіка Александер.
На противагу усій цій мерзоті виступає позамежна кількість підтягнутих людських тіл — стільки голих, переважно чоловічих задів ви, мабуть, більше ніде не побачите. На тлі екранних жахів та голизни якось вибивається з оповідання елемент сатири. При цьому оповідь може різко, абсолютно раптово перемикнутися на нову сюжетну лінію, і це не завжди легко сприймається. З продакт-плейсментом пива теж явний перебір.
Та й в цілому деякі сценарні рішення виглядають суперечливо. Наприклад, поява персонажа Ештона Кутчера викликає багато запитань, тут очевидний міскастинг. Бовванці у виконанні Ентоні Рамоса та Джеремі Поупа — взагалі якийсь цирк на дроті.
Хоча Кутчер, можливо, вирішив заочно позмагатися зі своєю колишньою Демі Мур в жанрі боді-горору на тему молодості та краси. Мур, звісно, виграла б, бо надзвичайно талановито зіграла героїню з алюзією на саму себе, тоді як Кутчер не так щоб у видатному ключі видав щось середнє між Стівом Джобсом на важких наркотиках та натурально Кінгпіном.
Дивлячись на “Красу” не можна оминути політичний фактор — достатньо згадати про торішню розмову путіна та Сі Цзіньпіна про життя до 150 років та безсмертя (а що про це каже наука — ми писали в окремій статті).
У серіалі політики, зокрема й неназваний президент США, аж бігом колють собі диво-ін’єкцію, поки міністр оборони не перетворюється на підлітка. Є тут і знущальний камінець в город Ілона Маска, коли вустами персонажа Кутчера лунає думка про те, що інвестувати у космічну галузь — марна безперспективна справа поряд з такою знахідкою, як тутешній препарат. Нічого особистого, просто бізнес.
Нехай у фінальному епізоді команда безстрашних борців за справедливість нагадує косплеєрів “Матриці”, а за завершення сезону на кліфхенгері взагалі треба забороняти знімати серіали на законодавчому рівні, “Краса” здатна принести яке-не-яке задоволення. Особливо якщо прийняти правила гри. Так, тут рішуче не вистачає здорового глузду, оповідальної стрункості та інтонаційного балансу. Але на рівні невибагливої вечірньої розваги — цілком годиться.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.