Невтомні шоураннери Раян Мерфі та Ієн Бреннан продовжують розповідати глядачам страшні історії, засновані на реальних подіях. Ще тільки-но в минулому місяці на Netflix вийшов їх проєкт про серійного вбивцю Джеффрі Дамера, як уже на стримінгу доступний до перегляду «Наглядач». У рецензії нижче розповідаємо, що за моторошна історія лежить в основі сюжету, та як її інтерпретували творці серіалу.
Жанр трилер, детектив
Режисери Періс Барклай, Раян Мерфі, Дженніфер Лінч, Макс Вінклер
У ролях Наомі Воттс, Боббі Каннавале, Дженніфер Кулідж, Міа Ферроу, Крістофер МакДональд
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Влітку 2014 року щаслива американська сім’я – Дерек і Марія Броддус та їх троє дітей – переїжджають у розкішний будинок своєї мрії. Він розташований за адресою Бульвар 657, Вестфілд, штат Нью-Джерсі. Але згодом родина починає отримувати загрозливі листи від таємничого сталкера, котрий підписується Наглядачем. У повідомленнях невідома особа виражає відверте невдоволення тим, що Броддуси оселилися в цьому домі й почали там ремонт, а також застерігає, що буде слідкувати за ними повсякчас.
Поліція виявилася безсилою у цій справі, тож налякане подружжя було змушене покинути дім та виставити його на продаж. Широкого розголосу історія отримала у листопаді 2018-го, коли про неї була опублікована стаття в New York Magazine. За два роки до цього відбулася й кіноадаптація означених подій, але то була маловідома стрічка, яка просто загубилася у небутті.
Тепер же Броддуси дали згоду на фільмування серіалу, але попросили кінематографістів змінити імена персонажів. Таким чином «Наглядач» розповідає про Діна й Нору Бренноків та двох їх дітей, що так само переїхали до красивого будинку у Вестфілді та почали отримувати зловісні листи.
Як детективна історія серіал виглядає доволі міцно, адже тут виконана основна умова жанру – присутність захопливої таємниці, інтриги. Хто ховається під маскою Наглядача? Чому ця людина тероризує жителів дому? Головні герої намагаються дістатися істини за будь-яку ціну, але різні чинники постійно стають на заваді.
У реальному житті особистість зловмисника так і не було викрито, але це все-таки художній твір, тож сценаристи мали змогу добряче пофантазувати. На жаль, розкриття карт у фіналі виглядає непереконливо, тому тутешня кульмінація дещо розчаровує.
Але заслугою авторів можна вважати те, що протягом усіх семи епізодів їм вдається тримати рівень інтриги на досить високому рівні. Це відбувається завдяки тому, що сюжет передбачає хоч і поступовий, але стабільний розвиток розслідування та впевнено веде героїв до цілі, нехай навіть іноді хибним шляхом.
Кожна важлива сцена має на меті викликати ту чи іншу емоцію і гарно виконує цю місію. Якщо це рідкісний скрімер, то він здатний налякати, якщо якісь нові подробиці – то підігріти зацікавленість, а якщо чергова таємниця – справді стурбувати.
Проте є у цій роботі й зворотна сторона медалі. Усе навколишнє середовище, яке оточує головних героїв, виглядає не дуже реалістично, іноді гротескно. Особливо це стосується другорядних персонажів, зокрема, дивакуватих сусідів Бренноків. Очевидно, що таке їх зображення було навмисним, бо тоді глядач отримує можливість підозрювати ледь чи не кожного, хто опиняється в кадрі.
Та з іншого боку цей підхід трохи насторожує. Дивлячись на поведінку оточення, в тому числі й зовсім марного детектива поліції, відчувається подив. Наприклад від того, що нещасна родина не зібрала речі й не забралася геть з клятого Бульвару 657 набагато раніше, ніж це відбулося.
Деякі моменти взагалі мають комічний ефект, хоча такими явно не задумувалися: варто згадати хоча б сцени за участю Дженніфер Кулідж. При цьому творці намагаються дотримуватися серйозного тону оповіді, нагнітають атмосферу і навіть додають містичних мотивів. В одному з епізодів можна помітити аналогії з вбивствами, котрі вчинив Рональд Дефео-молодший – пізніше ця трагедія стане відома як Жах Амітивілля. Тож фігурують у серіалі й елементи горора.
А ще типовим кінотропом бачиться експозиція: родина переїжджає до нового будинку і там з ними починають траплятися жахливі події. Це, звісно, не докір, тим паче, що взято з реального життя, але важко порахувати, скільки ж жахастиків починались саме так. «Наглядач», до усього іншого, це ще й чергова історія про невдалу спробу реалізувати оту горезвісну американську мрію, про одержимість та взагалі про світ, у якому ніхто не може почуватися у безпеці.
Недарма один з персонажів згадує про так званий Четвертий поворот – коли кожні 80 років трапляється щось лихе. Нині, після Другої світової війни, настав час для наступної кризи (і хто як не українці відчувають це на собі). А ще проєкт спонукатиме глядачів дізнатися більше про реальну історію сім’ї Броддус, та навряд чи ми колись з’ясуємо, ким насправді був цей зловтішний автор листів.